Дата документу 02.12.2024
Справа № 334/9702/24
Провадження № 1-кс/334/3102/24
про застосування запобіжного заходу
02 грудня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 620240801200004622, внесеному 05.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною четвертою статті 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який має середню освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 05.06.2024 до ЄРДР за № 620240801200004622 за частиною четвертою статті 408 КК України. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Розуміючи тяжкість вчиненого злочину, суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_4 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, яке по своїй суті являється переховуванням від військового командування та правоохоронних органів. Існування вказаного ризику підтверджується і тим, що підозрюваний є військовослужбовцем НГУ, і у разі не застосування запобіжного заходу пов'язаного з позбавленням волі має повернутися до місця служби, де в разі наявного бойового розпорядження може бути відряджений до зони бойових дій де є можливість здійснити спробу залишити підконтрольну ЗСУ територію України під час безпосереднього виконання своїх обов'язків військової служби з метою уникнення настання кримінальної відповідальності та його ув'язнення на підставі вироку суду. На даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_4 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на свідків, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження. При цьому слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Крім того підозрюваний є військовослужбовцем, у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства. Крім того ОСОБА_4 являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може повторно покинути місце служби, чим фактично вчинить нове кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407-409 КК України. Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_4 не можливо, оскільки відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання заперечив. Пояснив, що він готовий повернутись на військову службу. Проте, чому не повернувся на військову службу до теперішнього часу, пояснити не може.
Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання заперечив. Вважає, що законодавцем декриміналізована стаття 408 КК України, оскільки військовослужбовці, які покинули військову службу, вперше, можуть повернутись на військову службу. Підозрюваний намагався повернутись на військову службу до військової частини, яку він залишив. Проте командування військової частини відмовились приймати його на військову службу. Також підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі. У теперішній час проходить лікування. Впливати на свідків не має можливості, оскільки вони проходять військову службу в військовій частині, до якої його відмовляються повертати. Також підозрюваний виконує свої процесуальні обов'язки, вчасно з'являвся до слідчого та слідчого судді. Просив відмовити у задоволенні клопотання та не обирати підозрюваному жоден запобіжний захід.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим відділенням Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 620240801200004622, внесеного 05.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною четвертою статті 408 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) від 28.04.2023 № 130 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія-механіка евакуаційного відділення ремонтної роти автотранспортного батальйону. З цієї дати він приступив до виконання обов'язків за посадою. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу. Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог статей 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), статей 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Разом з цим солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин. Так, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи з 28.03.2024 по 30.03.2024 на стаціонарному лікуванні у КНП «МЛЕ та ШМД», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, після завершення лікування, без поважних причин, 01.04.2024 не з'явився на службу з лікувального закладу, а саме до місця тимчасової дислокації ремонтної роти автотранспортного батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ, розташованого у Дніпровському районі міста Запоріжжя, після чого, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
04.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, який кваліфікується дезертирство, тобто нез'явлення на службу з лікувального закладу, з метою ухилитися від військової служби, вчинене умовах воєнного стану.
Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.
Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме повідомленням про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення від 22.05.2024 з додатками, яке надійшло з військової частини НОМЕР_3 ; протоколами допитів свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, а саме самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, яке по своїй суті є переховуванням від військового командування та правоохоронних органів. У разі повернення до місця служби, при наявності бойового розпорядження може бути відряджений до зони бойових дій, де матиме можливість здійснити спробу залишити підконтрольну ЗСУ територію України під час безпосереднього виконання своїх обов'язків військової служби з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також він може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні у спосіб погроз та залякування. З метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може повторно покинути місце служби, чим фактично вчинить нове кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407-409 КК України.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.
Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Також підозрюваний, не має джерел доходів та стійких соціальних зв'язків, оскільки його родина залишилась на тимчасово окупованій території України.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, відсутність джерел доходів, залишення місця проходження служби, що свідчить про переховування від командування військової частини, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному можуть бути відомі місця проживання свідків, які є військовослужбовцями військової частини, в якій проходив службу підозрюваний, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою відмови ними від наданих органу досудового розслідування показань.
Ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, прокурором не доведений
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із частини п'ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.
Крім цього під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя відхиляє аргументи сторони захисту про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у зв'язку з тим, що він проходить лікування, має стійкі соціальні зв'язки та бажає повернутись на військову службу, які не здатні спростувати висновок слідчого судді про доцільність застосування запобіжного заходу.
Крім цього підозрюваний мав можливість до розгляду цього клопотання в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 КК України добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та отримати письмову згоду командира військової частини на продовження проходження ним військової служби, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, але не зробив цього.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 206, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 57 діб в межах строку досудового розслідування з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а саме до 27 січня 2025 року.
Заставу визначити в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 302 800 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Ленінського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок - UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 1-кс/334/3102/24 (справа № 334/9702/24), Ленінський районний суд міста Запоріжжя).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: (1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора; (3) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; (4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії покладених судом обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 12.00 години 27 січня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Ленінського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Ленінського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Термін дії ухвали закінчується 27 січня 2025 року о 12.00 годині.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 03 грудня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1