Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/3657/24
Номер провадження: 1-кп/511/291/24
02 грудня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162390000546 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.08.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньо- спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим Роздільнянським районним судом Одеської області до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст.173-2 КпАП України відносно своєї дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він спільно проживає, а саме: 13.12.2023р., 12.07.2024р. та 15.07.2024р., знову всупереч вимогам ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння всупереч вимогам ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», 04.08.2024 біля 18.40 годин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , знову став ініціатором сварки, спричинив зі своєю дружиною конфлікт, переслідуючи при цьому прямий умисел на заподіяння психологічного страждання та вчинив відносно потерпілої психологічне насильство, що проявилось у залякуванні, словесних образах нецензурними словами, що принижують честь і гідність особи, і таким чином призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе і тому потерпіла ОСОБА_6 з метою захисту від цього утиску, була вимушена викликати поліцію.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що дійсно він проживає разом із дружиною ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . 04.08.2024 року, біля 18год40хв., він перебуваючи за місцем свого проживання, в стані алкогольного сп'яніння, розпочав сварку зі своєю дружиною ОСОБА_5 , яка переросла в конфлікт в якому він ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та залякував її, в наслідок чого його дружина викликала поліцію. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що жалкує що так поводив себе з дружиною та попросив у ОСОБА_5 пробачення.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні також підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті, зазначила, що більше не бажає проживати з ОСОБА_4 та пробачати його також не бажає та просила призначити покарання відповідно до вимог законодавства..
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст.349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він задовільно характеризується за місцем проживання (а.к.п56), є особою раніше не судимою(а.к.п.57), на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, ( а.к.п.60)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень (рівень впливу історіїї правопорушень на протиправну поведінку оцінюється як дуже високий, та рівень впливу динамичних факторів на протиправну поведінку оцінюється як середній), а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, при середньому рівні небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб), орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків, передбачених ч.1 п.1,2 ст.76 КК України: (а.к.п. 32-36).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді обмеження волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та ч.2 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.2 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого інші обов'язки та заборони, передбачені ч.1 ст.91-1 КК України, оскільки останній вчинив злочин, пов'язаний з домашнім насильством.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; п.4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (стаття 1Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству").
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника ;сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння:, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер. Домашнє насильства починається з «незначних дрібниць». Потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти. Тому, враховуючи, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, протиправні дії вчиняв протягом тривалого часу, вчиняв вказані дії в стані алкогольного сп'яніння, що призвело до дестабілізації нормальної обстановки у родині, вчиняв насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя, втрати позитивних емоцій, наявності негативних переживань у потерпілої, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого, як до особи, яка вчинила домашнє насильство необхідно застосувати обмежувальний захід у вигляді проходження програми для кривдників на максимально визначений ч. 3 ст. 91-1 КК України строк.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. 368, ст. 369- ст.371,ст.373, ст.374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України і призначити йому покарання, у виді обмеження волі строком на 2 (два) року.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2, ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2,4 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до п.5 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 не обирати.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1