Справа № 752/10651/24 Суддя (судді) першої інстанції: Машкевич К.В.
02 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Кузьменка В.В., Чаку Є.В.,
при секретарі - Руденку Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду(контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар'ї Ігорівни, головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Любомира Миколайовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1, Укртрансбезпека), старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду(контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар'ї Ігорівни (далі - відповідач 2), головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду(контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Любомира Миколайовича (далі - відповідач 3) про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА від 25.04.2024 НОМЕР_3 та НОМЕР_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закриття провадження у дані справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку позивач допустив порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), адже допустив перевищення дозволеного навантаження на одинарну вісь транспортного засобу транспортного засобу на 30,383 % (3,494 тони) та на 21,252 % (2,444 тони). Підстави сумніватися в приведених розрахунках та отриманих результатах у суду відсутні.
Оскаржувані постанови правомірні та містять необхідну інформацію, передбачену КУпАП України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що суд не врахував, що з наданих позивачем до суду належних та допустимих доказів, вбачається, що під час здійснення перевезення вантажу та в момент фіксації правопорушення навантаження було іншим, ніж зафіксовано автоматичними приладами для зважування транспорту у русі, а сумніви в точності вимірювань є аргументованими.
Так, перевезення здійснювалось сідловим тягачем MAN TGA 18.430 д.н.з НОМЕР_1 , в зчепленні з спеціалізованим напівпричепом платформою ЕХО модель 99981, д.н.з. НОМЕР_2 , а відтак, розрахунок мав здійснюватись з урахуванням більшої кількості осей. Загальна маса транспортного засобу MAN TGA 18.430 д.н.з. НОМЕР_1 зі спеціалізованим причепом ЕХО 99981, д.н.з. НОМЕР_2 , включаючи вантаж - 33641 кг, що не перевищувало нормативні параметри, встановлені п.22.5 ПДР.
Крім того, позивач зауважив, що незрозуміло, яким чином транспортний засіб з причепом до нього за 1 годину 40 хв. змінив вагу на 1,550 тони, що свідчить про недостовірність методики розрахунку ваги та недоведеність складу адміністративного правопорушення.
Всупереч вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (далі - Інструкція № 512), в оскаржуваних постановах не міститься інформації про транспортні засоби.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 03.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Зауважив, що позивача притягнуто до відповідальності за перевищення навантаження на одинарну вісь, а не за перевищення загальної маси.
Вказав, що пункт 15 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (далі - Порядок №1174), на момент вчинення правопорушення та винесення постанов Порядок №1174 діяв в редакції від 28.02.2024, а представник позивача посилається на редакцію Порядку №1174 від 11.05.2023.
Також зазначає, що у оскаржуваних постановах містяться усі вагові параметри без урахування похибки, показник щодо якого встановлено перевищення розрахований з урахуванням похибки.
Між подіями вчинення проїзду є різниця у часі, що може бути свідченням що транспортний засіб довантажувався або розвантажувався.
Решта відповідачів не подали відзивів на апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник відповідача 1 наполягала на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MAN TGA 18.430 д.н.з НОМЕР_1 , сідловий тягач, повна маса - 18 000 кг, маса без навантаження - 7700 кг, належить на праві власності ТОВ «Інвіктас», директором якого є позивач.
Транспортний засіб ЕХО модель 99981, д.н.з. НОМЕР_2 , спеціалізований напівпричіп платформа, повна маса - 32000 кг, маса без навантаження - 6800 кг, належить на праві власності ТОВ «Кузьминецьке», директором якого є Руснак В.О.
16.04.2024 ТОВ «Інвіктас» у процесі господарської діяльності транспортним засобом на підставі подорожнього листа вантажного автомобіля №33 від 16.04.2024 під керуванням водія ОСОБА_3 здійснювало перевезення трактора гусеничного CHALLEGER МТ865С загальною вагою 19,141 тон з пункту навантаження: с. Ситківці Немирівського р-ну Вінницької обл. в пункт розвантаження: с. Горбулів Ченяхівського р-ну Житомирської обл.
25.04.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду(контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І. відносно позивача винесена постанова серія АА НОМЕР_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
За змістом постанови 16.04.2024 о 16:49 за адресою: М-30, км.440+527, Вінницька обл., позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу MAN TGA 18.430 д.н.з НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 30,383% (3,494 тони), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тони.
Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 55,055*003, Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної технічки №35-02/1463,1464,1465;23-21/000240, 242, чинне до 04.10.2024.
Також 25.04.2024, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду(контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М. відносно позивача винесена постанова серія АА НОМЕР_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
За змістом постанови 16.04.2024 о 18:29 за адресою: М-21, км.247+432, Вінницька обл., позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу MAN TGA 18.430 д.н.з НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 21,252 % (2,444 тони), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тони.
Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 13, 13, Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної технічки №35-02/1467…1470, 23-21/000243…000246, чинне до 03.10.2024.
У постановах міститься посилання на веб-сайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу.
Не погоджуючись з вказаними постановами про накладення адміністративного стягнення, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні суд першої інстанції, виходив з того, що у даному випадку позивач допустив порушення п.22.5 ПДР. Оскаржувані постанови правомірні та містять необхідну інформацію, передбачену КУпАП України.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 2344-III з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 № 879, затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879), відповідно до якого, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктом 22.5 ПДР передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси вантажних автомобілів, зокрема, навантаження на одиночну вісь - 11,5 т.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
За приписами пунктів 13-15 Порядку №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-комунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності); фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Посилання позивача на відсутність у матеріалах адміністративного правопорушення даних щодо напівпричепу д.н.з. НОМЕР_2 колегія суддів відхиляє, адже такі дані не передбачені як обов'язкові для зазначення.
При цьому, з інформаційних карток автоматичного пункту габаритно-вагового контролю та даних постанов вбачається, що транспортний засіб - тягач було зафіксовано саме з напівпричепом на що вказує зазначені у них відомості щодо кількості осей.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із п. 4 розділу ІІ Інструкції № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з'ясовує, зокрема, наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
Форма постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі визначена Додатком 1 до Інструкції № 512.
За приписами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Факт руху та зважування MAN TGA 18.430 д.н.з. НОМЕР_1 зі спеціалізованим причепом ЕХО 99981, д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджується матеріалами справи.
Позивач стверджує, що маса сідлового тягача - 6800 кг, маса спеціалізованого напівпричепа - 7700 кг, маса вантажу (трактора) - 19141 кг, разом - 33641 кг, а не 44700 кг, як зазначено в постанові №00019076 чи 43150 кг, як зазначено в постанові №00019077.
Разом з цим, суд зауважує, що вагові параметри транспортного засобу у даному випадку визначались сертифікованими приладами, а доказів відповідності маси сідлового тягача, спеціалізованого напівпричепа та вантажу їх технічним параметрам станом на час фіксації порушень матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16% щодо навантаження на осі, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування».
У двох вказаних випадках зважування транспортного засобу зафіксоване перевантаження другої одиночної осі з урахуванням похибки 16%, а саме о 16:49 зафіксовано навантаження на другу одиночну вісь 17850 кг, до розрахунку взято 14994 кг та констатовано перевищення на 30,383 % (3,494 тони), о 18:20 зафіксовано - 16600 кг, взято до розрахунку - 13944 кг та констатовано перевищення на 21,252 % (2,444 тони).
Пояснюючи вказану різницю у результатах зважування відповідач зазначив, що між подіями вчинення проїзду є різниця у часі, що може бути свідченням що транспортний засіб довантажувався або розвантажувався.
Однак, такі пояснення відповідача не підтверджені жодними доказами та є виключно його припущеннями.
До того ж, аналіз наявних фотографіях дає підстави для висновку, що на них зображено той самий транспортний засіб з тим самим вантажем. Специфіка вантажу не дозволяла можливість часткового розвантаження.
При цьому, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на наявній похибці вимірювання.
Так, при взятті у розрахунок параметру маси навантаження на вісь відповідач зобов'язаний від фактично визначеної маси відняти 16%.
З урахуванням вказаної похибки логічно припустити наявність різниці у результатах зважування й у бік їх заниження. Тобто, результат 16600 кг може бути наслідок заниження маси при її вимірюванні в межах вказаної похибки, адже різниця між визначеними параметрами зважування о 16:49 та о 18:20 становить менше 16%.
Тому, наявність вказаної різниці у результатах зважування не може спростовувати факти вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Водночас, вказана різниця у результатах вимірювання зумовила застосування до позивача штрафу у збільшеному розмірі.
Суд вважає, що наявність вказаної похибки, іншої помилки при здійсненні зважування чи оформленні матеріалів адміністративних правопорушень, не може мати негативних наслідків для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тому, з урахуванням відсутності достовірних доказів здійснення позивачем часткового розвантаження, апеляційний суд дійшов висновку, що до позивача можливим є застосування штрафної санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%.
Наведене свідчить про правомірність постанови НОМЕР_4, та протиправність постанови НОМЕР_3 у частині застосування штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%, а не за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА від 25.04.2024 НОМЕР_3 та ухвалення у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову шляхом зміни розміру штрафу з 51 000 грн на 34 000 грн.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у загальному розмірі 504,7 грн.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року скасувати у частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА від 25.04.2024 НОМЕР_3.
Ухвалити у вказаній частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Змінити захід стягнення за постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА від 25.04.2024 НОМЕР_3, а саме розмір штрафу з 51 000 грн на 34 000 грн.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 504,7 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді В.В. Кузьменко
Є.В. Чаку