27 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/32596/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024, (суддя суду першої інстанції Кучугурна Н.В.) прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/32596/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
12.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.10.2023 № 047250005245 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XІІ, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.10.2023 №9/23, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 10.10.2023 № 10/23, виданих Виконавчим комітетом Марганецької міської ради, починаючи з 10.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала на посадах державної служби та органів місцевого самоврядування з 22.08.1994 по 30.11.2015, її загальний стаж роботи складає понад 36 років, стаж роботи на посадах державної служби та органів місцевого самоврядування - 21 рік 02 місяці 14 днів. 10.10.2023 вона звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно з Законом України “Про державну службу». Цю заяву за принципом екстериторіальності було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-1). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.10.2023 № 047250005245 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, оскільки на день набрання чинності вказаним законом (01.05.2016) позивач не займала посаду державної служби та має стаж на посадах державних службовців 7 років 8 місяців 24 дні.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06.06.2024 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.10.2023 № 047250005245 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.10.2023 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посаду державної служби (звільнена 30.11.2015), підстави для переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-УІІІ відсутні.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.10.2023 позивач звернулася до органів пенсійного фонду з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1) від 16.10.2023 № 047250005245 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, оскільки на день набрання чинності вказаним законом (01.05.2016) вона не займала посаду державної служби та має стаж на посадах державних службовців 7 років 8 місяців 24 дні.
Позивач не погоджується із зазначеним вище рішенням органів пенсійного фонду, тому й звернулася з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», скільки має відповідний стаж на посадах державної служби.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 за № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону № 2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).
Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ), статтею 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п. 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України “Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону України “Про державну службу» в редакції Закону № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
В свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в цьому випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283).
Так, абзацом 13 п. 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з п. 4 Порядку № 283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Суд також ураховує, що пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже, стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України “Про державну службу» № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України “Про державну службу» № 889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач з 22.08.1994 - прийнята по переводу на посаду інспектора державно-правового відділу у виконавчому комітеті міської Ради народних депутатів м. Марганець; встановлено 13 ранг державної служби (розпорядження міського голови від 22.08.1994 № 54-к);
22.08.1994 - склала Присягу державного службовця;
01.06.1997 - переведена на посаду спеціаліста І категорії оргвідділу у виконавчому комітеті Марганецької міської ради; присвоєно 11 ранг державного службовця (розпорядження міського голови від 23.06.1997 № 36-к);
02.01.1998 - переведена на посаду заступника начальника організаційного відділу у виконавчому комітеті Марганецької міської ради (розпорядження міського голови від 08.01.1998 № 2-к);
01.05.1998 - присвоєно 9 ранг державного службовця (розпорядження міського голови від 18.05.1998 № 43-к);
21.12.2000 - звільнена із займаної посади за переведенням до ВАТ “Марганецький ГЗК» (розпорядження міського голови від 21.12.2000 № 111);
27.12.2000 - прийнята на посаду заступника завідуючого організаційним відділом виконавчого комітету Марганецької міської ради (розпорядження міського голови від 27.12.2000 № 113-к);
05.03.2001 - переведена на посаду завідуючого відділом з питань діловодства і контролю виконавчого комітету Марганецької міської ради (розпорядження міського голови від 05.03.2001 № 17-к);
20.05.2002 - переведена на посаду керуючого справами виконавчого комітету Марганецької міської ради; присвоєно 8 ранг державного службовця (розпорядження міського голови від 21.05.2002 № 45-к, рішення міської ради від 23.05.2002 № 26-4/XXIV);
20.05.2002 - склала Присягу посадової особи місцевого самоврядування;
01.07.2004 - присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження міського голови від 01.07.2004 № 168-к);
22.11.2010 - звільнена з займаної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету Марганецької міської ради V скликання (розпорядження міського голови від 22.11.2010 № 147-к);
23.11.2010 - призначена виконуючою обов'язки керуючого справами виконкому Марганецької міської ради за контрактом (розпорядження міського голови від 23.11.2010 № 156-к);
14.12.2010 - 30.11.2015 призначена на посаду керуючого справами виконкому Марганецької міської ради (рішення міської ради від 14.12.2010 № 21-4/VI, розпорядження міського голови від 15.12.2010 № 171-к).
Вказані періоди роботи позивача підтверджуються також довідкою Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 10.11.2023 №7-вк.
Таким чином, указані документи свідчать про те, що позивач обіймала посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, робота за якими зараховується до стажу державної служби.
В наданій до пенсійного органу довідці зазначено, що загальний стаж позивача на дату звільнення складає 36 років 11 місяців 25 днів, стаж державної служби та служби в органах місцевого самоврядування складає 21 рік 02 місяці 14 днів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що свідчить про те, що позивач досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначено вище, для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем при зверненні до органів пенсійного фонду із заявою від 10.10.2023 дотримано сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до наведених вище положень законодавства, оскільки на час набрання чинності Законом №889-VІІІ (01.05.2026) вона не обіймала посаду державної служби.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 в адміністративній справі №160/32596/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай