Справа № 466/10181/23
Провадження № 2/466/523/24
“15“ листопада 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
учасники справи
секретар ПОПЕНКО І.І.
представник позивача ОСОБА_1
представники третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , інтереси якого представляє адвокат Писаренко К.Ю., до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про встановлення факту нікчемності правочину,
27.09.2023р. ОСОБА_4 звернуся в суд з позовом до ОСОБА_5 в якому просить встановити факт нікчемності правочину - договору позики грошових коштів, оформленого у вигляді розписки від 27.12.2007р. на суму 6 395 000 (шість мільйонів триста дев'яносто п'ять тисяч) грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 02 червня 2021р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. була зареєстрована спадкова справа №22/2021 щодо майна та майнових прав, які залишилися після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 . До складу зазначеної спадщини увійшли об'єкти нерухомого майна, які перебували у власності покійного станом на день його смерті.
13 липня 2022р. позивачем було подано нотаріусу заяву про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позивач прийняв спадщину, набув право власності на все майно та майнові права, які увійшли до складу зазначеної спадщини. Проте, нотаріусом відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право власності на вищезгадане спадкове майно з огляду на наявність у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень інформації щодо обтяження усього майна відповідачки ОСОБА_5 , які нібито виникли внаслідок боргових зобов'язань.
При цьому, нерухоме майно, яке увійшло до складу спадщини, прийнятої позивачем у безспірному порядку, що відповідно до відомостей державного реєстру речових прав належить покійному спадкодавцеві та зареєстровано за ним, теж є обтяженим внаслідок боргових зобов'язань ОСОБА_5 , яка є дружиною покійного спадкодавця.
На його вимоги відповідачка ОСОБА_5 жодних належних документів на підтвердження боргових зобов'язань не надала, за її твердженням жодних правочинів, зокрема договорів позики вона не укладала, жодних розписок, які могли слугувати підставою для виникнення у неї боргових зобов'язань, зокрема розписки на підтвердження отримання коштів в борг, не видавала. Повідомила, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/5935/13-ц від 02.10.2013 року про поділ майна подружжя, яке вступило в законну силу, право власності на успадковане позивачем нерухоме майно, було визнано за її померлим чоловіком - ОСОБА_9 , який після своєї смерті не залишив жодних боргових зобов'язань.
Позивачем було з'ясовано, що згадані обтяження успадкованого ним нерухомого майна виникли внаслідок виданого відповідачкою письмового документу - розписки, яка по своїй суті є договором позики, укладеним у простій письмовій формі. Оскільки відповідачка продовжувала стверджувати, що жодних правочинів не вчиняла, жодних розписок на підтвердження отримання будь-яких коштів не видавала, позивачем було замовлено проведення почеркознавчої експертизи підпису на вищезгаданій розписці.
За результатами проведеної почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис на розписці від імені Відповідача виконано не Відповідачем. Висновком експерта-почеркознавця встановлено, що такий підпис вчинено під дією збиваючих факторів штучного походження, які виникли внаслідок змальовування зі справжнього підпису Відповідача за допомогою наскрізного освітлення.
Як спадкоємець, який прийняв спадщину, він не може одержати Свідоцтво про право на спадщину, яка йому належить з часу відкриття спадщини.
Разом з тим, відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України (п4. висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 23.01.2013р.).
Покликаючись на приписи ч.2 ст.215, ч.1 ст.220 ЦК України, висновки та правові позиції Верховного Суду за схожих правовідносин, просить задовольнити заявлений позов.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 24.10.2023р. відкрито у справі загальне позовне провадження. До участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталію Степанівну, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
16.11.2023р. відповідачка ОСОБА_5 подала відзив на позов, у якому заперечила факт підписання нею розписки від 27.12.2007р. Зазначила про те, що СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42014140060000001 за ч.4 ст. 190 КК України від 22.01.2014 р., де фігурує інша сума - 200 000грн. Предметом досудового розслідування вказаного кримінального провадження була ця ж розписка від 27.12.2007р. На даний час досудове розслідування здійснює СВ Відділу поліції N 1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області. У відзиві вказала, що розписку вона не підписувала, не має можливості задовольнити вимоги позивача про усунення перешкод у вільному володінні спадковим майном. Вирішення спору залишає на розсуд суду. Справу просить розглянути у її відсутності.
23.11.2023р. представник третьої особи ОСОБА_7 , адвокат Сергєєва О.І. подала пояснення на позов, у котрих звернула увагу на суб'єктний склад сторін у справі, оскільки позивач у даній справі вказав відповідачем лише одну сторону оспорюваного правочину - ОСОБА_5 А позикодавці - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не залучені ним до даної справи у якості співвідповідачів, що позбавляє їх права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом, зокрема, можливості подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.
Оскільки відповідачем у даній справі є лише одна сторона правочину - ОСОБА_10 , а інші - ОСОБА_7 .. ОСОБА_6 .. ОСОБА_8 не залучені до даної справи у якості відповідачів, вважає, що це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо встановлення факту нікчемності правочину - договору позики, оформленого розпискою від 27 грудня 2007 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , такий не є нікчемним правочином. ОСОБА_5 за цим договором отримала впродовж березня-грудня 2007 року особисто кошти в сумі 6395000,00 грн. готівкою та зобов'язувалася повернути до 31 грудня 2012 року або передати у власність майно чи майнові права на еквівалентну суму. Оскільки Відповідачка ОСОБА_5 не виконала свого боргового зобов'язання, кредитори ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 були змушені звернутися в суд із позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_5 .
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31.05.2017 року по справі №462/2589/14-ц за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за участю третьої особи ОСОБА_4 , вирішено стягнути із ОСОБА_5 :
на користь ОСОБА_7 З 729 796,58 грн. боргу та 1218 грн. судового збору;
на користь ОСОБА_6 2 398 400,83 грн. боргу та 1218 грн. судового збору;
на користь ОСОБА_8 5 948 789,47 грн. боргу та 1218 грн. судового збору.
Вищевказане судове рішення по справі №462/2589/14-ц було предметом апеляційних і касаційних розглядів, залишене без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2018р., постановою Верховного Суду від 28.11.2018 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_5 ) та постановою Львівського апеляційного суду від 21.12.2020 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_9 ), постановою Львівського апеляційного суду від 28.09.2021 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ).
Вказаним рішенням встановлено обставини укладення договору позики, оформленого розпискою від 27.12.2007р., отримання відповідачкою ОСОБА_5 грошових коштів та невиконання нею своїх зобов'язань за цим договором. Під час огляду матеріалів кримінального провадження № 4201440060000001 у судовому засіданні, судом достовірно було з'ясовано, що оригінал розписки від 27 грудня 2007року є в матеріалах зазначеного провадження. Відповідно до висновку № 2660 від 28 липня 2014 року криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підпису, проведеної у цьому кримінальному провадженні, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 , який розташований на розписці від 27 грудня 2007 року, після круглої печатки перед словами « ОСОБА_11 », виконаний самою гр. ОСОБА_5 Рукописний текст « ОСОБА_11 », який розташований на розписці від 27.12.2007 року, виконаний самою гр. ОСОБА_5 . Предметом дослідження експертизи був саме оригінал розписки.
Позивач посилається на висновок експерта ОСОБА_12 №10 від 14.02.2023 РОКУ, який при проведенні експертного дослідження використовував лише копію розписки від 27 грудня 2007 року, а не оригінал. Згідно актуальних відомостей з Реєстру атестованих судових експертів у ОСОБА_12 свідоцтво експерта недійсне з 26.06.2015р., підстава - Наказ №1235о/с від 26.06.2015 року, виданий Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України. Таким чином, висновок експерта ОСОБА_12 №10 від 14.02.2023 року не може бути доказом по даній справі.
Зазначає, що ОСОБА_9 оскаржувався в судовому порядку договір позики від 27 грудня 2007 року, оформлений борговою розпискою між ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зокрема до Пустомитівського районного суду Львівської області було подано позов про визнання правочину (договору позики) недійсним. Після смерті ОСОБА_9 позивача було замінено на його правонаступника - ОСОБА_4 .
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.11.2022 року по справі №450/4128/20 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину - відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 06.04.2023 року це рішення залишено без змін. В касаційному порядку вищевказане судове рішення не оскаржувалося.
Вважає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в обгрунтування своїх позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи ОСОБА_13 , адвокат Русенко Р.І. у поясненні від 27.03.2024р. вказав на безпідставність позовних вимог. Стосовно поданого позивачем експертного висновку та рецензії зазначив, що ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ" не є науково-дослідною установою судових експертиз Міністерства юстиції України, а спеціаліст ОСОБА_12 не є співробітником науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та не має кваліфікації судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок. Тому ці документи не можуть бути прийняті судом до уваги при ухваленні рішення у справі.
Третя особа ОСОБА_8 подав заяву від 24.01.2024р. про розгляд справи у його відсутності. Проти позовних вимог заперечив, просив у їх задоволенні відмовити.
Ухвалою від 27.03.2024р. закрито підготовче провадженні у справі та призначено судовий ї розгляд.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_14 позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, вказаних у позові. Просив ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася.
Представник відповідачки ОСОБА_15 вступив у справу12.06.2024р. В судовому засіданні підтримав позицію відповідачки про те, що вона розписки від 27.12.2007р. не підписувала, що свідчить про нікчемність правочину.
Представник третьої особи адвокат Русенко Р.І. в судовому засіданні проти позову заперечив.
Представник третьої особи адвокат Сергєєва О.І. в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у письмовому поясненні.
Третя особа ОСОБА_7 в суді проти позовних вимог заперечив.
Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані суду у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
За ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України в редакції на 27.12.2007р., правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного зв'язку. Правочин вважається таким, що чинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У позовній заяві як на правове обґрунтування вимог представник позивача покликається на норму ч.1 ст.220 ЦК України і зазначає, що згідно її приписів у разі недодержання сторонами вимоги щодо істотних умов договору, такий договір є нікчемним.
Проте, норма ч.1 ст.220 ЦК України має інший зміст і вказує що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
ОСОБА_4 не є стороною договору позики від 27 грудня 2007 року, оформленого борговою розпискою між ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Однак, він є спадкоємцем ОСОБА_9 , чоловіка ОСОБА_5 , боргові зобов'язання якої впливають на його права та інтереси як спадкоємця.
Свої вимог про визнання нікчемним договору позики від 27 грудня 2007 року, оформленого борговою розпискою, позивач ОСОБА_4 обґрунтовує непідписанням цього договору позичальником ОСОБА_5 . Вважає, що відсутність підпису саме ОСОБА_5 свідчить про недотримання як письмової форми договору, так і вимог закону щодо вільного волевиявлення сторін на укладення такого договору, наслідком чого є нікчемність такого правочину.
На підтвердження даної обставини позивач долучив висновок експерта №10 від 1402.2023р., складений експертом ОСОБА_12 на бланку ТОВ "Українська Експертна Компанія» та скріплений печаткою товариства. За цим висновком «Підпис від імені ОСОБА_5 , зображення якого міститься в копії розписки від імені ОСОБА_5 , від 27.12.2007, виконаний під дією збиваючих факторів штучного походження, які виникли ймовірніше за все внаслідок змальовування за допомогою наскрізного освітлення із якогось справжнього підпису ОСОБА_5 . Рукописний запис «/Г.Забусик/» зображення якого міститься в копії розписки від імені ОСОБА_5 , від 27.12.2007, виконаний під дією збиваючих факторів штучного походження, які виникли ймовірніше за все внаслідок змальовування за допомогою наскрізного освітлення із якогось справжнього рукописного запису ОСОБА_5 ».
Проте, цей висновок зроблений на підставі дослідження копії розписки від 27.12.2007року, а не її оригіналу, який експертом не досліджувався.
Крім того, згідно п.1.7 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. №53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998р.за №705/3145, експертизи та дослідження, що проводяться атестованими судовими експертами, які не с працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону України "Про судову експертизу".
Відповідно до ст.7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Згідно ст.9 Закону України "Про судову експертизу" атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим Фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст.10 цього Закону судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно актуальних відомостей з Реєстру атестованих судових експертів у ОСОБА_12 свідоцтво експерта недійсне з 26.06.2015 року, підстава - Наказ №1235о/с від 26.06.2015 року, виданий Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України.
ТОВ Українська Експертна Компанія» (LLC UKREXPCOMPANY) не є науково-дослідною установою судових експертиз Міністерства юстиції України, а ОСОБА_12 не є співробітником науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та не має кваліфікації судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено висновок.
Крім висновку експерта, позивачем також подано суду Рецензію ТОВ «Українська експертна компанія» від 03.02.2023 року на «висновок криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підпису по матеріалах кримінального провадження № 4201440060000001 № 2660 від 28.07.2014, складений судовим експертом Костів І.В.». Як зазначено цьому документі, «рецензію підготовлено спеціалістом ОСОБА_12 , який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію експерта-криміналіста з правом проведення почеркознавчої експертизи (диплом Вищої слідчої школи МВС СРСР УВ № 586465, виданий 26.02.1993), стаж експертної роботи з 1993 року).»
Щодо цієї рецензії, слід врахувати таке. Наказом Міністерства юстиції України від 3 лютого 2020р. № 335/5 затверджений Порядок проведення рецензування висновків судових експертів, який визначив процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (НДУСЕ), судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проектів висновків фахівців, що мають намір отримати кваліфікацію судового експерта. У цьому Порядку визначено мету рецензування висновків судових експертів - удосконалення професійної майстерності експертів, підвищення якості та обґрунтованості їх висновків. При цьому рецензування висновків є компетенцією співробітників науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (НДУСЕ), які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.
Як уже зазначено судом вище, ОСОБА_12 не є співробітником науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, не має кваліфікації судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено прорецензований висновок експерта.
Крім того, інститут рецензування висновків судових експертів є формою внутрішньовідомчого контролю за якістю експертної роботи.
Зважаючи на наведене, суд відхиляє поданий позивачем висновок експерта №10 від 1402.2023р., складений експертом Кострубом А.М. на бланку ТОВ "Українська Експертна Компанія», та Рецензію ТОВ «Українська експертна компанія» від 03.02.2023 року на висновок криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підпису по матеріалах кримінального провадження № 4201440060000001 № 2660 від 28.07.2014, складений судовим експертом Костів І.В.», зроблену спеціалістом ОСОБА_12 , оскільки ці документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами на спростування висновку №2660 від 28 липня 2014р. криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підпису, проведеної за матеріалами кримінального провадження № 4201440060000001, який складено судовим експертом Костів І.В.
Цим висновком №2660 від 28 липня 2014р. експертизи, за результатом дослідження саме оригіналу розписки, підтверджено виконання у розписці від 27.12.2007р. рукописного тексту і підпису від імені ОСОБА_5 самою ОСОБА_5 .
Даний висновок експертизи був предметом дослідження і перевірки суду при розгляді справи №462/2589/14-ц за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за участю третьої особи ОСОБА_4 . У цій справі Залізничним районним судом м. Львова враховано висновок вказаної експертизи №2660 від 28 липня 2014р. і 31.05.2017 року прийнято рішення стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 борги на підставі розписки від 27.12.2007р.
Вищевказане судове рішення у справі №462/2589/14-ц оскаржувалося в апеляційному та касаційному порядку і залишене без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2018р., постановою Верховного Суду від 28.11.2018 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_5 ), постановою Львівського апеляційного суду від 21.12.2020 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_9 ), постановою Львівського апеляційного суду від 28.09.2021 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ). Рішенням суду встановлено обставини укладення договору позики, оформленого розпискою від 27.12.2007р., отримання відповідачкою ОСОБА_5 грошових коштів та невиконання нею своїх зобов'язань за цим договором.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.11.2022 року у справі №450/4128/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 , а після його смерті вимог правонаступника ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики від 27 грудня 2007 року, оформленого борговою розпискою між ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Постановою Львівського апеляційного суду від 06.04.2023 року це рішення залишено без змін.
За ч.4, ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Позивачем ОСОБА_4 та його представником у даній справі не подані належні, допустимі та достатні докази на спростування обставин, встановлених вказаними вище судовими рішеннями, і на підтвердження непідписання відповідачкою ОСОБА_5 договору позики грошових коштів оформленого у вигляді розписки від 27.12.2007р. А відтак, відсутні підстави для висновку про нікчемність договору позики грошових коштів оформленого у вигляді розписки від 27.12.2007р., підписаного ОСОБА_5 .
Оцінюючи всі докази у справі в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту нікчемності правочину - договору позики грошових коштів, оформленого у виді розписки від 27.12.2007р. на суму 6 395 000грн., слід відмовити за їх безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 , інтереси якого представляє адвокат Писаренко К.Ю., до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про встановлення факту нікчемності правочину - договору позики грошових коштів, оформленого у виді розписки від 27.12.2007р. на суму 6 395 000грн., - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 листопада 2024 року.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська