Справа № 487/2959/24
Провадження № 2/487/1774/24
(заочне)
28.11.2024 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Сідлецькій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батківських прав та стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, -
02.04.2024 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за несвоєчасну сплату аліментів в розмір 15 436,78 грн..
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач свою дитину жодного разу не бачив з 2018 року по теперішній час, не спілкувався з нею, не цікавився нею взагалі, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дитини, що виражається, у тому, що він не бере участі у її вихованні та утриманні, не піклується та не цікавиться про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд і лікування, не надає кошти на її утримання та оздоровлення.
Крім того, обгрунтовує свої позовні про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів тим, що судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 18.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість по сплаті аліментів з червня 2020 року та станом на 04.12.2023р. складає 123 540, 75 грн., а за такого, просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 15 436,78 грн..
Ухвалою Заводського районного суду від 03.04.2024 року прийнято справу до свого провадження та призначено справу до загального позовного провадження.
Ухвалою Заводського районного суду від 15.05.2024 року зобов'язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради надати судуписьмовий висновок щодо розв'язання даного спору на підставі одержаних відомостей згідно пункту п'ятого статті 19 Сімейного кодексу України.
Ухвалою Заводського районного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи неодноразово повідомлявся судом належним чином.
Третя особа повідомлялася належним чином про слухання справи.
Представник третьої особи подала заяву, в якій надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
З 04.04.2014 року позивач по справі ОСОБА_1 , знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції у Миколаївській області.
Від даного шлюбу народилася дитина донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.01.2020 року (цивільна справа № 487/7140/19) шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до рішення суду позивачу залишено шлюбне прізвище.
10 жовтня 2023 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , у зв'язку з чим змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Крім того, зазначає, що на даний час донька не знає відповідача як батька взагалі, про неї разом з позивачем піклується її вітчим - теперішній чоловік позивача, якого вона вважає за свого батька і який відповідно ставиться до дитини як батько.
Аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 не сплачує, судовий наказ Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.05.2018 року (цивільна справа № 487/2936/18) не виконує.
На підтвердження вказаної інформації та про наявність заборгованості позивачкою наданий суду розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, відповідно до якого заборгованість за аліментами складає станом на листопад 2023 р. 123 540 грн. 75 коп.
Відповідно до характеристики від 27.11.2023р. року під № 533, виданої Миколаївською гімназією №57 ім. Т.Г.Шевченка, дитина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує навчальний заклад з 01.09.2023 року. ЇЇ вихованням займається мати ОСОБА_1 . Батько не приймає участі у вихованні дитини.
Згідно характеристики вихованця Зеленогайського ЗДО «Сонечко» дитина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідувала дошкільний навчальний заклад з 2019р по 2023 рр. ЇЇ вихованням займається мати та бабуся . Батько не приймає участі у вихованні дитини.
Відповідно до договору дарування від 31.05.2017 рок позивач разом з дитиною проживають з травня 2017 року по теперішній час у квартирі, що належить на праві власності позивачу, а саме за адресою : АДРЕСА_1 . В квартирі є окрема кімната для дитини, умови для проживання задовільні.
Всі ці обставини підтверджуються актом обстеження умов проживання сім'ї, складеного співробітниками сектору захисту прав та законних інтересів дітей служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради.
Згідно висновоку Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради , останній вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо не виконує свої батьківські обов'язки.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.І ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
За такого, позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, судом встановлено, що судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 18.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Однак Відповідач ухиляється від належного виконання рішення, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 04 грудня 2023 року становить 123 540,75 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, що виданий Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, він визначав охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.
У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали о, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочи бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції застосував саме таке правило та реалізував своє право на зменшення розміру пені, дослідивши обставини справи, докази, надані сторонами, та здійснивши їх правову оцінку, відповідно до частини другої статті 196 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за період з червня 2023 року по листопад 2023 року: 15 436,78 грн.
Отже , виходячи з наведеного суд вважає, що вимоги позивачки стосовно стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а позов задоволено у повному обсязі, отже судовий збір у сумі 2 422,40 грн. слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 150, 157, 180, 195, 196 СК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4-13, 76 - 89, 258-273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з червня 2023 року по листопад 2023 року у сумі 15 436 грн. 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354,355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Суддя Д.Г. Нікітін