Іменем України
19.11.2024 Справа №607/21174/24 Провадження №3/607/9507/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
30.09.2024 на розгляд Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.09.2024 указані матеріали повернуто до відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті для належного дооформлення.
24.10.2024 матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, повторно надійшли до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті після дооформлення.
У протоколі про адміністративне правопорушення № 002967 від 20.09.2024 зазначено, що 20.09.2024 приблизно о 08 год. 45 хв. на автомобільній дорозі М- 19 +318 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортними засобами марки «Daf», державний номерний знак НОМЕР_1 , марки «Robuste», державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі ТТН б/н від 19.09.2024 надавав послуги з перевезення вантажу без державної реєстрації суб'єкта господарювання, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Господарського кодексу України.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Державної служби України з безпеки на транспорті кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судове засідання 19.11.2024 ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку шляхом надсилання на поштову адресу за місцем його проживання повістки про виклик до суду. Таке поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
При визначенні факту належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2021 (справа № 911/3142/19), де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Так само Верховний Суд неодноразово у своїх постановах вказував, що судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Також суд вживав заходи для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання тексту судової повістки на номер телефону, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення як засіб зв'язку ОСОБА_1 . Однак таке повідомлення не доставлене абоненту з технічних причин оператора мобільного зв'язку.
Заяви чи клопотання на день розгляду справи від ОСОБА_1 не надходили.
Так, положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов'язкову участь особи при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП. За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, докази поважності причин неприбуття в судове засідання не надав, ураховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У контексті рішення Європейського суду з прав людини «Надточій проти України» (заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Тобто однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності є систематичність.
Таким чином істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не лише факт здійснення певного виду діяльності, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності. При цьому чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.
Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України).
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 002967 від 20.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується те, що 20.09.2024 приблизно о 08 год. 45 хв. на автомобільній дорозі М-19 +318 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортними засобами марки «Daf», державний номерний знак НОМЕР_1 , марки «Robuste», державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі ТТН б/н від 19.09.2024 надавав послуги з перевезення вантажу без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Разом з тим докази того, що ОСОБА_1 є перевізником за договором перевезення вантажу та відповідно здійснює господарську діяльність, у матеріалах адміністративної справи відсутні.
Стороною обвинувачення не досліджені обставини щодо укладення між ОСОБА_1 та замовником договору перевезення, що давало б підстави віднести особу ОСОБА_1 в таких правовідносинах до перевізника.
При цьому у долученій до протоколу про адміністративне правопорушення товарно-транспортній накладній ОСОБА_1 зазначений як водій, а відомості про перевізника відсутні.
Так само не надані суду докази, що діяльність, яку здійснює ОСОБА_1 має характер систематичної, що давало б підстави характеризувати її як господарську діяльність.
При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «місце роботи» зазначені, відомості про те, що ОСОБА_1 є водієм, що також не підтверджує тих обставин, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність як перевізник.
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так само Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема, у справах «Кобець проти України» (рішення від 14.02.2008), «Берктай проти Туреччини» (рішення від 08.02.2001), «Леванте проти Латвії» (рішення від 07.11.2002) вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
З урахуванням викладеного суд встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводять, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність з надання послуг перевезення вантажу. Указане в свою чергу дає суду підстави дійти висновку про відсутність складу вказаного адміністративного правопорушення в цілому.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких підстав суд доходить висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
При цьому суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи зі змісту норм ч. 2 ст. 284, ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору за розгляд цієї справи.
Керуючись ст. 7, 9, 40-1, 164, 245, 247, 251-252, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяІ. В. Марциновська