Справа №712/9381/24
Провадження №2-а/712/127/24
28.11.2024 м. Черкаси
Соснівськийрайонний суд м. Черкасиу складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Шевченко О.П.,
представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся ОСОБА_2 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у сумі 17 000 грн. та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП.
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
Вимоги ухвали суду у встановлений судом строк позивачем виконано, надано уточнену позовну заяву, у якій визначено відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 03.09.2024 відкрито провадження у справі на підставі вказаного позову, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з особливостями встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України, призначено судове засідання для розгляду справи.
Ухвалою суду від 12.09.2024 залучено до участі у справі у якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у судовому засіданні 07.10.2024 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надала суду відзив, у якому вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ХІ від 11.04.2024 внесено зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховної ради України, зобов'язані уточнити свої облікові дані за місцем свого перебування або знаходження, тобто у період уточнення всіх зобов'язано статти на облік хто не став, та отримати військово-облікові документи хто не виконав цей обов'язок добровільно у встановлений законом строк. У даний період часу ніхто не притягувався до адміністративної відповідальності. Однак позивач не виконав покладеного на нього обов'язку та не звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 для отримання військово-облікового документа - військового квитка. 26 липня 2024 року у ході уточнення облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_2 не має при собі військово облікового документа, оскільки із заявою для його отримання до ІНФОРМАЦІЯ_5 не звертався, чим було порушено п.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Відтак, на думку представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні правові підстави для задоволення позову.
11 жовтня 2024 року пердставникомпозивача надано до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що 19.05.2024 набув чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП доповнено частиною третьою. Як зазначає представник позивача до 19.05.2024 норми ч.3 ст.210 КУпАП не інсувало. З 19.05.2024 було встановлено 60-денний строк для уточнення громадянам Украхни своїх даних щодо виконання військового обовязку, що виключає виконання правил військового обілку і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду. 15 липня 2024 року позивачем було оновлено дані. Так 15.07.2024 позивачем отримано дані з реєстру «Оберіг», військово-обліковий документ доступний. Як зазначає представник позивача, станом на 26.07.2024 у позивача був сформований військово-обліковий документ в електронному вигляді, а тому посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 на відсутність такого документа є хибним твердженням. Також у відповіді на відзив представник позивача вказує, що позивач на виконання ч.10 ст.1 Закону України «Про військрвийобовязок і військову службу» 15.07.2024 оновив дані з допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов?язаного, резервіста «Резерв+» та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 26.07.2024. Тобто, на думку представника позивача, позивачем було виконано обовязок встановлений Законом України «Про військрвийобовязок і військову службу». Тому, враховуючи, що всі дані позивача були відображені в його електронному кабінеті призовника, військовозобов?язаного, резервіста «Резерв+», позивача було протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за не пред?явлення військово-облікового документа.
Ухвалою суду від 15.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на належного - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У судове засідання з розгляду справи, призначене на 28.11.2024 позивач та представник позивача не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином та завчасно, що відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши облікову картку позивача, проти задоволення позову категорично заперечувала посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від11.04.2024 №3633-XI було внесено зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що військовозобов?язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, зобов?язані уточнити свої облікові дані за місцем свого перебування або знаходження, тобто в період уточнення всіх зобов?язано стати на облік хто не став та отримати військово-облікові документи хто не виконав цей обов?язок добровільно увстановлений законом строк. Однак позивач не виконав покладеного на нього обов?язку та не звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 для отримання військово облікового документа. Військово-обліковий документ - військовий документ позивач отримав лише 13.09.2024. Також представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 вказала, що згідно з вимогами пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 передбачено, що резервісти та військовозобов?язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов?язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв?язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані). Резервісти військовозобов?язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв?язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальноїпідтримки за місцем свого перебування або місцезнаходженнячивідповідномупідрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ. Тобто всі хто не мав або втратив військово-обліковий документ, зобов?язані були з?явитися до ТЦК та СП оновити дані та отримати військово-обліковий документ. Однак позивач усупереч вимог законодавства не виконав свій військовий обов?язок та у наданий строк не звернувся з заявою для отримання військово облікового документа, в результаті чого не зміг його пред?явити на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Як зазначила представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач з 2014 року, коли його було звільнено від призову на строкову військову службу та зарахування в запас у звязку з досягненням 25-річного віку та направлення відносно нього матеріалів до правоохоронних органів, як на призовника, який ухилився від призову, із заявою про отримання війського квитка не звертався, та його не отримував. 26 липня 2024 року було встановлено, що позивач не має військово-облікового документа, за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, що згідно з положеннями ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для вирішення справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 05.01.2006 отримав посвідчення про приписку до призовної дільниці.
Згідно з витягом з книги протоколів засідань призовної комісії протокол №39 від 07.07.2014 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рішенням призовної комісії відповідно до ст.18 п.1 пп.2, ст. 27 п.9 та ст.16 п.3 пп.7 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» звільнений від призову на строкову військову службу та зарахований в запас у зв?язку з досягненням 25-річного віку, матеріали направлено до правоохоронних органів, як на призовника який ухилявся від призову.
26 липня 2024 року начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №441 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до вказаного протоколу 26.07.2024 о 08 год 30 хв у ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не має військово-облікового документа, у зв?язку з його відсутністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , подав заяву про видачу військово-облікового документа, чим порушив Правила військового обліку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2018 №1487 та ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Протокол містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення змісту ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Також у протоколі позивачем надано письмові пояснення, в яких вказано, що у зв?язку з роботою за межами міста і неможливістю постійно бути по місцю проживання неодноразово звертались у військомат із заявою щодо видачі військово-облікового документа, однак постійно відповідали, що немає бланків військових квитків. Звертався неодноразово, бланків постійно не було.
Крім того з протоколу вбачається, що другий примірник вручено позивачу, що стверджується його підписом.
На підтвердження повноважень особи, якою складено протокол про адміністративне правопорушення №441 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суду надано витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №114 від 25.12.2023 «Про організацію службової діяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки у 2024 році в умовах воєнного стану».
Також у матеріалах справи наявна копія заяви позивача про видачу військового квитка від 26.07.2024, згідно з якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , просить видати військовий квиток у зв?язку з зарахуванням в запас по досягненню 25 років.
Постановою №441ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.07.2024 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 накладено адміністравтине покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 26.07.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не пред?явив військово-обліковий документ у зв?язку з його відсутністю, про що подав відповідну заяву про видачу військово-облікового документа.
Як зазначено у постанові позивач своїми діями порушив Правила військового обліку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2018 №1487 та ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
На підтвердження повноважень ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суду надно відповідні витяги з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо покладення на заступника начальника ОСОБА_3 тимчасове виконання обовязків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 19.07.2024.
Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з облікової картки позивача, його взято на облік 07.07.2014 у ІНФОРМАЦІЯ_7 , та видано військовий квиток 13.09.2024.
Доказів звернення позивача із заявами про видачу війсьоково-облікового документа - військового документа по досягненню 25 років до 26.07.2024, суду сторони не назвали та не надали.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Нормами п.12,13 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції чинній станом на час взяття позивача на облік у 2014 році було передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування влікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції чинній станом на день винесення оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та дату розгляду справи у суді передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У відповідності до частин 5, 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом
У відповідності до частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При вирішенні даного спору, суд також бере до уваги, що приписами Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 25.05.1994 № 263/94 (далі - Положення №263/94), тут і далі у редакції чинній станом на час зарахування позивача у запас у зв?язку з досягненням ним 25-річного віку у 2014 році було встановлено, щовійськовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що визначає належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов'язку.
Військовий квиток є єдиним для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Цивільної оборони України, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, а також Державної спеціальної служби транспорту.
Військові квитки видають районні (міські) військовікомісаріати під час призову громадян на військову службу,зарахування їх до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров'я.
Власники військових квитків, які перебувають на строковій військовій службі, військовій службі за контрактом або в запасі, повинні надійно зберігати квиток, стежити за своєчасним і точним внесенням до нього змін та додержувати вимог Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Про втрату військового квитка військовослужбовець (військовозобов'язаний) має невідкладно повідомити безпосередньому начальникові (військовому комісарові за місцем обліку).
За умисне зіпсуття або недбале зберігання військового квитка, що спричинило його втрату, військовослужбовець (військовозобов'язаний) несе відповідальність, установлену законодавством України.
З матеріалів справи встановлено, що після досягнення 25-річного віку у 2014 році та зарахування його у запас до 26.07.2024 позивач із заявами про отримання військово-облікового доркумента - військового документа не звертався, військово-обліковий документ - військовий квиток не отримував.
Відповідно до п.22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560), тут і далі у редакції чинній станом на день винесення оспорюваної постанови встановлено, що резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Пунктом 25 Порядку №560 встановлено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з п.19-20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок №1487), тут і далі у редакції чинній станом надень винесення оспорюваної постанови призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях.
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
У п.81 Порядку №1487 вказано, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Абзацом третім підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, Додатку 2 до Порядку № 1487 (далі - Правила) встановлено, шо призовники, військовозобов'язані та резервісти повинніу період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану , зокрема мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 3 Правил).
Частиною третьою статті 210 КУпАП у редакції Закону № 3696-IX від 09.05.2024, чинній з 19.05.2024 встановлено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку , вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З системного аналізу наведених норм, враховуючи, що станом на день набрання чинності норм законодавства України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, тобто станом на 26.07.2024 позивач після досягнення ним 25-річного віку та зарахування його у запас військово-обліковий документ - військовий квиток не отримував.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 26.07.2024 із відповідною заявою про отримання військово-облікового документа, та отримав військовий квиток 13.09.2024, тобто вже після звернення з даним позовом до суду.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
При цьому, суд відхиляє як безпідставні твердження позивача, що він на виконання ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» 15.07.2024 оновив дані з допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов?язаного, резервіста «Резерв+» та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 26.07.2024, тобто виконавобовязок встановлений Законом України «Про військовий обовязок і військову службу», оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку в частині відсутності у нього військово-облікового документа в особливий період, та позивач прибув особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання військового квитка після завершення наданого 60-денного строку.
Також суд не бере до уваги надану до позовної заяви роздруківку щодо оновлення даних в «Резерв+», оскільки з такої неможливо встановити, якої саме особи стосується наявна в роздруківці інформація.
Крім того, при вирішенні даної справи суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, якщо воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
У межах спірних правовідносин суд дійшов до висновку, що не зазначення у спірній постанові пунктів Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за порушення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, за наявності вказівки у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на саму бланкетну норму, не є фундаментальним порушенням, яке є безумовною підставою для скасування спірної постанови.
У постанові Верховного Суду у справі № 825/2328/16 від 22.05.2020 викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).
Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваністьакта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
Відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністравтине правопорушення, на підставі якого винесено оспорювану постанову, містить підпис особи, що притягається до адміністравтиної відповідальності щодо роз'яснення змісту ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Також у протоколі наявні письмові пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд зауважує, що на підтвердження доводів, зазначених у письмових поясненнях до протоколу, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення з відповідними заявами до ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо отримання військового квитка до 26.07.2024.
Крім того з протоколу вбачається, що другий примірник вручено позивачу, що стверджується його підписом.
Порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оспорюваної постанови судом не встановлено.
Також суд зазначає, що 19 травня 2024 року набув чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Отже, норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, запроваджено тільки після 19.05.2024. При цьому, було значно посилено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.
Такими чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що станом на день набрання чинності норм законодавства України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, позивач військово-обліковий документ - військовий квиток не отримував, тобто він мав особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у період з 19.05.2024 по 17.07.2024 та отримати військово-обліковий документ - військовий квиток, однак позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 26.07.2024, та станом на вказану дату військовий документ не мав, чим порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що було виявлено 26.07.2024, за що позивач і був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі оспорюваної постанови, суд відхиляє доводи сторони позивача у цій частині.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
При цьому суд критично ставиться до твердження сторони позивача про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового зборуналежить віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.12.2024.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська