Справа № 509/2812/24
02 грудня 2024 року смт.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/2812/24 за позовом Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Позивач ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.03.2021 року між позивачем та ТОВ «Блок Майстер Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № bm32220a1. Предметом даного Договору страхування були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
02.09.2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA CARINA» д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті а/д Н-33 +М-28.01 в Одеському районі Одеської області, не вибрав безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.10.2021 року винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнано відповідача. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, розмір якого було розраховано та який складає 21 097,38 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. посилаючись на норми ст. 993, 1187, 1194 ЦК України вважає, що у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику та просить стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у розмірі 21 097,38 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.05.2024 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, при зверненні з позовом до суду просив проводити розгляд справи за їх відсутності, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, з часу відкриття провадження відзиву на позовну заяву не надав, з заявами із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не звертався, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання. Поштова кореспонденція повернута на адресу суду невченою з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд не вбачає передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, та враховуючи тривале знаходження справи у провадженні, з огляду на розумність строків розгляду справ, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, що повністю узгоджується з приписами статті 223 ЦПК України.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки представник позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З копії заяви про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу слідує, що гр. ОСОБА_2 звернувся з вказаною заявою у зв'язку з настанням страхового випадку, що мав місце 02.09.2021 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA CARINA» д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті а/д Н-33 +М-28.01, Одеський район Одеської області, не вибрав безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно даних копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником автомобіля «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.10.2021 року по справі №509/5079/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, його визнано винним у скоєнні ДТП, що відбулася 02.09.2021 року о 09:15 год, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA CARINA» д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті а/д Н-33 +М-28,01, Одеський район Одеської області, не вибрав безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
В судове засідання особа, яка притягувалась до адміністративної відповідальності -, з'явився. Протокол про адміністративне порушення не оспорював, вину свою визнав.
Таким чином обставина наявності вини відповідача у заподіянні матеріальних збитків власнику автомобіля «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
За заявою потерпілої особи та виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору добровільного страхування на підставі страхового акту ПрАТ «СК «АРКС» виплатило суму страхового відшкодування витрат на ремонт автомобіля у розмірі: 21 097,38 грн., шляхом перерахування коштів на СТО ТОВ «АВТО ГРУП», що підтверджується платіжним дорученням № 816842 від 13.09.2021 року (копія додається).
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «АРКС» склав: 21 097,38 грн.
Право вимоги та перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки виникло у ПрАТ «СК «АРКС» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 13.09.2021 року.
Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду в сумі 21 097,38 грн., заподіяну відповідачем внаслідок ДТП 02.09.2021 року, ПрАТ СК «АРКС» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 21 097,38 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 23.11.2021 року відповідачеві було направлено Претензію за вих. №СУ/009680/4-1, простим листом, але відповідач не погасив заборгованість в добровільному порядку, позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України, оскільки, як зазначає позивач, відповідач не проводив ніяких платежів.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В частині 2статті 78 ЦПК України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні статей Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у Відповідача виникло зобов'язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. При цьому статтею 29 вказаного закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та суму завданих збитків судом не встановлено, як видно із змісту позову відповідач не виконує своїх зобов'язань відшкодувати збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування, збитки позивача добровільно не відшкодовані, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми збитків та відзиву на позов не надано.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 21 097,38 грн.
Суд задовольняючи позов, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3 028, 00 грн., сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 993,1187,1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м.Київ, вул Іллінська, 8) завдані збитки в розмірі 21 097 (двадцять одну тисячу дев'яносто сім) грн. 00 коп. заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м.Київ, вул Іллінська, 8) понесені витрати за сплату судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Головуючий: Є. М. Панасенко