Унікальний номер справи 761/1759/20
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11781/2024
Головуючий у суді першої інстанції О.А.Савицький
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
02 грудня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_3 (особи, яка не брала участі у справі) на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3% річних,
У січні ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2013 в сумі 77 701,90 грн. та 3 % річних в сумі 12 038, 10 грн.; інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.05.2015 в сумі 152 792,94 грн. та 3 % річних в сумі 12 521,01 грн.
16 вересня 2020 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3% річних.
26 березня 2024 року ОСОБА_3 , вважаючи себе відповідачем у справі, направив на адресу суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3% річних.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3 % річних, повернуто заявнику.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 , особа, яка не брала участі у справі, але вважає себе відповідачем, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року за його апеляційною скаргою було скасовано рішення Солом'янського суду та постановлено нове рішення у справі № 2609/26149/1.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що у цій справі він є відповідачем, про що зазначено у рішенні апеляційного суду від 25.08.2015, яке стало підставою для винесення оскаржуваного заочного рішення.
Оскаржуване заочне рішення ухвалювалось з урахуванням наданого ОСОБА_4 виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 29 липня 2016 року.
ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , у задоволенні апеляційної скарги позивач просить відмовити. Зазначає, що процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача і це є лише його персоніфікованим правом. ОСОБА_3 не є відповідачем по справі і до нього у цій справі будь - яких позовних вимог пред'явлено не було.
З матеріалів справи вбачається, що заява про перегляд заочного рішення подана ОСОБА_3 , який не є учасником справи (а, відповідно, не є і відповідачем у справі), а отже не має процесуального права на подання такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви заявникові віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Повертаючи заяву про перегляд заочного рішення заявнику, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_3 не є відповідачем у справі, а отже не має процесуального права на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 285 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, зі змісту вказаних положень статей 284 та 288 ЦПК України вбачається, що заява про перегляд заочного рішення суду в порядку, передбаченому статтями 284-289 ЦПК України, може бути подана саме відповідачем.
Відповідно до ч. 8 ст. 285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, позовна заява повертається заявнику.
Відповідно до ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження.
Судом встановлено, що 11 січня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2013 в сумі 77 701,90 грн. та 3 % річних в сумі 12 038,10 грн.; інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2015 в сумі 152 792,94 грн. та 3 % річних в сумі 12 521,01 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3 % річних, задоволено.
В подальшому 28.01.2021 відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2020.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2021 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3 % річних, залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2020 та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2021 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3 % річних визнано неподаною та повернуто.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2021 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, визнано неподаною та повернуто заявниці.
З наведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_2 реалізувала свої процесуальні права щодо оскарження заочного рішення.
ОСОБА_3 не є учасником справи, він не є відповідачем у справі за позовом ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3% річних, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку повертаючи заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2020 заявнику, оскільки ОСОБА_3 не має процесуального права на подання заяви про перегляд заочного рішення, так як він не є відповідачем, тому висновок суду першої інстанції про те, що заяву і додані до неї документи слід повернути заявникові є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є відповідачем, про що зазначено у рішенні Апеляційного суду від 25 серпня 2015 року, яке стало підставою для винесення заочного рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи, апелянт не є відповідачем у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3% річних. Будь - яких вимог у цій справі ОСОБА_4 до ОСОБА_3 не пред'являв.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення ОСОБА_3 його заяви про перегляд заочного рішення та вірно застосував положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна