Справа № 386/1449/24
Провадження № 2-а/386/21/24
Іменем України
27 листопада 2024 року
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Червоненка Д.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Штанько Л.Є.,
представник позивача - Городок Я.В.,
представника відповідача - Рудого Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив :
Представник позивача - адвокат Городок Я.В., звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №110 від 19.09.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., закриття справи про адміністративне правопорушення.
Вказує, що згідно оскаржуваної постанови позивач притягнутий до відповідальності за не уточнення облікових даних протягом 60 днів та ненадання військово-облікового документа для перевірки.
Ці твердження не відповідають дійсності, адже позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 і вчасно уточнив дані, а також 15.09.2024 року під час перевірки, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 встановили особу позивача, яким він пред'явив роздруківку військово-облікового документа в електронній формі (з QR-кодом) та застосунок Міноборони "Резерв+", а відтак не порушував мобілізаційне законодавство.
Також вказує на відсутність доказів вчинення правопорушення, неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, окремі недоліки змісту оскаржуваної постанови.
У відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує, що категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами, адміністративний позов не визнає в повному обсязі та по суті заявлених позовних вимог зазначає наступне.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 19.09.2024 року №110 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17 тис. гривень.
У постанові №110 від 19.09.2024 року зазначено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, в порушення встановленого зобов'язання, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
15.09.2024 року близько 10.00 години під час здійснення на території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) мобілізаційних заходів уповноваженими представниками вказаного підрозділу військовозобов'язаному ОСОБА_1 було запропоновано надати для перевірки свій військово-обліковий документ та документ, що посвідчує його особу.
Виконати вимогу уповноважених осіб військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи це відсутністю військово-облікового документа на бланку, а також не надав його у електронному вигляді, в порушення ч. 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» де зазначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Аналогічні вимоги щодо зобов'язань військовозобов'язаних містяться у п.22, 25, 49, 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, які військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив.
При перевірці за даними, що містяться в АІТС «Оберіг», інформація про оновлення військово-облікових даних та наявність військово-облікового документа у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутня.
Крім того вказує, що незважаючи на те, що військово-обліковий документ в електронному вигляді має однакову силу з військово-обліковим документом на бланку, цей факт не означає, що при наявність військово-облікового документа в електронній формі позбавляє обов'язку звертатись за оформленням військово-облікового документа на бланку. Хоча в даному випадку військовозобов'язаний ОСОБА_1 не надав на перевірку уповноваженим особам жодного з цих документів, як і документа, який посвідчує його особу.
При цьому встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де перебуває на військовому обліку, особисто з письмовою заявою за оформленням військово-облікового документа на бланку, хоча був зобов'язаний це зробити відповідно до вимог постанови 559, прийнятої на виконання Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно він і не мав військово-облікового документа на бланку, хоча повинен був його оформити і мати при собі для пред'явлення уповноваженим особам.
Висловлювання позивача, що містяться у позовній заяві про те, що у постанові про накладення адміністративного стягнення не вказано доказів вчинення адміністративного правопорушення; у постанові не вказано доказів про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення; у резолютивній частині постанови не визначено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, не є обґрунтованими, оскільки відображення таких відомостей у постанові не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Твердження позивача про те, що у постанові не зазначено статтю, за якою ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, не відповідають дійсності.
Також зазначає, що з протоколу про адміністративне правопорушення від 15.09.2024 року, який міститься в матеріалах адміністративного провадження видно, що до військовозобов'язаного ОСОБА_1 були доведені зміст ст.63 Конституції України, права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також було повідомлено про час та місце розгляду справи, а саме о 08.00 годині 19.09.2024 року. Це засвідчено підписами свідків у відповідних розділах протоколу, оскільки сам ОСОБА_1 від підписання протоколу відмовився.
Пояснення ОСОБА_1 з приводу адміністративного правопорушення не надав та відмовився ставити свої підписи за роз'яснення йому вимог законодавства та отримання копії протоколу. Факт відмови підтверджується підписами двох свідків, (копія протоколу додається).
В адміністративному провадженні міститься корінець повістки (розписка), яким підтверджується факт виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 15.09.24 року на 08.00 годину 19.09.2024 року, тобто у час і дату, коли мала розглядатись адміністративна справа відносно нього. На корінці повістки стоїть підпис ОСОБА_1 .
До матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення долучено також посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, перелік таких осіб,а також рапорти військовослужбовців третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , які брали участь у заходах з оповіщення та перевірки документів у ОСОБА_1 .У рапортах зазначено, що ОСОБА_1 відмовився надати уповноваженій особі свій військово-обліковий документ та документ, що посвідчує його особу. (Копії рапортів додаються).
Згідно витягу з АІТС «Оберіг», на день формування витягу (15.09.2024 року) військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про оновлення даних та наявність військово-облікового документа відсутні.
Будучи обізнаним про час і дату розгляду справи, ОСОБА_1 , не прибув для участі у розгляді адміністративної справи, не надав доказів, які спростовують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, не повідомив про поважні причини неприбуття. Тому справа розглянута у його відсутність.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 19.09.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17 тис. гривень (найменший розмір в межах санкції відповідної частини вказаної статті).
У відповідності до вимог законодавства у трьохденний термін копія постанови у справі про адміністративне правопорушення була направлена правопорушнику поштовим відправленням через Укрпошту (квитанція про відправлення постанови додається).
Між іншим, вказаний лист повернувся на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (копія додається).
Тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 було вжито всіх заходів, передбачених законодавством, направлених на те, щоб ОСОБА_1 вчасно отримав постанову про накладення адміністративного стягнення та мав змогу у встановлений 10-денний строк з дня її отримання оскаржити цю постанову.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП доведена і його притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до чинного законодавства, а його твердження про безпідставне притягнення спростовується фактичними даними, які містяться в матеріалах адміністративної справи і наведені у тексті відзиву та долученими матеріалами.
У відповіді на відзив представник позивача зазначила наступне.
Щодо меж розгляду справи про адміністративне правопорушення та уточнення облікових даних.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно розширив межі розгляду справи про адміністративне правопорушення, доповнивши справу обставинами, які не зазначені ні в протоколі, ні в рапортах.
Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності містить згадку про вчинення двох порушень: 1) Позивач начебто не уточнив облікові дані у передбачений законом строк; 2) Позивач начебто не пред'явив військово-обліковий документ.
У той же час, протокол №110 про адміністративне правопорушення від 15.09.2024, складений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , містить згадку лише про те, що Позивач начебто не пред'явив для перевірки військово-обліковий документ і НЕ містить жодної згадки щодо стану уточнення облікових даних.
Таким чином, оскаржувана постанова містить відомості, які не зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення або в інших доказах.
При цьому, Позивач уточнив облікові дані в передбачений законом строк, що підтверджується військово-обліковим документом в електронній формі (роздруківка міститься в матеріалах справи).
Посилання Відповідача на те, що інформації про уточнення облікових даних немає АІТС «Оберіг», як обґрунтування неуточнення Позивачем даних є безпідставним з декількох причин:
- Позивач не відповідає за внесення даних в АІТС «Оберіг», відсутність будь-яких
даних в цій системі не може бути виною Позивача;
- надана Відповідачем облікова картка з АІТС «Оберіг» (без дати) не має графи з інформацією про стан чи дату уточнення даних, тобто не дає можливість підтвердити чи спростувати уточнення даних в певну дату;
- позивач надав документ, що підтверджує уточнення облікових даних у передбачений законом строк;
- надана Відповідачем облікова картка з АІТС «Оберіг» у графах 21, 35 містить ту інформацію, яку Позивач зазначав при уточненні даних (номер телефону, адресу, РНОКПП), що свідчить про уточнення облікових даних.
Таким чином, твердження Відповідача про не уточнення облікових даних є не тільки безпідставним, але й розгляд справи про адміністративне правопорушення вийшов за межі розгляду визначеного протоколом порушення: начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 доповнив постанову новими обставинами, які нічим не підтверджуються і не зазначені в протоколі.
Щодо військово-облікового документа на бланку.
У відзиві на позовну заяву Відповідач стверджує, що Позивач допустив порушення, оскільки не оформив військово-обліковий документ на бланку.
Правила військового обліку та інші положення мобілізаційного законодавства не передбачають обов'язку отримувати військово-обліковий документ саме на бланку, а містять посилання на обов'язок пред'являти військово-обліковий документ без конкретизації його форми.
Відповідач визнає, що військово-обліковий документ на бланку і військово-обліковий документ в електронній формі мають однакову юридичну силу, що прямо передбачено Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №559).
Постанова КМУ від 16.05.2024 №559 не містить обов'язку військовозобов'язаного оформити військово-обліковий документ саме на бланку, а лише визначає, які документи необхідно (громадянин зобов'язаний) подати для отримання документа на бланку.
Як Відповідач слушно зазначає у відзиві і посиланням на положення п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Це положення не містить вимоги оформлювати і мати саме військово-обліковий документ на бланку, а також відсилає нас до питань військового обліку, а не до мобілізаційного законодавства.
За порушення Правил військового обліку передбачено відповідальність за ст.210 КУпАП, а Позивача притягнуто до відповідальності за ст.210-1 КУпАП.
Таким чином, законодавство не передбачає обов'язку оформлювати військово-обліковий документ на бланку, якщо він є в електронній формі.
Варто зазначити, що рапорти, протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова містять інформацію про те, що Позивача притягнуто до відповідальності саме за ненадання для перевірки військово-облікового документа, а не за неоформлення такого документа на бланку (за наявності в електронній формі).
Щодо обставин перевірки документів.
У рапортах та протоколі про адміністративне правопорушення йдеться лише про те, що Позивач не надав військово-обліковий документ для перевірки.
В оскаржуваній постанові та у відзиві цей перелік безпідставно збільшується і Відповідач зазначає, що не було надано також документи, що посвідчують особу.
Такий виклад обставин не відповідає дійсності.
Позивач стверджує, що під час перевірки документів пред'явив як військово-обліковий документ в електронній формі, так і паспорт громадянина України.
Саме завдяки цьому особу Позивача було встановлено і в протокол внесені всі дані Позивача: П.І.Б., дата народження, дані паспорта, РНОКПП та інші відомості. До протоколу навіть долучена копія паспорта, про що зазначено у самому протоколі.
Незадоволення представників ІНФОРМАЦІЯ_3 було обумовлено тим, що військово-обліковий документ був пред'явлений в електронній формі. Це і стало причиною складення протоколу.
Як обґрунтовувалось вище і визнається Відповідачем, військово-обліковий документ на бланку та військово-обліковий документ в електронній формі мають однакову юридичну силу.
Крім того, відповідно до Примітки до ст.210 КУпАП: Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2002 року, що підтверджується долученою Відповідачем до відзиву обліковою карткою з АІТС «Оберіг» (графа 37), тобто в тому ІНФОРМАЦІЯ_5 , який притягнув його до відповідальності.
Облікові дані Позивача уточнені вчасно відповідно до вимог законодавства, що підтверджується військово-обліковим документом в електронній формі.
Таким чином, під час перевірки документів після встановлення особи Позивача по його паспорту та військово-обліковому документу у представників ІНФОРМАЦІЯ_3 була також можливість перевірити всю необхідну інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»).
Отже, Позивач не порушував мобілізаційне законодавство і не було підстав для притягнення його до відповідальності, в т.ч. з урахуванням примітки до ст.210 КУпАП.
Щодо наданих відповідачем доказів.
Рапорти військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 сержанта ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_6 не можуть бути однозначним доказом винуватості Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а свідчення зазначених осіб не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки ці особи є представниками суб'єкта владних повноважень: є підлеглими начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Аналогічний висновок про рапорти поліцейських зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17 та інших.
Крім того, з протоколу неможливо встановити, що саме ці рапорти були долучені до протоколу.
Інших доказів на підтвердження події, доведення ненадання для перевірки військово-облікового документа до протоколу не долучено і до суду не надано.
Позивач не був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його не викликали для складання протоколу, йому не пропонували надати пояснення і Позивач не відмовлявся від підписання протоколу.
Зазначений протокол Позивач бачить вперше після його подання Відповідачем разом із відзивом.
Протокол складено тільки за відмову пред'явити документи військово-обліковий документ, хоча це не відповідає дійсності. У протоколі не йдеться про неуточнення даних або про ненадання для перевірки документа, що посвідчує особу.
Як свідки у протоколі зазначені особи, чиїх пояснень немає в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, не відомо хто вони, свідками чого є.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 6 Інструкції, до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
У протоколі не зазначено, які саме рапорти до нього додаються як докази, а тому ці документи неможливо ідентифікувати. Також у протоколі не зазначено інші докази, у яких могла би міститись інформація про начебто ненадання для перевірки військово-облікового документа.
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення немає належних та допустимих доказів щодо вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Вони також не надані Відповідачем до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, притягнення Позивача було протиправним, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Позивач не підписував розписку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 19.09.2024.
Позивачу не було відомо про існування такої розписки до подання її Відповідачем до суду.
Позивач ставить під сумнів дійсність документа та відповідність поданої суду копії.
Позивач заперечує, що його було будь-яким способом ознайомлено з датою і часом розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому він не міг реалізувати своє право на юридичну допомогу адвоката, надати свої пояснення.
До матеріалів справи долучено посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, на ім'я ОСОБА_5 .
Відповідно до постанови КМУ №560 від 16.05.2024, це посвідчення дійсне лише за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу: паспорта громадянина України (посвідчення офіцера, військового квитка). Про це також зазначено у самому посвідченні.
Однак, до матеріалів справи Відповідачем не долучено документ, що посвідчує особу ОСОБА_5 , без якого вищезазначене посвідчення не може вважатись дійсним.
Крім того, відповідно до п.54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, (затверджений постановою КМУ від
16.05.2024 №560), під час перевірки військово-облікового документа уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний назвати своє прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред'явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина (посвідченням офіцера, військовим квитком).
З матеріалів справи неможливо встановити, чи виконав цей обов'язок сержант ОСОБА_5 , оскільки надано лише посвідчення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовну заяву та доводи, викладені у відповіді на відзив, позов просила задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, що зазначені у відзиві.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1)
З матеріалів справи вбачається, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 19.09.2024 року №110 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 гривень.
Згідно постанови №110 від 19.09.2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 , протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, в порушення встановленого зобов'язання, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
15.09.2024 року близько 10.00 години під час здійснення на території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) мобілізаційних заходів уповноваженими представниками вказаного підрозділу військовозобов'язаному ОСОБА_1 було запропоновано надати для перевірки свій військово-обліковий документ та документ, що посвідчує його особу.
Виконати вимогу уповноважених осіб військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи це відсутністю військово-облікового документа на бланку, а також не надав його у електронному вигляді, в порушення ч. 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» де зазначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Аналогічні вимоги щодо зобов'язань військовозобов'язаних містяться у п.22, 25, 49, 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, які військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив.
При перевірці за даними, що містяться в АІТС «Оберіг», інформація про оновлення військово-облікових даних та наявність військово-облікового документа у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутня.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону №3543, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону №3543.
Так, частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX .
Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. -
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Досліджуючи доводи представника позивача про те, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, суд установив таке.
За правилами пункту 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №559 (далі порядок №559) військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.
Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;
Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно інформації, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, «Резерв+» - це Електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв+» указано, що перш за все це Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951 електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред'явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Не є спростованими обставини, що ОСОБА_1 15.09.2024 пред'явив представникам ІНФОРМАЦІЯ_3 електронний військово-обліковий документ, який був сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+», адже уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані, з 17.07.2024, здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Утім, ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення ОСОБА_1 25.07.2024 військово-облікового документу.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 за віком досяг 41 року, згідно даних АІТС "Оберіг" з 23.02.2002 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із скріншотів з додатку «Резерв+» випливає уточнення ОСОБА_1 даних по військовому обліку 16.07.2024, тобто вчасно.
Згідно цього додатку, у позивача сформований військово-обліковий документ в електронному вигляді, документ оновлено о 20:15 год. 12.10.2024.
Крім того, як слушно зауважує представник позивача, оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності містить згадку про вчинення фактично двох порушень: не уточнення облікових даних у передбачений законом строк; не пред'явлення військово-облікового документа.
У той же час, протокол №110 про адміністративне правопорушення від 15.09.2024, складений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , містить згадку лише про те, що Позивач начебто не пред'явив для перевірки військово-обліковий документ і НЕ містить жодної згадки щодо стану уточнення облікових даних.
Таким чином, оскаржувана постанова містить відомості, які не зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення або в інших доказах.
Згідно п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Це положення не містить вимоги оформлювати і мати саме військово-обліковий документ на бланку, а також відсилає до питань військового обліку, а не до мобілізаційного законодавства.
За порушення Правил військового обліку передбачено відповідальність за ст.210 КУпАП, проте на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 15.09.2024 року позивача притягнуто до відповідальності за ст.210-1 КУпАП.
Крім того, відповідно до Примітки до ст.210 КУпАП: Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Як зазначено вище, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2002 року, що підтверджується долученою Відповідачем до відзиву обліковою карткою з АІТС «Оберіг» (графа 37), тобто в тому ІНФОРМАЦІЯ_5 , який притягнув його до відповідальності, маючи при цьому можливості отримання відомостей про позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи .
Таким чином, під час перевірки документів після встановлення особи позивача за його паспортом та військово-обліковим документом у представників ІНФОРМАЦІЯ_3 була також можливість перевірити всю необхідну інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»).
За таких обставин справи позивач не порушував мобілізаційне законодавство і не було підстав для притягнення його до відповідальності, в т.ч. з урахуванням примітки до ст.210 КУпАП, а тому суд констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, КАС України надає суду право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова №110 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 19.09.2024 має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
У той же час, вимога позивача про визнання спірної постанови протиправною задоволенню не підлягає, оскільки вказаний вище пункт 3 частини 3 статті 286 КАС України такого не передбачає.
Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 слід стягнути суму судового збору за подання позову в сумі 605,60 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 251, 255, 268, 269, 286, 288, 293, 294, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №110 від 19.09.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити згідно п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,60 грн..
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д. В. Червоненко