Справа № 685/509/24
Провадження № 2/685/159/24
14 листопада 2024 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі
головуючого судді Самойловича А.П.,
за участі секретаря Сороки В.Р.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
представниць органу опіки та піклування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
02 травня 2024 року адвокат Кучерук Т.П., діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом, заявивши вимогу позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо їх спільного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення шлюбних відносин їх спільний син проживає з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні, оскільки відповідач ігнорує виконання своїх батьківських обов'язків, а саме, не забезпечує матеріальне забезпечення сина, не займається його вихованням, не дбає про фізичний, інтелектуальний, моральний, культурний, духовний і соціальний розвиток та, як наслідок, зовсім не спілкується з сином.
В ході судового розгляду позивачка свої вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, додатково пояснила, що познайомилася з ОСОБА_6 в м. Кременець, де разом навчалися. Після укладення з шлюбу стали проживати з його батьками у їх житловому будинку в с. Тростянка Білогірського району, однак стосунки з чоловіком стали швидко псуватися через втручання в їх сімейне життя свекрухи, її зневажливе ставлення та неповагу, а чоловік відмовлявся проживати з її батьками або самим орендувати житло. Через складний характер свекрухи її життя в будинку чоловіка стало нестерпним, особливо після народження сина, тому після того, як дитині виповнилося три місяці, разом з сином залишила чоловіка та переїхала до своїх батьків в с. Турівку Теофіпольського району.
Після цього з чоловіком практично не спілкувалися, він не бажав також спілкуватися з сином, одного разу під час розмови на її запитання відповідач зазначив, що його взагалі не цікавить доля їх сина, оскільки в нього є інша сім'я.
Вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо їх сина є на корить дитини, оскільки теперішній її чоловік бажає його усиновити.
Представник позивачки адвокат Кучерук Т.П. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_5 , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте до суду жодного разу не з'явився, відзиву не направив, жодних клопотань не надав. Справа розглянута за його відсутності.
Представниця Теофіпольської селищної ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримала та зазначила, що у вересні 2023 року було засідання комісії із захисту прав дитини щодо вирішення питання про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, на якому він не був присутній, проте з ним вдалося поспілкуватися телефоном. В ході телефонної розмови ОСОБА_5 зазначив, що не має можливості брати участь у вихованні сина.
Представниця Теофіпольської селищної ради, як органу опіки та піклування, начальник Служби у справах дітей ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала та вказала, що при вирішенні питання про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав по телефону поспілкувалася з ОСОБА_5 , який повідомив, що у нього на утриманні є ще двоє малолітніх дітей, яких він виховує та утримує самостійно.
Малолітній ОСОБА_7 в ході судового розгляду зазначив, що свого батька ОСОБА_5 взагалі не знає, з ним не знайомий і не впізнав би його, якби зустрів. Вважає, що батька дійсно необхідно позбавити батьківських прав, оскільки між ними взагалі ніколи не було ніяких стосунків. В даний час у нього нормальні відносини з теперішнім чоловіком матері, як між батьком та сином.
Заслухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, думку дитини та дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
В разі ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини вони, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, можуть бути позбавлені батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інших, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , яка після укладення 04 вересня 2012 року шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 », а після укладення ІНФОРМАЦІЯ_3 іншого шлюбу - на « ОСОБА_10 ». Зміна прізвища позивачки підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 22 травня 2024 року № 00045133721 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з пояснень самої позивачки, відповідач після розірвання з нею шлюбу в 2012 році створив нову сім'ю, у якій народилося двоє доньок, вони також проживали з батьками відповідача, однак його дружина після досягнення молодшою донькою 8-ми місяців померла внаслідок суїциду. Його донькам в даний час близько 8-10 років, він самостійно їх виховує.
Про факт смерті дружини відповідача та самостійне виховування ним двох дітей підтвердили і представниці органу опіки та піклування.
На думку суду, виховання відповідачем самостійно двох малолітніх дітей, їх утримання, потребує більшої уваги зі сторони батька за відсутності матері, що в значній мірі обмежує його в можливості приймати участь у вихованні сина, а тому відсутні підстави вважати підтвердженою наявність в його діях умислу на ухилення від виховання старшого сина, який проживає з позивачкою, тим більше, що вони проживають у різних населених пунктах, які не є сусідніми між собою, розташовані в різних районах області.
Суд враховує, що позивачка через короткий час після розірвання шлюбу з відповідачем створила нову сім'ю та проживала з іншим чоловіком, у них народилася дитини, і зазначена обставина створює об'єктивні труднощі для відвідування відповідачем сина за місцем його проживання.
Суд також враховує відсутність обґрунтування у позивача та служби у справах дітей, в чому полягає захист інтересів дитини, якщо її батька буде позбавлено батьківських прав щодо неї. Посилання позивачки на те, що з'явиться можливість усиновлення дитини її теперішнім чоловіком, судом до уваги не приймається, оскільки це не може бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, крім того, позбавлення батьківських прав біологічного батька або матері щодо дитини не є перешкодою для усиновлення цієї дитини.
Висновок органу опіки та піклування Теофіпольської селищної ради від 06 вересня 2023 року № 1498/02-33 про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 висновків суду, зроблених в результаті розгляду справи, не спростовує, оскільки ґрунтується на тому, що батько дитини проживає окремо від сина, участі у його вихованні не приймає, життям та здоров'ям не цікавиться, матеріально не допомагає, проте взагалі не враховано обставин щодо самостійного виховання відповідачем двох дітей, що має значення для оцінки дій відповідача з точки зору наявності або відсутності його умислу на ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Суд також не приймає до уваги бажання самого ОСОБА_7 на позбавлення батьківських прав його батька, оскільки така його позиція викликана довірливими стосунками з вітчимом, однак жодним чином не спростовує встановлені судом обставини.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд не знайшов підстав для застосування щодо відповідача позбавлення батьківських прав, як крайньої міри впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків, оскільки він заперечує проти позбавлення його батьківських прав та бажає приймати участь у її вихованні.
Судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, оскільки аліменти з ОСОБА_5 на користь позивачки на утримання дитини стягуються згідно судового наказу № 2-н-5/11, виданого 25 липня 2011 року Білогірським районним судом Хмельницької області.
Керуючись ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 167 СК України, ст.ст. 197, 200, 263-265 ЦПК України
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28 листопада 2024 року.
Суддя Самойлович А.П.