Справа № 755/14813/24
пров. № 2/544/595/2024
Номер рядка звіту 36
02 грудня 2024 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Ощинської Ю.О.,
з участю секретаря судового засідання - Пірогова В.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Пирятин по вул. Ярмарковій, 17, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 07.09.2022 року о 23 год. 10 хв. в м. Дніпро по вул. Змагання, 61А, сталася дорожньо- транспортна пригода за участі автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпро від 05 жовтня 2022 року у справі № 202/6835/22 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На момент дорожньо-транспортної пригоди між позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «АРКС» та ПАТ «ТАСКОМБАНК» було укладено Генеральний Договір добровільного страхування наземного транспорту №17/03/2018 року від 17.03.2018 та реєстр застрахованих ТЗ №09 до Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №17/03/2018 від 17.03.2018 року. Згідно вказаного Договору Позивач застрахував майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним «Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 . Страхувальник своєчасно звернувся до Позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу. На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки у розмірі 139 180 грн. 43 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 927414 від 08.11.2022. Враховуючи вищевикладене просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 139 180 грн. 43 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року провадження у справі було відкрито та справу призначенно до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав лист про розгляд справи у його відсутність. Вимоги викладені у позові підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розглядом справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на веб сайті Судової влади України.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справімає право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» судам роз'яснено, що суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.
Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені нормативними положеннями ст. 16 ЦК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом встановлено, що 07.09.2022 о 23 год. 10 хв. у м. Дніпро по вул. Змагання, 61А, сталася дорожньо- транспортна пригода за участі автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпро від 05 жовтня 2022 року у справі № 202/6835/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 4).
Таким чином, вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає додатковому доведенню в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України.
На момент дорожньо-транспортної пригоди між Позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «АРКС» та ПАТ «ТАСКОМБАНК» (далі - Страхувальник) було укладено
Відовідно Генерального Договору добровільного страхування наземного транспорту №17/03/2018 року від 17.03.2018 та реєстру застрахованих ТЗ №09 до Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №17/03/2018 від 17.03.2018 укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «АРКС» та ПАТ «ТАСКОМБАНК» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу «Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 5-11).
Страхувальник своєчасно звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страховою компанією «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с. 13).
Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 29.09.2020 автомобіль «Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 належить ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (а.с. 16).
Розрахунок та виплата страхового відшкодування власнику автомобіля марки «Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 , проведено на підставі: акту огляду транспортного засобу від 16.09.2022; ремонтної калькуляції № 9353 20.10.2022; рахуноку-фактури № Ч1С-000168 від 20.10.2022; страхового акту № ARX3412065 від 04.11.2022; розрахунку страхового відшкодування (а.с. 17-23).
Позивач відшкодував завдані ОСОБА_1 збитки у розмірі: 139 180 (сто тридцять дев'я- тисяч сто вісімдесят) гри. 43 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 927414 від 08.11.2022 (а.с. 24).
На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована не була, то ОСОБА_1 , як особа відповідальна за завданий збиток, повинен сплатити на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі -139 180 грн. 43 коп.
Згідно із вимогами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно із роз'ясненнями, наданими у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно ст. 1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди між Позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «АРКС» та ПАТ «ТАСКОМБАНК» (далі - Страхувальник) було укладено Генеральний Договір добровільного страхування наземного транспорту №17/03/2018 року від 17.03.2018 та реєстр застрахованих ТЗ №09 до Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №17/03/2018 від 17.03.2018 року. Згідно вказаного Договору Позивач застрахував майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним «Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» набуло права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат.
Оскільки позивач відшкодував завдані відповідачем збитки, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірів 139180 грн. 43 коп.
Виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в розмірі 139180 грн. 43 коп.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, із відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 22 ЗУ «Про страхування», суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 139 180 (сто тридцять дев'ять тисяч сто вісімдесят) гривень 43 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: Приватне акціонерне товариствл «Страхова компанія «АРКС», адреса місця знаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, Код ЄДРПОУ: 20474912, р/р НОМЕР_4 , в AT «УкрСиббанк», МФО 351005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Ю.О.Ощинська