Справа № 467/1765/24
Провадження № 1-кс/467/236/24
03.12.2024 року Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву судді Арбузинського районного суду Миколаївської ОСОБА_3 про самовідвід по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України
Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 подала заяву про самовідвід, посилаючись на те, що протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 листопада 2024 року їй розподілено кримінальне провадження № 12024153130000170 від 26 листопада 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України для розгляду. Однак, вона не має змоги розглядати вказане кримінальне провадження, оскільки 13 листопада 2024 року нею як слідчим суддею розглянуто та задоволено клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 12024153130000130 від 06 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. В результаті проведення цього обшуку виявлено наркотичний засіб та 26 листопада 2024 року постановою прокурора матеріали досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України виділено в окреме провадження, якому присвоєно № 12024153130000170. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування значиться ухвала про обшук від 13 листопада 2024 року слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 .
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений пунктами 1, 2, 5 ч.1 ст. 75 та ст. 76 КПК України.
Зокрема, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
При вирішенні цих заяв, суддя керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також ураховує практику Європейського суду з прав людини.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Так, у справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. у справі Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (див. у справі Пуллар проти Сполученого королівства).
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується. Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.
Суддя не вважає заяву про відвід судді безумовною підставою для відсторонення судді від участі у кримінальному провадженні. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що вимог щодо неупередженості не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. у справі Ветштайн проти Швейцарії).
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
Враховуючи, що суддя ОСОБА_3 брала участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування як слідчий суддя, вона не має права брати участі у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої інстанції.
За такого, обставини, вказані суддею, з огляду на положення ч. 1 ст. 76 КПК України, є такими, що виключають участь судді ОСОБА_3 в розгляді даного кримінального провадження з метою дотримання права особи на справедливий суд, а тому заява про самовідвід судді є об'єктивно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 372 КПК України
Задовольнити заяву судді Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 про самовідвід.
Відвести суддю Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження № 12024153130000170, внесеного до ЄРДР 26 листопада 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України (справа № 467/1765/24, провадження № 1-кп/467/179/24).
Суддя ОСОБА_1