19 листопада 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2024, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Макіївка Донецької області,зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.307 КК України, та призначено їй покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та маючи намір збагатитися за рахунок вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, у невстановлені досудовим слідством дату, час та місці, отримала від невстановленої досудовим розслідуванням особи (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 1,2631г, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», загальною масою 4,0915г, що є великим розміром, тим самим незаконно придбала психотропну речовину з метою збуту, яку в подальшому перенесла за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , де почала незаконно зберігати вказану психотропну речовину з метою збуту.
Продовжуючи свої злочинні дії, об'єднані єдиним злочинним умислом, направленим на збут психотропних речовин - амфетамін та «PVP» у великих розмірах, з метою отримання прибутку, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання в квартирі АДРЕСА_3 , використовуючи електронні ваги, розфасувала до 5 поліетиленових зіп-пакетів психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 1,263г, та до 16 поліетиленових зіп-пакетів особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 4,091г, що є великим розміром, після чого незаконно продовжила зберігати вказані психотропні речовини при собі за місцем свого фактичного проживання з метою її подальшого збуту.
27.03.2024 в період часу з 10:02 до 13:25, під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 працівниками поліції виявлено та вилучено: електронні ваги з нашаруванням психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, маса нашарування 0,0001г, та особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», маса нашарування 0,0005г; 5 поліетиленових зіп-пакетів із порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 1,263г, та 16 поліетиленових зіп-пакетів із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 4,091г, що є великим розміром, які ОСОБА_6 незаконно придбала та зберігала з метою збуту.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначити їй покарання на підставі ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання із призначенням іспитового строку 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості. Вважає, що суд не в повній мірі врахував похилий вік обвинуваченої, її стан здоров'я, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, що виразилась у добровільній видачі працівникам поліції психотропної речовини та відповідальному дотриманні покладених на неї ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді арешту обов'язків. Вказує, що суд залишив поза увагою, що ОСОБА_6 раніше не притягувалася до адміністративної та кримінальної відповідальності, отже в її діях відсутні такі кваліфікуючі ознаки як повторність чи рецидив. Звертає увагу, що ОСОБА_6 добровільно відмовилася від свого наміру розповсюджувати психотропну речовину, не вчиняла дій, спрямованих на її збут, а лише продовжила зберігати психотропну речовину на випадок, якщо продавець буде вимагати її повернення. Зауважує, що обвинувачена має сталі соціальні зв'язки, постійне джерело доходу та незадовільний стан здоров'я, а саме захворювання серця. Наголошує, що ОСОБА_6 добровільно видала слідчому психотропну речовину, повністю визнала свою вину, щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю злочину. Стверджує, що з урахуванням зазначених обставин, при призначенні покарання ОСОБА_6 можливо застосувати положення ст.ст. 69, 75 КК України.
Захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначити їй покарання на підставі ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання із призначенням іспитового строку 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 , лише щире каяття, ігноруючи при цьому наявність такої пом'якшуючої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину. Звертає увагу, що ОСОБА_6 раніше не судима, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, стала на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, а також наявність обставини, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Разом з тим, суд першої інстанції належним чином не врахував похилий вік та стан здоров'я обвинуваченої, яка має захворювання серця, та призначив покарання, яке за своїм розміром не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України колегія суддів визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, незадовільний стан здоров'я обвинуваченої, зумовлений наявністю у неї важких хронічних захворювань, що підтверджується наданою стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду довідкою форми № 027/о Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 Деснянського району м. Києва від 14.11.2024 року.
Також колегія суддів враховує наявність обставини, яка пом'якшує покарання - щирого каяття обвинуваченої у вчиненні злочину.
На думку колегії суддів, конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність двох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та дають апеляційному суду підстави пом'якшити оскаржуваний вирок шляхом призначення ОСОБА_6 в порядку ч.ч.1, 2 ст. 69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 307 КК України, у виді 5 років позбавлення волі.
Крім того, відповідно до ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
ОСОБА_6 є особою похилого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась,має незадовільний стан здоров'я, повністю визнала свою вину.
Жодних даних, які б негативно характеризували ОСОБА_6 , в ході судового та апеляційного розглядів не встановлено.
З урахуванням даних про особу обвинуваченої, та наявності обставин, які зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що її виправлення можливе без відбування покарання шляхом застосування до неї положень ст.75 КК України.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст.75 КК України колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів враховує, що протягом досудового розслідування та судового провадження ОСОБА_6 не ухилялася від органів слідства та суду, виконувала покладені на неї процесуальні обов'язки, що дає підстави вважати, що вона належним чином зможе виконати обов'язки, які слід покласти на неї на підставі ст.76 КК України.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання активного сприяння розкриттю злочину обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 , оскільки в обвинувальному акті про наявність такої обставини не зазначається, а в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про надання ОСОБА_6 органу досудового розслідування або суду допомоги у з'ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення.
Підстав для скасування оскаржуваного вироку і постановлення нового, як просять у своїх апеляційних скаргах захисники, колегії суддів не вбачає, оскільки відповідно до ст.408 КПК України пом'якшення призначеного покарання відбувається шляхом зміни вироку.
На підставі положень ст.77 КК України апеляційний суд не застосовує до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна у зв'язку із її звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
За таких обставин, апеляційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2024 щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання.
Пом'якшити ОСОБА_6 призначене за ч.2 ст.307 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки за умови, що вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.
В іншій частині вирок Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2024 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3