Справа № 600/6839/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
02 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони Україні у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошевої допомоги, у зв'язку із отриманням поранення під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного із захистом Батьківщини, що призвело до часткової втрати працездатності у 15% без встановлення інвалідності, згідно із пп. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із отриманням поранення під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного із захистом Батьківщини, що призвело до часткової втрати працездатності у 15% без встановлення інвалідності, згідно із пп. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2016 р. №122-РС та від 12.11.2019 р. №316 звільнений з військової служби та виключений з 12.11.2019 р. із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. (а.с. 5-7, 10).
01.11.2021 р. згідно довідки МСЕК Серія 12ААА №034413 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 15%, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. (а.с. 11-12).
Матеріали справи містять довідку про безпосередню участь позивача з 25.05.2016 р. по 14.06.2016 р. в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. (а.с. 13).
Також матеріали спарив містять витяг з протоколу 16 Регіональної військово-лікарської комісії №217 від 31.08.2021 р. щодо отримання позивачем поранення, пов'язаного захистом Батьківщини. (а.с. 14).
Позивач звертався до відповідача щодо призначення одноразової грошової допомоги. Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2023 р. №12/в відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, на підставі пп. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказано, що позивача звільнено з військової служби 12.11.2019 р., а 01.11.2021 р. встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення. (а.с. 15).
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Приписами статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до ст. 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
У відповідності до ч. 2 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у пп. 5-9 п. 2 ст. 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п.2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно приписів пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Судом встановлено, що у довідці МСЕК Серія 12ААА №034413 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 15%, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та зазначено дату - 01.11.2021 року.
Отже, дата 01.11.2021 року, що зазначена у довідці МСЕК Серія 12ААА №034413, є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги позивачем.
Однак, суд звертає увагу, що встановлення ступеню втрати працездатності позивача 15%, згідно довідки МСЕК Серія 12ААА №034413 від 01.11.2021 р., відбулось поза межами тримісячного строку після його звільнення з військової служби - 12.11.2019 р., що є порушенням вимог п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції, що оскільки позивачу вперше встановлена часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності у понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стосовно тверджень апелянта про те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення відповідачем у справі зазначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, то судова колегія вважає, що вказане є опискою, яка не впливає на правильність прийняття Чернівецьким окружним адміністративним судом рішення по справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.