26 листопада 2024 р.Справа № 520/9134/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 р. (постановлену суддею Рубан В.В.) за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 520/9134/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив: визнати противоправними рішення та дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у невиконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 р. по справі № 520/9134/21 та не проведенні перерахунку, нарахування та виплати мені пенсії відповідно до цього рішення; визнати противоправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні належним чином перерахунку, нарахування та виплати мені пенсії відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 р. по справі № 520/9134/21; встановити судовий контроль шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання судового рішення від 29.07.2021 р. у справі № 520/9134/21 та встановити відповідний строк для цього (10 робочих днів).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання відповідач не з'явився, свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/9134/21, з урахуванням ухвали суду про роз'яснення судового рішення виконано у повному обсязі, протиправних дій чи бездіяльності при його виконанні не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що вона спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили, тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Тобто, застосування судом до суб'єкта владних повноважень вимог ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 р., яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок пенсії № 963300130392 від 08.04.2021 р. в частині зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 60% від заробітку та обмеженням її максимальним розміром; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням довідки Харківської обласної прокуратури від 29.03.2021 № 21-156 у розмірі 90% суми заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром, з 01.04.2021 р., з урахуванням здійснених виплат; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 р., яка набрала законної сили, роз'яснено рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/9134/21 від 29.07.2021 р., таким чином, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, необхідно для належного виконання рішення суду від 29.07.2021 р. здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням довідки Харківської обласної прокуратури від 29.03.2021 р. № 21-156 у розмірі 90% суми заробітної плати, з 01.04.2021 р., з урахуванням здійснених виплат, без обмеження пенсії максимальним розміром.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 р. по справі № 520/9134/21, з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 р. про роз'яснення судового рішення в цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 здійснено з 01.04.2021 р. перерахунок пенсії у зазначеному порядку у розмірі 90% суми заробітної плати без обмеження заробітної плати та пенсії максимальним розміром, у зв'язку з чим виплата пенсії у перерахованому розмірі 43680,01 грн. проводиться з 01.09.2024 р. та позивачу нараховано кошти за період з 01.04.2021 р. по 31.08.2024 р. у сумі 952770,41 грн.
Нараховані кошти за період з 01.04.2021 р. по 31.08.2024 р. у сумі 952770,41 грн. внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та будуть виплачуватися згідно затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат,
Тобто, відповідачем виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 р., з урахуванням ухвали суду від 16.02.2024 р. про його роз'яснення у справі № 520/9134/21.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, 383, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 р. по справі № 520/9134/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. .
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 02.12.2024 року