Справа № 240/9905/24
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
02 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом, в якому просило:
-визнати протиправною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 13.05.2024 ВП № 71959571 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.;
-скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 13.05.2024 ВП № 71959571 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 позов задоволено:
-визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 13.05.2024 ВП №71959571 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В подальшому, представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат в частині судового збору.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення по справі № 240/9905/24.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
З урахуванням вказаного, незначної складності справи та відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справу належить розглядати у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, сколегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за подання позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., відповідно до квитанції про сплату судового збору від 28.05.2024.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 позов задоволено.
Однак, питання про відшкодування судових витрат, судом не розглядалося, що і слугувало підставою для звернення до суду з даною заявою.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спірні відносини зумовлені виконанням позивачем як суб'єктом владних повноважень рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 № 240/21348/22, а відтак позивач помилково вважає, що у нього наявний статус стягувача за вказаним виконавчим провадженням.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п.9 ч.2 ст.129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Ч.1 ст.143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В силу п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом ч.3-5 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Ч.1, 2 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, визначальним в даних правовідносинах (в межах даної справи) є встановлення чи Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виступає як суб'єкт владних повноважень чи ні.
Ч.1 ст.287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч.1, 2 ст.15 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено п.7, 9 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що в межах даних правовідносин Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виступає, як суб'єкт владних повноважень, оскільки не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, а виступає як учасник виконавчого провадження (сторона виконавчого провадження - боржник).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в додатковій постанові від 30.10.2023 у справі №815/4246/17.
Тобто, в даній справі судові витрати (судовий збір) в межах ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.1 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 визначений у розмірі 3028 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржував рішення прийняте щодо вимоги майнового характеру на суму 5100 грн 00 коп, тому розмір судового збору становить 3028 грн. 00 коп.
В свою чергу, ч.3 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
На підставі вказаного, сума судового збору яка мала бути сплачена за подання адміністративного позову в межах даної справи складає - 2422 грн 40 коп.
Згідно з платіжною інструкцією №1666 від 28.05.2024, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 2422 грн 40 коп.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо відмови у задоволенні заяви позивача про винесення додаткового судового рішення в межах стягнення судового збору.
З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, загальний розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, складає 2422 грн 40 коп.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат порушив норми процесуального права, є підстави для скасування рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 13,9, 243, 250, 252, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення судових витрат задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (код ЄДРПОУ 43315602) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) судовий збір у загальному розмірі 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.