Справа № 747/437/24
Провадження № 2-а/747/19/24
іменем України
02.12.2024 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В., секретаря розглянув у відкритому судовому в залі суду селища Талалаївка в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування позову зазначає, що 05.08.2024 року позивач ОСОБА_1 рухався по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка автомобілем FORD Fusion, номерний знак НОМЕР_1 в напрямку м Прилуки. Перед перехрестям біля с Артеменків позивач, впевнившись у відсутності зустрічного транспорту, здійснив обгін автомобіля «Газель» та повернувся у свою смугу руху через переривчасту лінію перед розгалуженням на перехресті. Рухаючись далі зліва на перехресті стояв службовий автомобіль патрульної поліції без ввімкнених проблискових маячків. На автодорогу вийшов, не маючи розпізнавальних знаків - світловідбиваючої жилетки, працівник поліції, зупинив ОСОБА_1 та повідомив його, що він порушив Правила дорожнього руху, а саме - здійснив обгін через суцільну лінію. Водій пояснив, що не порушував Правила, він здійснив обгін через переривчасту лінію перед розгалуженням на перехресті. Працівник поліції ОСОБА_2 попросив для огляду посвідчення водія, позивач надав. Після цього ОСОБА_1 запитав про те, які є докази порушення. ОСОБА_2 сказав, що була відеофіксація, позивач попросив показати відео, його запросили до службового автомобіля. Біля службового автомобіля патрульної поліції позивач надав на перевірку інспектору ВП № 1 ОСОБА_3 посвідчення водія. Перевіривши документи, інспектор ОСОБА_3 сказала, що за порушення, яке, на її думку, вчинив ОСОБА_1 , передбачений штраф, і надала йому вже готову постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2760668 за ч.2 ст 122 КУпАП за порушення п 14.6 «а» ПДР України, і при цьому запропонувала позивачу її підписати, хоча він не розумів, що саме підписує. При цьому працівник поліції не повідомляла позивача про те, що буде розглядатись справа, не роз'яснила позивачу права, проігнорувала прохання надати адвоката. Також ОСОБА_1 запитав, чому його зупинив рядовий поліції ОСОБА_2 , а винесла постанову інспектор ОСОБА_3 , вона відповіла, що вони працюють екіпажем і вона має право виносити постанову про адміністративне правопорушення. Потім позивач попросив показати йому відео про зафіксоване адміністративне правопорушення, йому оказали відео на маленькому екрані, на якому було видно, що він рухався через перехрестя сам, не здійснюючи обгону на перехресті будь-яких автомобілів. Тобто, зафіксованих на відезаписі порушень немає, тому відповідно відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст 122 КУпАП і твердження працівників Прилуцького РВП є лише припущеннями, не підтвердженими належними і допустимими доказами. Також позивача не повідомили про час і місце розгляду справи, не роз'яснили його права, не надали можливість ознайомитись з матеріалами справи та доказами по справі, справу розглянули та винесли постанову без участі позивача, чим позбавили його права на захист.
В результаті постанова серії ЕНА № 2760668 на підставі відео зі службової бодікамери м 505, на якій не зафіксовано порушення ПДР, а саме п. 14.6 «а» є безпідставною, тому представник позивача просить суд її скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. Ухвалою від 18 вересня 2024 року відкрито спрощене провадження та призначено судовий розгляд на 27 вересня 2024 року, який неодноразово відкладався за клопотаннями учасників справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. У наданому представником відповідача відзиві просили суд розглянути справу без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Враховуючи положення ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Поскільки по даній справі не було встановлено перешкод для її розгляду без учасників справи, тому розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Згідно наданого представником відповідача відзиву 05.08.2024 року позивач, рухаючись на автомобілі FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін на перехресті, чим порушив п 14.6 «а» ПДР, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.2 ст 122 КУпАП. Позивача було зупинено на підставі п 1 ст 25 Закону України «Про національну поліцію». Позивачу було роз'яснено положення ст 268 КУпАП, 63 Конституції України, ст 307 КУпАП та ч.2 ст 308 КУпАП. За результатом розгляду адміністративної справи відносно позивача була винесена постанова серії ЕНА № 2760668 від 05.08.2024 року про накладення адміністравтиного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст 122КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. ГУНП в Чернігівській області вважає, що інспектором ВП № 1 ОСОБА_3 під час розгляду справи відносно позивача було дотримано всі вимоги чинного законодавства України, а постанова серії ЕНА № 2760668 від 05.08.2024 року є законною та такою, що не підлягає скасуванню, тому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
05 серпня 2024 року інспектором ВП № 1 Прилуцького РВП Сиволожською Ю.О. винесена серії ЕНА № 2760668, за якою ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом FORD Fusion, номерний знак НОМЕР_2 за порушення п 14.6 «а» ПДР України - здійснив обгін на перехресті - притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст 122 КУпАП і накладено адміністративне сятгення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. (а.с.5-5зв)
При розгляді судом даної адміністративної справи застосовуються наступні норми права.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Згідно із п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. За нормою п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішення відповідача у даному випадку - постанова про адміністративне стягнення є правовим актом індивідуальної дії. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі. До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст.222 КУпАП зокрема віднесено розгляд справи за ст.122 КУпАП. Згідно з абз. 2 ст 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Частиною 4 ст 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст 283 КупАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно до ч.1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2760668 від 05.08.2024 року ОСОБА_1 здійснив обгін на перехресті чим порушив п. «а» п.14.6, Правил Дорожнього руху України, що є складом правопорушення ч. 2 статті 122 КУпАП. Згідно підпункту «а» пункту 14.6. ПДР України обгін заборонено на перехресті. Пунктом 1.10 ПДР України перехрестя визначено як місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Положеннями ст. ст. 252, 280 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Сукупний аналіз положень ст. ст. 251, 283-284 КУпАП дає можливість зробити висновок про те, що ці норми чинного законодавства встановлюють певний перелік відомостей та даних, які підлягають обов'язковому зазначенню у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зміст постанови повинен відповідати вимогам ст.ст.283-284 КУпАП, і до таких відомостей серед іншого віднесено зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, отже достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких може бути фото чи відеозапис.
Відповідно до пп. 9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
До свого відзиву представник відповідача не надав відеозаписи з реєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівників поліції, на запит суду з приводу витребування відеозапису від представника відповідача надійшла відповідь від 08.11.2024 року про те, що відеозапис відсутній по причині спливу строку його зберігання. Але відповідачу направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі у вересні 2024 року, і йому було відомо про необхідність надання відеозапису на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови до спливу строку зберігання.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, як вбачається зі змісту частини 2 зазначеної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відтак, позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з'ясованих в судовому засіданні обставин. Як було встановлено в ході судового розгляду обставини зазначені відповідачем у відзиві, а саме те, що ОСОБА_1 порушив правила проїзду перехрестя не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та дослідженні доказів, поданих відповідачем.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, а тому за відсутності належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме те, що він порушив правила проїзду перехрестя, тому суд приходить висновку, що його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за даною статтею, оскільки докази вчинення ним адміністративного правопорушення суду надано не було. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 122 КУпАП та правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 122 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне. При подачі позову до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 605 грн 60 коп. Положенням ч.1 ст 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки за наслідками розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому з відповідача - суб'єкта владних повноважень - на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору, яка ним була сплачена при подачі позову до суду.
Керуючись ст. 73-77, 194, 229, 241-246, 255, 286 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2760668 від 05.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн і провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, пр-т Перемоги, 74 м Чернігів, код ЄДРПОУ 40108651
Суддя Л.В.Тіщенко