Номер справи 220/1191/24
Номер провадження № 2/220/215/24
03 грудня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Безпалова В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
22.07.2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку доходу щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області № 220/185/17 від 09.03.2017 року;
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів її заробітку доходу щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову і до його повноліття.
В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне. З 29.12.2007 року він перебував у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наприкінці 2016 року шлюбні відносини між сторонами фактично були припинені. За взаємною згодою вони почали проживати окремо, спільні діти залишилися з відповідачем.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 09.03.2017 року у справі № 220/185/17 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.02.2017 року і до їх повноліття.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 15.09.2017 року у справі № 220/186/17 шлюб між сторонами було розірвано.
24.03.2017 року за заявою ОСОБА_2 було відкрите виконавче провадження №53639922 відносно боржника на підставі виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
З березня 2019 року за взаємною згодою сторін і за бажанням їх сина, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почав постійно мешкати разом із батьком за місцем реєстрації останнього. В подальшому на підставі заяви ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу виконавче провадження № 53639922 було завершено.
В зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ до території України населений пункт смт Велика Новосілка Волноваського району Донецької області, де мешкав позивач разом з сином, опинився в зоні активних бойових дій та став непридатним для проживання. В зв'язку з вищевказаним позивач винайняв житло за адресою: АДРЕСА_1 , де і мешкає до теперішнього часу разом зі своїм сином. Незважаючи на те, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно з березня 2019 року проживає разом з батьком, перебуває на його утриманні, мати дитини участі у матеріальному забезпеченні дитини не приймає, а фактичне її місцезнаходження позивачу не відомо. Враховуючи те, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає не з матір'ю ОСОБА_2 , на користь якої рішенням суду було стягнуто аліменти, а з батьком, є всі підстави для припинення стягнення аліментів на його утримання за вказаним вище рішенням суду, та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина.
Ухвалою від 15.08.2024 року провадження у справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження. Витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про контактний номер телефону, адресу електронної пошти, та місце реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 25.09.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач, його представник не з'явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання також не з'явилася, будучи повідомленою про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, оскільки місце реєстрації відповідача є зона активних бойових дій, а як внутрішньо переміщена особа вона не зареєстрована. Причини неявки суду не повідомила, в зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги, вважаючи їх законними та обґрунтованими, і при цьому виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 грудня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно із рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року.
В шлюбі у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданим 03.06.2022 року Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданим 03.02.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Великоновосілківського районного управління юстиції у Донецькій області.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області № 220/185/17 від 09.03.2017 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.02.2017 року і до їх повноліття.
Згідно відповіді Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецькій області від 04.07.2024 р. №3449 вбачається, що 24.03.2017 року державним виконавцем Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відкрите виконавче провадження № 53639922 відносно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі виконавчого листа № 220/185/17 виданого 21.03.2017 року Великоновосілківським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 10.02.2017 року і до їх повноліття. Стягувач ОСОБА_2 звернулась до Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з письмовою заявою про повернення їй виконавчого документу. Керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» 29.10.2019 р. державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до Акту № 334 про встановлення фактичного місця проживання заявника складеного 26.04.2024 року комісією виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, позивач ОСОБА_1 , 1983 р.н. разом зі своїм сином ОСОБА_3 , 2008 р.н. фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно характеристики виданої Великоновосілківським ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 2 на учня 10-А класу ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Великоновосілківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 з першого класу. Зарекомендував себе як відкритий, уважний учень. Володіє навчальним матеріалом на середньому рівні. Навчається не в повну міру своїх можливостей. Має довільну зорову та слухову пам'ять, добре запам'ятовує навчальний матеріал. Має здібності до вивчення предметів гуманітарного напрямку. Бере участь у шкільних спортивних змаганнях з футболу та волейболу. На уроках неуважний, часто відволікається. Домашні завдання виконує не в повному обсязі. Допомагає товаришам, має добрий загальний розвиток. До виконання громадських доручень ставиться відповідально. Бере участь у творчому та громадському житті школи й класу. Товариський, у міру самостійний, працьовитий. Не завжди дотримується правил поведінки. Хлопець забезпечений необхідним для навчання, школу без поважних причин не пропускає. Проживає в неповній родині з батьком, який приділяє належну увагу вихованню сина. Мати не бере участі у вихованні сина та організації його навчання.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.
Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
В постанові ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження №61-21318св18), зазначено, що аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.
У постанові ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження №61-3738св22) звернено увагу на застосування принципу найкращих інтересів дитини у справах щодо припинення стягнення аліментів. «Міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. У питаннях щодо аліментів, майнового утримання дитини тощо цей принцип також є застосовним, тому суди зобов'язані його враховувати».
У своїй постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22) Верховний Суд зазначив, що існування судового рішення про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення, існування такого рішення не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким на час вирішення нового спору проживає дитина, оскільки керівним принципом у цьому випадку є дотримання найкращих інтересів дитини. Отже, стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина. Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.
Аналогічна позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 643/3223/21 (провадження № 61-9428св22).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За умовами ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є тією істотною обставиною, яка припиняє обов'язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким стала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.
Судом встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , 2008 р.н. припинив проживати з матір'ю в 2019 р. та почав проживати з батьком та перебуває на його утриманні, що є встановленим фактом.
У зв'язку з чим припинення стягнення аліментів на користь відповідача буде сприяти забезпеченню інтересів дитини.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , 2008 р.н.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 18 Конвенції про права дитини зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Оскільки неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час проживає разом із батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, жодних доказів участі у матеріальному забезпеченні дитини відповідачем ОСОБА_2 не надано, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.
Враховуючи наведене вище, вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, враховує вік та стан здоров'я дитини, потреби на її утримання та розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, яка є особою працездатного віку, на утриманні відповідача знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що обов'язок брати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття покладено на кожного з батьків, та приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача на утримання неповнолітнього сина слід щомісячно стягувати аліменти у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до його повноліття, з моменту звернення позивача до суду, тобто з 22.07.2024 року.
Враховуюче те, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги, з відповідача мають бути стягнуті 1211,20 грн. судового збору на користь держави.
Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.
На підставі поданих по справі доказів суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача мали місце і підтверджуються письмовими матеріалами справи, які не викликають сумніву, вони являються достовірними та вичерпними.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 180-182 СК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку доходу ОСОБА_1 щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області № 220/185/17 від 09.03.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.07.2024 року і до його повноліття.
В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Якішина