Справа № 560/7095/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
02 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
в травні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення відповідача від 15.01.2024 №220350004693, видане відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області та Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, про неможливість призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним.
Також, позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди строкової військової служби в ЗС СРСР з 17 листопада 1977 року по 13 грудня 1979 року, періоди трудової діяльності з 22.08.3983 по 10.02.1997 та з 11.05.1997 по 01.07.1998 і призначити пенсію за віком з часу подачі заяви.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.01.2024 №220350004693 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 17.11.1977 по 13.12.1979, період роботи з 22.08.1983 по 10.02.1997 та період безробіття з 11.05.1997 по 01.07.1998 та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.01.2024.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 10.01.2024 ОСОБА_1 , 21.06.1959, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком.
15.01.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
До страхового стажу не враховано період роботи:
- період проходження військової служби, оскільки відсутній квиток або уточнююча довідка про періоди служби з військомату;
- період роботи з 22.08.1983 по 10.02.1997, оскільки наказ про прийняття на роботу нечитабельний;
- період безробіття з 11.05.1997, оскільки відсутній запис про припинення допомоги по безробіттю.
Вказано, що страховий стаж особи становить 8 років 6 місяців 14 днів.
Не погоджуючись з вказаними діями та рішенням позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо не зарахування пенсійним органом до страхового стажу періоду проходження військової служби з 17.11.1977 по 13.12.1979, через відсутність військового квитка або уточнюючої довідки військомату про період служби, суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 17 листопада 1977 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого ОСОБА_1 у період з 17 листопада 1977 року по 13 грудня 1979 року проходив військову службу.
Крім того, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.01.2024 №7/6 ОСОБА_1 дійсно проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР з 17.11.1977 по 13.12.1979. Довідка видана на підставі облікової картки ОСОБА_1 до військового квитка серії НОМЕР_1 .
Тому такий період (оскільки суд дійшов висновку про безпідставність відмови у зарахуванні такого через відсутність військового квитка або уточнюючої довідки військомату про період служби) підлягає зарахуванню до стажу позивача.
Щодо періоду з 22.08.1983 по 10.02.1997, суд першої інстанції зазначив, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання про призначення пенсії.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи з 22.08.1983 по 10.02.1997.
Щодо періоду з 11.05.1997 по 01.07.1998, суд першої інстанції зазначив, що згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 в ній міститься, серед іншого, запис №17, згідно якого позивачу з 11.05.1997 розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до п.1 "а", п. 1 "б" ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення".
При цьому, запис про припинення виплати такої допомоги відсутній, а наступний запис №18 зроблений 01.07.1998 у зв'язку із прийняттям позивача на посаду зварювальника 5 розряду в Керчинську міську друкарню.
В свою чергу, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновків про відсутність трудового стажу позивача.
Суд першої інстанції звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду безробіття з 11.05.1997 по 01.07.1998, оскільки відсутній запис про припинення допомоги по безробіттю, є безпідставними.
Як наслідок, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 17.11.1977 по 13.12.1979, періоду роботи з 22.08.1983 по 10.02.1997 та періоду безробіття з 11.05.1997 по 01.07.1998.
14.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало умовний розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , згідно якого з урахуванням спірних періодів страховий стаж склав 25 років 2 місяці 25 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону.
За таких обставин оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.01.2024 №220350004693 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки звернення позивача (21.06.1959 р.н.) за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку (звернувся 10.01.2024), пенсію слід призначити з дня звернення - 10.01.2024. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника
Згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працювала.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про внесення записів до трудової книжки позивача з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій документації та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності таких даних.
При цьому підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що за правилами ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону № 1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно вимог п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .
Разом з цим, щодо періоду роботи з 22.08.1983 по 10.02.1997 та періоду безробіття з 11.05.1997 по 01.07.1998, колегія суддів зазначає, що певні недоліки в заповненні трудової книжки (веденні не можуть покладатись на позивача).
Крім того, факт здійснення трудової діяльності позивача на заводі "Альбатрос" чітко вбачається з його трудової книжки.
Також, не зазначення дати закінчення періоду безробіття, а саме не внесення відомостей про закінчення періоду безробіття в трудову книжку, не може ставитись в вину позивачу, оскільки дане питання не належить до його повноважень, а належить до безпосередніх обов'язків особи, яка відповідає за внесення відомостей до трудової книжки.
В свою чергу, як вірно вказав суд першої інстанції згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 в ній міститься, серед іншого, запис №17, згідно якого позивачу з 11.05.1997 розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до п.1 "а", п. 1 "б" ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення".
При цьому, запис про припинення виплати такої допомоги відсутній, а наступний запис №18 зроблений 01.07.1998 у зв'язку із прийняттям позивача на посаду зварювальника 5 розряду в Керчинську міську друкарню.
З урахуванням встановлених обставин та наявних матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи з 22.08.1983 по 10.02.1997 та період безробіття з 11.05.1997 по 01.07.1998, підлягає до зарахування страхового стажу позивача.
Щодо періоду проходження військової служби з 17.11.1977 по 13.12.1979, колегія суддів зазначає, що згідно з пп.2 п.3-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем надано військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 17 листопада 1977 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого ОСОБА_1 у період з 17 листопада 1977 року по 13 грудня 1979 року проходив військову службу.
Також, проходження військової служби у вказаний період вбачається з трудової книжки.
Крім того, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.01.2024 №7/6 ОСОБА_1 дійсно проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР з 17.11.1977 по 13.12.1979. Довідка видана на підставі облікової картки ОСОБА_1 до військового квитка серії НОМЕР_1 .
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий період підлягає зарахуванню до стажу позивача.
Також, матеріали справи містять розрахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо страхового стажу ОСОБА_1 , згідно якого з урахуванням спірних періодів страховий стаж склав 25 років 2 місяці 25 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058-IV.
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.01.2024 №220350004693 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 17.11.1977 по 13.12.1979, період роботи з 22.08.1983 по 10.02.1997 та період безробіття з 11.05.1997 по 01.07.1998 та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.01.2024.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки інших доводів апеляційна скарга не містить, апеляційний суд, згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.