Справа № 463/5081/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1050/24 Доповідач: ОСОБА_2
28 листопада 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфенеції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 04.09.2024 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
встановила:
вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено покарання у позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного цим вироком покарання та вироком Галицького районного суду м. Львова від 22.11.2023 року, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
В строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано період з моменту його затримання, а саме: з 21.10.2023 року..
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 13.06.2022 року в період часу з 02:00 год. до 05:00 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, який відповідно до Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022року «Про продовження строку дії воєнного стану в України, та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022року №2263-ХІ, продовжено в Україні з 05:30год., 25 травня 2022року строком на 90 діб», діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного протиправного збагачення, таємно, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон марки «Huawei P Smart Z» ІМЕІ: НОМЕР_1 , із встановленими сім-картами « НОМЕР_2 , НОМЕР_3 » у чохлі чорного кольору та зарядний пристрій до нього, які належать ОСОБА_9 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 9777 гривень.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю у діях обвинуваченого складу злочину.
В обґрунтування мотивів апеляційної скарги покликається на те, що кваліфікація інкримінованого обвинуваченому злочину за ч. 4 ст. 185 КК України є невірною, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України. Зазначає, що обвинувачений не вчиняв крадіжки телефону потерпілої, оскільки остання в той день неодноразово давала користуватися ним. Вважає, що обвинувачений заволодів майном потерпілої шляхом обману або зловживання довірою. Звертає увагу на те, що у кримінальному провадженні не проводилась товарознавча експертиза вартості викраденого телефона. Крім того, відсутня інформація щодо вартості сім картки та чохла до телефона. Вважає, що брати до уваги як доказ вартості телефона чек-квитанцію немає підстав, з огляду на його зношення внаслідок постійного використання.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог дотримався та вірно встановив вину ОСОБА_7 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яка підтверджується зібраними та перевіреними у суді першої інстанції доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_9 , у судовому засіданні суду першої інстанції показала, що 13.06.2022 року під час комендантської години прямувала додому, що за адресою: АДРЕСА_3 . Дорогою у неї зав'язалась розмова з обвинуваченим, який запропонував її провести. Прийшовши до неї додому, сиділи на кухні, пили пиво та спілкувалися. Потім вона пішла у кімнату. ЇЇ мобільний телефон був підключений до зарядного пристрою та знаходився на табуретці в кухні. Після повернення у кухню, помітила, що обвинувачений пішов з квартири, викравши її мобільний телефон. Орієнтовно за півтори години обвинувачений повернувся. Як виявилося її мобільний телефон він заклав у ломбард та потрібно 1000 грн., щоб його повернути.
Під час судового розгляду судом першої інстанції досліджено протокол слідчого експерименту від 12.07.2022 року з відеозаписом, згідно з якими ОСОБА_7 показав та відтворив обставини вчинення злочину, зазначив, що умисел на заволодіння мобільним телефоном потерпілої у нього виник саме в той момент, коли вона вийшла з кухні в іншу кімнату і не мала змоги контролювати його дії.
Відповідно до копії чеку вартість викраденого мобільного телефону марки «Huawei P Smart Z», чохла та зарядного пристрою становить 8628,8 грн.
Колегія суддів вважає покликання захисника на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, а його дії містять склад злочину, перебаченого ч. 1 ст. 190 КК України, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки такі судом першої інстанції обґрунтовано спростовані у вироку з огляду на наступне.
Статтею 185 КК України передбачена відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна. Таємним визнається викрадення, що здійснюється у відсутності власника чи інших осіб. У свою чергу винна особа усвідомлює той факт, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах відсутності очевидності, вони мають прихований для потерпілого або інших осіб характер. Крадіжка є закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.
Відповідно до ст. 190 КК України, шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, тобто вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній, і такі дії слід кваліфікувати як крадіжку.
З матеріалів провадження в т. ч. з протоколу слідчого експерименту за участю обвинуваченого від 12.07.2022 року вбачається, що під час перебування у квартирі потерпілої, вона не передавала обвинуваченому свій мобільний телефон, а умисел на його заволодіння у обвинуваченого виник після того як вона вийшла з кухні в іншу кімнату.
Під час судового розгляду обвинувачений визнав, що сховав мобільний телефон та зарядний пристрій потерпілої собі в кишеню, коли вона перебувала в іншій кімнаті, а після її повернення попрощався із нею та пішов із квартири та заклав майно потерпілої у ломбард.
Таким чином матеріалами справи встановлено, що дії обвинуваченого мали прихований характер, заволодіння майном відбулось таємно без згоди власниці, після чого обвинувачений розпорядився вилученим майном.
Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що склад шахрайства відсутній, а дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 185 КК України як крадіжку.
Доводи захисника про те, що під час судового розгляду не проводилась судова товарознавча експертиза вартості викраденого майна, як на підставу для скасування вироку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи наявна квитанція про придбання мобільного телефону вартістю, яка становить 8628 гривень. Клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи визначення вартості викраденого майна сторона захисту під час судового розгляду не заявляла.
В суді першої інстанції потерпіла зазначила і про вартість чохла та сім-картки.
Відтак, колегія суддів вважає, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку суду першої інстанції колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила :
вирок Личаківського районного суду м. Львова від 04.09.2024 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4