29 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/9671/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. у справі №280/9671/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Запорізької обласної прокуратури визнання протиправним та скасування наказу
17.10.2024р. ОСОБА_1 за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу №143в від 07.10.2024р., яким ОСОБА_1 , першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя, направлено до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (на правах окружної) м. Запоріжжя, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, оперативного та ефективного досудового розслідування, процесуального керівництва і підтримання публічного обвинувачення в судах, терміном на 30 днів з 09 жовтня по 07 листопада 2024р. включно.
Також разом із вищезазначеним адміністративним позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення адміністративного позову / а.с. 1-7, у якій позивач посилаючись на те, що оскаржуваний наказ №143в від 07.10.2024р. прийнято відповідачем поза межами повноважень керівника обласної прокуратури, за відсутності волевиявлення самого прокурора, а також з порушенням норм трудового законодавства, а необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову щодо оскарження наказу відповідача обумовлена тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення порушених права позивача у разі вирішення спору на його користь, тому просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №143в від 07.10.2024р. до набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та скасування цього наказу.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. у справі №280/9671/24 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №280/9671/24 відмовлено / а.с. 29-31/.
Позивач , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 18.10.2024р. у цій справі, за допомогою системи «Електронний суд» 23.10.2024р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 24.10.2024р. /а.с. 35-40,54/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024р. у справі №280/9671/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. у справі №280/9671/24, з Запорізького окружного адміністративного суду витребувано відокремлені матеріали адміністративної справи №280/9671/24 щодо апеляційного оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. /а.с. 69/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження 12.11.2024р. /а.с. 70/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи /а.с.57-59/.
Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 60-66/ на те, що ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову від 18.10.2024р. постановлена судом із порушенням норм чинного процесуального права, оскільки вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування наказу №143в від 07.10.2024р. шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу є єдиним ефективним та співмірним засобом захисту порушеного права заявника і невжиття судом таких заходів нівелює гарантоване право на захист, тому просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.10.2024р. та ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову та до набрання законної сили рішенням у справі вжити заходи забезпечення шляхом зупинення дії наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №143в від 18.10.2024р..
Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 77-78/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з огляду на те, що сама по собі незгода позивача із наказом керівника Запорізької обласної прокуратури №143в від 18.10.2024р. та його звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування такого наказу не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, вжиття судом таких заходів забезпечення позову фактично призведе до вирішення спору по суті, що виходить за межі застосування забезпечення позову, позивачем не надано доказів наявності обставин, які б вказували на те, що не вжиття судом заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду у цій справі, тому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 18.10.2024р. у цій справі залишити без змін.
Матеріали адміністративної справи №280/9671/24 щодо апеляційного оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 12.11.2024р. /а.с. 81/
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, відокремлені матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сукупний аналіз положень ст.ст. 150-151 КАС України, які встановлюють підстави для забезпечення позову в адміністративній справі та визначають види забезпечення позову, дає можливість зробити висновок про те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тому під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, враховуючи при цьому специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Відповідно до Рекомендацій №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, які прийнято Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, з урахуванням того, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а співмірність у даному випадку передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд (суддя) при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними, уникнувши при під час вирішення питання щодо забезпечення позову дослідження обґрунтованості заявлених позовних вимог, яке є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу №143в від 07.10.2024р., яким ОСОБА_1 , першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя, направлено до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (на правах окружної) м. Запоріжжя, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, оперативного та ефективного досудового розслідування, процесуального керівництва і підтримання публічного обвинувачення в судах, терміном на 30 днів з 09 жовтня по 07 листопада 2024р. включно, і у розмінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України оскаржуваний позивачем наказ є актом індивідуальної дії і дія цього акту має визначений строк з 09 жовтня по 07 листопада 2024р. / а.с. 8/.
У заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування наказу №143в від 07.10.2024р. до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом про визнання протиправним та скасування цього наказу і така заява подана позивачем до суду першої інстанції 17.10.2024р. / а.с. 17/, і колегія суддів вважає, що з урахуванням змісту оскаржуваного наказу, в частині терміну його дії, на момент подання позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову та розгляду цієї заяви судом першої інстанції цей наказ, який є актом індивідуальної дії, вже реалізовано тобто переведення позивача вже відбулось, оскільки оскаржуваним наказом визначено строк переведення 30 днів та його початок з 09 жовтня 2024р. і позивачем не надано суду будь-яких належних і переконливих доказів стосовно не реалізації оскаржуваного наказу, що фактично свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі, оскільки вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного позивачем наказу з урахуванням його реалізації на момент вжиття заходів забезпечення позову фактично призведе до вирішення судом справи по суті на стадії забезпечення позову, що є неприпустимо.
Враховуючи наведене колегія суддів з урахуванням того, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, але сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно порушує права та інтереси позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі та постановив правильну ухвалу про відмову позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі, тому колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції від 18.10.2024р. про відмову у забезпеченні адміністративного позову у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2024р. у справі №280/9671/4 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Постанова виготовлена та підписана - 29.11.2024р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов