Справа № 127/37115/24
Провадження №11-сс/801/945/2024
про відмову у відкритті апеляційного провадження
03 грудня 2024 року м. Вінниця
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Вінницького апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021025020000741 від 05.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021025020000741 від 05.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Роз'яснено, що ухвала оскарженню не підлягає.
02 грудня 2024 року до Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року, в якій він просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді, ухвалити нову ухвалу, якою скасувати арешт на майно, який накладено ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/20180/21 від 26.08.2021.
Перевіривши апеляційну скаргу вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
Так, відповідно вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Разом із тим, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. При цьому право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Положенням статтей 398, 399 КПК України регламентовано дії судді-доповідача в процесі вирішення питання про прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції та визначено підстави для постановлення ухвал про відкриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.
Зокрема, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку (ч.4 ст.399 КПК), а згідно ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначені у ч.1 ст.309 КПК України. Зокрема, відповідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку ст. 173 КПК України. При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку ст. 174 КПК України, а саме про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Скарги на ухвали слідчого судді які оскарженню не підлягають, заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).
Положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Виходячи з наведеного, арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Саме тому, при формулюванні в ст.309 КПК України переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець відніс до їх числа ухвали про арешт майна або відмову у ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.
Таким чином, в аспекті положень ст.309 КПК України ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.
Обмеження права на апеляційне оскарження рішення слідчого судді про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України встановлено безпосередньо на рівні кримінального процесуального закону, що також узгоджується із висновками об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2019 в справі № 569/17036/18.
З урахуванням викладеного, в аспекті положень ст. 309 КПК України оскаржувана ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, апеляційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, оспорювана ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021025020000741 від 05.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, тому у відкритті вказаного апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 392, 399 КПК України, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року, повернути представнику володільця майна ОСОБА_2 - адвокату ОСОБА_3 , як особі, що її подала.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати апелянту разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1