Справа № 472/576/24
Провадження №1-кп/472/94/24
03 грудня 2024 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 26.03.2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024152030000538, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
В провадженні Веселинівського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12024152030000538, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.03.2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
03.12.2024 року до суду від прокурора Веселинівського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 терміном 60 діб, в якому зазначила, що метою застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду та впливати на свідків є те, що перебуваючи на волі обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчинення ним кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на термін до 7 років, та тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у разі його зникнення даними діями обвинувачений перешкодить повному, швидкому судовому розгляду кримінального правопорушення та виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків, а також незаконно впливати на свідків, які здійснювали закупівлю зброї у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни показів.
Запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава неможливо, оскільки вони не зможуть забезпечити належної поведінки підозрюваного та запобігти вищевказаним ризикам на час проведення судового розгляду.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів підтримала, оскільки вбачає наявність ризиків, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 вважають, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просять суд обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Судом встановлено, що строк запобіжного заходу ОСОБА_4 відповідно до ухвали Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29.10.2024 року закінчується 27.12.2024 року.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що прокурором доведено те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»),
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З огляду на вказане, суд переконаний, що прокурором доведено ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду, та ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків, які здійснювали закупівлю зброї. При цьому, суд враховує відсутність у обвинуваченого постійного чи тимчасового місця роботи, збут зброї з метою грошової наживи, кількість вилученої зброї, що значно порушує суспільні відносини у сфері громадської безпеки, що охороняється кримінальним законом.
За обставин, зазначених вище, враховуючи, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 27 грудня 2024 року, а ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не змінилися, то суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини та тяжкість правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про його особу та встановлені судом ризики, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 131, 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 205, 369-372 КПК України, суд -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор", за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) діб до 31 січня 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, після внесення якої обвинувачений повинен бути звільнений з під варти, в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
- не відлучатися за межі селища Токарівка Вознесенського району Веселинівської ТГ Миколаївської області без дозволу суду;
- утриматися від спілкуванням зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання, роботи.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В клопотанні захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1