Провадження № 33/821/613/24 Справа № 712/14113/23 Категорія: ч. 2 ст. 173-2 КупАП Головуючий у І інстанції Гоменюк О. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
27 листопада 2024 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2024 року
Постановою, що оскаржується, провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №998247 від 09 грудня 2023 року випливає, що 17 листопада 2023 року близько 16 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив відносно падчірки ОСОБА_1 , домашнє насильство психологічного та економічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лексикою, виганяв з будинку, та вимагав документи на будинок, чим спричинив душевне хвилювання та змусив відчувати себе пригніченою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та винести нову постанову про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення.
Не погоджується з вищевказаною постановою, вважає її незаконною, безпідставною, немотивованою та необґрунтованою. На думку апелянта, судом при винесенні постанови були порушені процесуальні норми, а саме, неправильно встановлено обставини справи, які мають значення, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження і оцінки. Зазначає, що суду було надано письмові докази, усні пояснення про те, що ОСОБА_2 постійно намагається ввести правоохоронні органи та суд в оману відносно фактичних обставин справи, але судом вони були проігноровані. Вказує, що ОСОБА_2 надає неправдиві докази, що вона є його падчеркою.
Відзначає про наявність спору з приводу наявності у ОСОБА_2 права власності на домоволодіння, в якому вони спільно проживають. Стверджує, що ОСОБА_2 почав знущатись над нею та її навороженою дитиною.
Засвідчує, що коли вона була на 6-му місяці вагітності, ОСОБА_2 домагався до неї сексуально, знущався над нею та її малолітньою донкою, виключаючи опалення у холодний період часу, не впускав її знайомих у двір. Вказує, що насильство зі сторони ОСОБА_2 по відношенню до неї здійснюється систематично.
При апеляційному розгляді були заслухані:
- ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- ОСОБА_2 та його захисниця Манзар Т.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість постанови судді
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо. Апеляційний суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинені особою, яка протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.п.4, 14 ч.1 ст.3 Закону, економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого, або можливість її заподіяння.
Слід вказати, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення судді місцевого суду є обґрунтованим, а його висновки підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, з огляду на таке.
Уповноваженою особою поліції було встановлено, що 17 листопада 2023 року близько 16 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив відносно падчірки ОСОБА_1 , домашнє насильство психологічного та економічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лексикою, виганяв з будинку, та вимагав документи на будинок, чим спричинив душевне хвилювання та змусив відчувати себе пригніченою.
Ці обставини знайшли своє відображення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №998247 від 09 грудня 2023 року.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Проте зазначені в протоколах обставини не підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції іншими доказами.
Згідно з поясненнями ОСОБА_1 17 листопада 2023 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_2 прийшов додому в нетверезому стані і почав виганяти її з будинку, під час того як до неї прийшов її знайомий ОСОБА_4 . ОСОБА_2 не пустив його на подвір'я, та після того як ОСОБА_4 пішов, вимагав документи на її майно. ОСОБА_2 постійно знаходиться в нетверезому стані, поводить себе агресивно.
Під час складання відповідного протоколу пояснення від ОСОБА_2 не відбирались, його відношення до подій, вказаних у протоколі, не з'ясовувались.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вхід до якого спільний.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи про адміністративне правопорушення ґрунтуються лише на поясненнях потерпілої ОСОБА_1 , котрі заперечувались ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді.
З огляду на вказане, цих показань потерпілої є недостатніми для прийняття рішення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Сукупність наявних у справі доказів у їх взаємозв'язку свідчить про те, що між сторонами справи склались неприязні відносини, мають місце конфлікти з приводу спільного проживання та побуту, і спори щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_5 та документів на таке майно.
Наведене підтверджується численними заяви, як ОСОБА_5 так й ОСОБА_2 , до державних установ про вчинення з кожного з них адміністративних та кримінальних правопорушень,
Загалом слід врахувати, що черговий конфлікт 17 листопада 2023 року близько 16 год. 00 хв. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виник не через домашнє насильство останнього, а через появу на території домоволодіння, де вони спільно проживають, знайомого потерпілої.
У матеріалах справи відсутні фактичні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_2 , які йому інкримінуються, викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, що є обв'язкою ознакою наявності в діях винної особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи про адміністративні правопорушення відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення ОСОБА_2 умисних дій психологічного та економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному/фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_1 .
Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Заразом відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук