Справа № 308/5975/24
1-кс/308/7236/24
02 грудня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 від розгляду клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 42023070000000252, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368 КК України,-
На розгляді слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 перебувають матеріали клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 42023070000000252, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 368 КК України.
22 листопада 2024 року від захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про відвід слідчого судді ОСОБА_5 від розгляду зазначеного клопотання.
Заява обґрунтована тим, що, на переконання захисника, поведінка судді ОСОБА_5 не відповідає вимогам безстороннього і справедливого ставлення суду до підозрюваного ОСОБА_3 . Суддя ОСОБА_5 призначила розгляд клопотання слідчого, що надійшло 21.11.2024 на 13 год. 30 хвилин 22.11.2024, достовірно знаючи, що захисник знаходиться в Київській області, на значній відстані від міста Ужгород. Захисник стверджує, що вона була повідомлена про час та дату розгляду справи о 16 год. 29 хв. з мобільного телефону. Виклик суду надійшов на її телефон о 16 год. 54 хвилини. Копію клопотання ОСОБА_4 отримала від слідчого на месенджер о 16 год. 37 хв., а додатки до нього - о 18 год. 07 хвилин. Автоматизовнаий розподіл клопотання слідчого відбувся 21.11.2024 о 12 год. 18 хвилин. Таким чином, повідомлення ОСОБА_4 про призначення справи до розгляду відбулося за 20 хвилин до закінчення робочого дня в суді. На переконання захисника, такі дії судді ОСОБА_5 свідчать про її упередженість у справі, оскільки така ситуація позбавляє її можливості взяти участь у справі та підготувати заперечення на клопотання слідчого. Додатково вказує, що у телефонній розмові з секретарем вона повідомила, що буде в м. Ужгороді тільки 26.11.2024. Захисник вважає, що слідчим суддею ОСОБА_5 свідомо вчиняються узгоджені зі слідчим дії щодо перешкоджання підозрюваному та його захиснику в доступі до правосуддя та порушення права на захист на користь сторони обвинувачення, спрямовані на розгляд клопотання без участі захисника та унеможливлення викладу позиції сторони захисту щодо обґрунтованості клопотання слідчого.
У судове засідання сторони кримінального провадження не з'явились, у зв'язку з чим суд розглянув заяву про відвід у їх відсутності.
Дослідивши матеріали поданої заяви про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим.
Визначений КПК України перелік підстав для відводу судді є вичерпним.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Наявність безсторонності для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини від 24 травня 1989 року у справі «Справа Гаусшильдта»).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» Європейський суд з прав людини вказав, що будь-який суддя, щодо якого наявна достатня підстава побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись. У рішенні від 15 липня 2005 року у справі «Межнаріч проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною.
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
На переконання захисника підозрюваного процесуальні дії та рішення слідчого судді щодо здійснення судового виклику учасників кримінального провадження порушують права її підзахисного, а саме право на справедливий суд та свідчать про упередженість слідчого судді.
Однак, суб'єктивна оцінка учасником справи дій та рішень слідчого судді в частині їх законності, обґрунтованості та правомірності, не є вирішальною при оцінці факту існування об'єктивних сумнівів в неупередженості.
Оцінка таких дій та рішень може бути здійснена у межах апеляційного провадження, якщо таке буде ініційована його учасниками. У протилежному випадку це становило би порушення загальноправового принципу остаточності судового рішення «res judicata», а також релевантної цьому принципу засади обов'язковості судових рішень, передбаченого ч. 2 ст. 21 КПК України.
У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Цей інститут не є інструментом перегляду судових рішень (процесуальних дій) чи додаткового роз'яснення мотивів їх ухвалення (здійснення). Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження, як інструмент вибору судді, адже це буде суперечити засаді доступу до правосуддя.
Незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням чи процесуальною дією, не є самостійною підставою для відводу судді в розумінні ст. 75 КПК України, а відтак не свідчить про наявність упередженості.
Виходячи з наведеного, суд вважає доводи захисника підозрюваного безпідставними та такими, що не підтверджені жодними доказами, на підставі яких можна встановити чи поставити під сумнів безсторонність судді.
За таких обставин, враховуючи відсутність будь-яких доказів щодо можливої упередженості слідчого судді ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відмову в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд -
У задоволенні заяви про відвід відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1