Справа № 454/1255/24
02 грудня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
за участю секретаря Калиш В.О. ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Сокалі , цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 75995,78грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Свої вимоги мотивує наступним.
18.04.2016р. відповідач отримав в ПАТ «Банк Михайлівський» кредит в сумі 18071,07грн.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув суми кредиту і відсотків за договором, внаслідок чого виникла вказана заборгованість.
ПАТ «Банк Михайлівський» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до відповідача за кредитним договором.
Станом на 02.04.2024р. заборгованість відповідача за кредитним договором становить 50437,64грн. Також, просить включити до заборгованості 3% річних в сумі 4550,84грн. та інфляційні втрати в сумі 21007,30грн.
Щодо позовної давності просив врахувати перебування в провадженні господарського суду м.Києва сору, предметом якого був договір відступлення права вимоги та рішення в даній справі ухвалено 01.07.2021р.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так відповідно до правових висновків, що викладені Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19 слідує, що за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Із заяви №200506532 від 18.04.2016р., анкети №2689561 від 18.04.2016р., відповіді на заяву від 18.04.2016р., довідки про умови кредитування, відповідачу надано кредит на суму 18071,07грн. на рахунок, відкритий у банку, на строк 24 місяці зі сплатою процентної ставки в розмірі 0,0001% річних, реальною процентною ставкою 138,24%.
Згідно договору №7_БМ від 20.07.2020р., платіжного доручення від 09.07.2020р., ПАТ «Банк Михайлівський» передало ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до відповідача за кредитними договорами.
З постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2022р. та постанови про закінчекння виконавчого провадження від 17.01.2023р. встановлено, що Господарським судом м.Києва зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19.05.2016р. №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016р. №1 і №2.
З виписки по особовому рахунку встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором складає 50437,64грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 17307,71грн., заборгованості за відсотками в сумі 33129,93грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір інфляційних втрат становить 21007,30грн., 3% річних становить 4550,84грн.
Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем кредитного договору та беручи до уваги факт невиконання останнім обов'язків по поверненню сум позики, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача отриманої позики, відсотків за користування кредитними коштами, інфляційних втрат на 3% річних.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.
За таких підстав, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачену при поданні позову суму судового збору.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц, від 09.06.2020р. у справі №466/9758/16-ц.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Стороною позивача суду надано ордер, договір №26 від 15.02.2024р., додаткову угоду від 15.02.2024р., акт від 01.04.2024р., детальний опис робіт, відповідно до яких, витрати на правову допомогу складають 7500грн. та складаються з: 6000грн. за складання позовної заяви, підготовки додатків до позовної заяви; 1500грн. за направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд».
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі перелічені послуги повністю охоплюються підготовкою та складанням позовної заяви, а тому 6000грн. буде співмірною сумою зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200506532 від 18.04.2016р. в розмірі 75995 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 78коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 17307 (сімнадцять тисяч триста сім)грн. 71коп.; заборгованості за відсотками в сумі 33129 (тридцять три тисячі сто двадцять дев'ять)грн. 93коп.; інфляційних втрат в сумі 21007 (двадцять одна тисяча сім)грн. 30коп.; 3% річних в сумі 4550 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят)грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. судового збору та 6000 (шість тисяч)грн. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ:42649746, місцезнаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, м.Київ, 04112.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: М. Я. Адамович