712/14387/23
2/712/1078/24
02 грудня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 06 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4068.23.00.2426.
Позивачем зобов'язання за договором виконано належним чином і в повному обсязі; на виконання п.2 кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року надано відповідачу грошові кошти в сумі 317 710 гривень 25 копійок на срок до 05 вересня 2024 року в тому числі.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 , станом на 29 листопада 2023 року заборгованість останнього перед позивачем становить 189 347 гривень 26 копійок в тому числі: 145 843 гривні 92 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 43 530 гривень 34 копійки - заборгованості за відсотками.
В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача; проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак, в судове засідання без поважних причин двічі не з'явився, відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надав. Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити за результатами її розгляду заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
06 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4068.23.00.2426, згідно п.2.1 якого позивач видає відповідачу кредит в сумі 317 710 гривень 25 копійок на строк до 05 вересня 2024 року.
Відповідно до п.2.2 кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем, кредит видається на наступні цілі:
- для здійснення повної /часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «Nissan» модель «Leaf», 2014 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 12 190 гривень 25 копійок
Згідно п.3.3 кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, за користування кредитом встановлюється змінювана прцентна ставка в розмірі 11,99% річних. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються відповідно до встановленого для цих періодів значення змінюваної процентної ставки.
Позивачем зобов'язання за договором виконано належним чином і в повному обсязі; на виконання п.п.2.1, 2.2, 2.6, 2.7 кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року надано відповідачу грошові кошти в сумм 317 710 гривень 25 копійок на срок до 05 вересня 2024 року в тому числі:
305 520 гривень для оплати згідно договору купівлі-продажу від 16 липня 2019 року, що підтверджується меморіальним ордером № 51921628 від 06 вересня 2019 року,
12 190 гривень для оплати страхових внесків згідно договорів страхування.
Згідно наданого позиваем розрахунку, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 , станом на 29 листопада 2023 року заборгованість останнього перед позивачем становить 189 347 гривень 26 копійок в тому числі: 145 843 гривні 92 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 43 530 гривень 34 копійки - заборгованості за відсотками.
Відповідно до п.4.1 кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, відповідач зобов'язаний повернути позивачу кредит в повному обсязі і строки ( терміни), передбачені цим кредитним договором та/або додатками до нього.
Згідно п.4.1.1 кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, повернення кредиту здійснюється відповідачем щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами згідно графіку погашення заборгованості, який міститься в додатку №1 до цього кредитного договору.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 , станом на 29 листопада 2023 року заборгованість останнього перед позивачем становить 189 347 гривень 26 копійок в тому числі: 145 843 гривні 92 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 43 530 гривень 34 копійки - заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 243 гривні 25 копійок.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
В постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
В обгрунтування заявлених вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, позивачем до позовної заяви останнього додано копію договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладеного між АТ «Кредобанк» і Адвокатським об'єднанням «Бізнес і Право», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000531 від 30 листопада 2018 року та довіреність № 12783 від 24 листопада 2022 року.
Доказів на підтвердження факту надання правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року, укладеним між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 та у справі № 712/14387/19 (акту приймання - передачі виконаних робіт, переліку фактично виконаних робіт та їх вартості), розміру фактично понесених витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжного доручення № 61925224 від 05 грудня 2023 року, позивачем при зверненні до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 886 гривень 49 копійок.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 280, 281, 509, 526, 530, 610, 611, 629, 1048, 1054, ЦК України, ст. ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд.78, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09807862, заборгованість за кредитним договором №4068.23.00.2426 від 06 вересня 2019 року в сумі 189 347 (сто вісімдесят дев'ять тисяч триста сорок сім) гривень 26 ( двадцять шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд.78, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09807862, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», адреса: 79026, м.Львів, вул. Сахарова, буд.78, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09807862;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.М. Борєйко