Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/16139/2024
м. Київ Справа № 359/1352/23
28 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» та представника ОСОБА_1 - адвоката Куколя Володимира Васильовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Яковлєвої Л. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» (далі - ТОВ «Медпрофцентр») матеріальну шкоду в розмірі 250 244,03 грн, моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що в листопаді 2021 року вона відчула дискомфорт в коліні лівої ноги та через це звернулась до ТОВ «Медпрофцентр» для проходження досліджень та лікування. 19 листопада 2021 року, за рекомендації лікаря ОСОБА_2 , який працює у відповідача, вона зробила ультразвукове дослідження колінного суглоба лівої ноги, яким було виявлено негативні зміни по типу артроз та можливого меніску цього суглоба. За наслідком консультації у лікаря ОСОБА_2 від 22 листопада 2021 року було отримано висновок з діагнозом: лівосторонній гонартроз І ступеня, ентеозопатія лівого колінного суглобу. З метою подальшого лікування лікар направив її здати аналізи та пройти рентген обстеження. На повторній консультації 06 грудня 2021 року лікар ОСОБА_2 , за результатами аналізів та УЗД, підтвердив попередньо встановлений діагноз. Для лікування хворого лівого колінного суглоба та для профілактики правого колінного суглоба лікар запропонував їй зробити PRP ін'єкції, які, в подальшому, було зроблено в робочому кабінеті лікаря 27 грудня 2021 року. Після проведеної ін'єкції ліве коліно турбувати перестало.
Через деякий час після проведення вказаного лікування у виді ін'єкцій, їй стало зле, у неї почалися сильні болі в правому коліні. У зв'язку з цим, 07 січня 2022 року її було доставлено до приймального відділення Бориспільської лікарні та, в подальшому переведено до стаціонару хірургічного відділення лікарні, де вона проходила лікування до 24 січня 2022 року з діагнозом: післяін'єкційний гострий артрит правого колінного суглобу, виражений набряково - больовий синдром.
Погіршення самопочуття і болі у правому колінному суглобі вона пов'язує з PRP ін'єкцією, яку по рекомендації лікаря ОСОБА_2 , було зроблено їй профілактично у праве коліно, яке на момент звернення до відповідача, її не турбувало.
Оскільки лікування у Бориспільській лікарні не принесло одужання, вона 10 лютого 2022 року звернулась до клініки М24 в м. Києві для проходження МРТ-дослідження правого колінного суглобу, за наслідком чого отримала висновок: МР-ознаки виразних набрякових змін кісткового мозку наколінника, виростків стегнової та великогомілкової кісток, кістково - мозкових інфарктів стегнової кістки, міжвиросткового підвищення великогомілкової хондромаляції 4 ступеня, наколінника та епіфізів стегнової та великогомілкової кісток, лігаментиту хрестоподібних та колатеральних зв'язок наколінника, комплексного розриву обох менісків, тендинопатії квадріцепса, бурситу напівперетинчастого м'яза та вираженого бурситу підколінного м'яза, виражених набряково - запальних змін парартику-лярних м'язів та жирової клітковини. В цілому МР-картина може відповідати поєднанню септичного артриту та проявів системної запальної артропатії.
11 лютого 2022 року позивач пройшла консультацію в Інституті травматології та ортопедії НАМН України в м. Києві та отримала висновок з діагнозом: реактивний артрит, хронічний ексудативно - проліферативний синовіт, сгинально - розгінальна контрактура, виражений больовий синдром правого колінного суглоба. Двобічний гонартроз ІІ стадії. У зв'язку з наведеним у період із 23 лютого по 06 березня 2022 року вона проходила лікування у стаціонарі у вказаному Інституті.
При повторному лікуванні у стаціонарі в Інституті травматології та ортопедії НАМН України в м. Києві в період з 28 квітня по 09 травня 2022 року їй було поставлено діагноз: стафілококовий артрит і поліартрит. Хронічний остеоартрит правого колінного суглоба, хронічний ексудативно - проліферативний синовіт, сгинально - розгінальна контрактура, виражений больовий синдром правого колінного суглоба.
У період із 08 по 23 серпня 2022 року вона втретє проходила стаціонарне лікування у вказаному Інституті, під час якого було проведено операцію по заміні колінного суглоба правої ноги штучним суглобом. Повний діагноз при цьому лікуванні був: хронічний стафілококовий остеоартрит правого колінного суглоба.
Причиною вказаного погіршення здоров'я позивач вважає проведену 27 грудня 2021 року у лікаря ОСОБА_2 в ТОВ «Медпрофцентр» ін'єкцію PRP у праве коліно, яке в момент звернення її не турбувало.
За наслідком вказаного ОСОБА_1 на підставі статей 1166, 1167, 1172, 1195 ЦК України просить суд стягнути з медичного закладу, в якому працює лікар, матеріальну шкоду, спричинену її здоров'ю, яка утворилась з вартості придбаних ліків, проведених обстежень та оперативного втручання і заміні суглобу, та моральну шкоду.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Медпрофцентр» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 250 244,03 грн.
Стягнуто з ТОВ «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 4 67,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 , яке виразилося у правому колінному суглобі, та діями лікаря-травматолога ОСОБА_2 , який є працівником ТОВ «Медпрофцентр» наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Розмір завданої позивачці майнової шкоди підтверджено та встановлено на підставі наявних в матеріалах справи доказах. Жодних заперечень щодо розміру такої шкоди чи неналежності поданих позивачем доказів на їх підтвердження, відповідачем до суду не надано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що саме лише посилання ОСОБА_1 на те, що їй завдано таку шкоду, за відсутності при цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди та доведення її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди у визначеному розмірі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 21 серпня 2024 року представник ТОВ «Медпрофцентр» - адвокат Мотузок Б. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивач не довела, що саме дії відповідача зумовили негативні наслідки для її здоров'я, та між такими діями і наслідками існує причинно-наслідковий зв'язок.
Висновок суду про те, що дії лікаря-травматолога ОСОБА_2 , який є працівником відповідача, не відповідали законодавству у сфері охорони здоров'я щодо проведення маніпуляцій у спеціально відведеному та продезінфікованому приміщенні, стерильними засобами не підтверджений жодними належними доказами та не ґрунтується на нормах законодавства. Такий висновок зроблено судом виключно на показах позивача та свідка.
Крім того, ні судом в оскаржуваному рішенні, ні позивачкою не аргументовано та не зазначено норму законодавства, яка забороняє проведення маніпуляції в кабінету лікаря, а що це обов'язково має бути маніпуляційна як окреме приміщення.
Позивачка могла інфікуватися стафілококом в будь-якому місці: в себе вдома, неналежно обробляючи місце ін'єкції, в КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», в тій же лабораторії, де брали кров на забір. Вказаний факт неможливо встановити та абсолютно неможливо стверджувати, що зараження стафілококом відбулося у закладі відповідача.
Крім того, абсолютно не відповідає дійсності той факт, що відповідач не заперечував проти наданих позивачкою доказів на підтвердження наявності та розміру завданої їй майнової шкоди. Адвокат відповідача в судових засіданнях звертав увагу, що подані позивачем докази не могли бути прийняті судом та покладені в основу судового рішення, оскільки такі подані поза межами встановленого законом строку.
У документах, які додані позивачем до позовної заяви у якості доказів, вбачається поступовий розвиток захворювання, який розпочався задовго до того, як позивач звернулася на лікування до відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 28 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куколь В. В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що відповідачем не спростовано презумпцію його вини у настанні негативних наслідків щодо погіршення стану здоров'я позивача, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо недоведеності позивачем обставин для відшкодування моральної шкоди.
В судове засідання з'явився представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» Мотузюк Богдана Миколаївна, яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити. Стосовно апеляційної скарги позивача заперечувала та просила відмовити у її задоволенні.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, в апеляційній скарзі просила розглядати справу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Куколь В. В. підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «Медпрофцентр» підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2021 року позивач прийшла на прийом до лікаря - травматолога ОСОБА_2 у ТОВ «Медпрофцентр», у зв'язку з чим було заведено амбулаторну карту пацієнта № 18214, відібрано у ОСОБА_1 інформаційну згоду на попередній огляд та консультацію, підписавши яку позивач погодилась з тим, що : 1) вона добровільно звернулась за медичною допомогою до центру та надала повну відому їй інформацію про стан свого здоров'я; 2) на проведення огляду, маніпуляцій та досліджень (включаючи рентгенологічний) для отримання максимально повної картини стану її здоров'я в цілому; 3) на складання попереднього плану лікування. З прейскурантом ознайомлена; 4) на обробку та внесення до локальної інформаційної системи центру персональних даних, в тому числі щодо стану здоров'я, діагнозів, призначеного лікування, його перебігу; 5) з положеннями договору оферти ознайомлена.
В консультативному заключенні лікаря від 22 листопада 2021 року в амбулаторній карті пацієнта № 18214 зазначено наступне: скарги - на біль та дискомфорт в лівому колінному суглобі, анамнез захворювання - хворіє близько 8 місяців, діагноз - лівосторонній гонартроз І ступеня, ентезопатія лівого колінного суглобу та рекомендовано лікування, рентгенографія колінних суглобів в прямій проекції стоячи з повторним огляд після дообстеження.
У зв'язку з цим позивачу лікарем було видане направлення на рентгенографію колінних суглобів в прямій проекції стоячи у цій же медичній установі та за наслідком його проведення, щодо обох колінних суглобів, виявлено ознаки дегенеративно - проліфера-тивних змін (більше у лівому колінному суглобі) по типу артриту, можливий менісцит в лівому колінному суглобі.
06 грудня 2021 року позивач повторно прийшла на прийом до лікаря з тими ж скаргами та діагнозом, у зв'язку з чим лікарем було рекомендовано: еластичне бинтування колінного суглоба при ході один тиждень, гіалуронову кислоту внутрішньо суглобово №1, PRP терапію колінного суглобу №3 та повторний огляд після лікування.
13 грудня 2021 року ОСОБА_1 лікарем - травматологом ОСОБА_2 під місцевою анестезією було внутрішньо суглобово введено у лівий колінний суглоб гіалуронову кислоту.
Проведення PRP терапії лівого колінного суглобу було погоджено лікарем та пацієнтом на 27 грудня 2021 року із попередньою здачею ОСОБА_1 перед маніпуляцією загального аналізу крові.
Відповідно до записів лікаря - травматолога ОСОБА_2 у медичній карті позивача від 27 грудня 2021 року, заведеній у ТОВ «Медпрофцентр», загальний стан пацієнта задовільний. Скарг з боку респіраторної системи немає, температура тіла не підвищена. В загальному аналізі крові змін та відхилень від норми не виявлено. Дієти дотримується. Протипоказань для введення тромбоцитарної збагаченої маси не виявлено (онкологічних, системних захворювань, гострих інфекційних хвороб не відмічено). З урахуванням наведеного було проведено PRP терапію обох колінних суглобів.
Згідно наведених записів лікаря - травматолога ОСОБА_2 на момент проведення PRP терапії позивач була здорова та не була інфікована стафілококом.
Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що PRP терапію обох колінних суглобів, а не лише лівого колінного суглоба, який турбував позивача в момент звернення до центру по медичну допомогу, було рекомендоване лікарем - травматологом ОСОБА_2 та проведено за усно наданої згоди пацієнтки ОСОБА_1 ..
Після проведеної PRP терапії ліве коліно позивача більше не турбувало, однак у правому коліні розпочалось запалення, яке супроводжувалось сильним больовим синдромом.
Після чого ОСОБА_1 каретою швидкої допомоги 07 січня 2022 року була доставлена до КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» та госпіталізована до стаціонарного відділення.
Згідно з випискою Бориспільської багатопрофільної лікарні № 379/27 ОСОБА_1 в період із 07 по 24 січня 2022 року проходила лікування у даному медичному закладі. Повний діагноз: післяін'єкцій гострий артрит правого колінного суглоба. Виражений набряково - больовий синдром. Анамнез : травма від 27 грудня 2021 року в результаті внутрішньо суглобової інєкції (PRP терапії) в умовах приватної клініки. Призначено: знеболюючу, протизапальну, антибактеріальну, гормональну та загальноукріплюючу терапію (зі слів пацієнта).
Дані обставини додатково підтверджуються належним чином засвідченою копією медичної карти стаціонарного хворого № 379/27 заведеної 07 січня 2022 року о 19 год. 50 хв. щодо хворого ОСОБА_1 у Бориспільській багатопрофільній лікарні.
Під час даного лікування, а саме 12 січня 2022 року, позивачем у приватній лабораторії Савон було проведено дослідження біологічного аналізу крові, за результатом якого були виявлені показники, які виходили за межі норми, а саме: прокальцитонін - 0,188 (норма - менше 0,15нг/мл та не більше 0,15 нг/мл, показник від 0, 16 до 2,0 нг/мл свідчить про локалізовану бактеріальну інфекцію легкої та середньої тяжкості, неінфекційна системна запальна реакція) та D-димер - 3537 (норма до 885 нгФЕО/мл) (а.с. 124 т. 1).
Тобто до Бориспільської багатопрофільної лікарні позивач була госпіталізована вже з сильним запаленням спричиненим інфекційним збудником.
Оскільки проведене лікування не дало бажаного результату і позивача продовжував турбувати правий колінний суглоб, ОСОБА_1 10 лютого 2022 року звернулась до центру діагностики М24 та зробила МРТ правого колінного суглоба, за висновком якого виявлено: МР-ознаки виразних набрякових змін кісткового мозку наколінника, виростків стегнової та великогомілкової кісток, кістково - мозкових інфарктів дистальних відділів стегнової кістки, міжвиросткового підвищення великогомілкової кістки та наколінника; ексудативно - проліферативного великогомілкової кісток, лігаментиту хрестоподібних та колатеральних зв'язок, лігаментозу власної зв'язки наколінника, комплексного розриву обох менісків, тендинопатії квадріцепса, бурситу напівперетинчастого мяза та вираженого бурситу підколінного м'яза, виражених набряково - запальних змін параартикулярних м'язів та жирової клітковини. В цілому МР - картина може відповідати поєднанню септичного артриту та проявів системної запальної артропатії.
11 лютого 2022 року позивач без направлення звернулась в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН» за консультацією до кандидата медичних наук лікаря ортопеда - травматолога ОСОБА_3 та отримала висновок № 227975-421061 з діагнозом - реактивний артрит, хронічний ексудативно - проліферативний синовіт, згинально - розгинальна контрактура, виражений больовим синдромом правого колінного суглоба. Двобічний гонартроз ІІ стадії, надано рекомендацію - оперативного втручання.
У період з 23 лютого по 06 березня 2022 року позивач проходила стаціонарне лікування у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН» з діагнозом реактивний артрит, хронічний ексудативно - проліферативний синовіт, згинально - розгинальна контрактура. Під час лікування було запропоновано провести операцію по заміні колінного суглоба, однак через початок повномасштабного вторгнення і введення військового стану в Україні, у проведенні операції було відмовлено і відтерміновано на невизначений час.
Вдруге, у період з 28 квітня по 20 травня 2022 року, позивач знову проходила лікування у вказаному Інституті, де їй 04 травня 2022 року було проведено першу операцію - резекція правого колінного суглоба, імплантація артикулюючого спейсера. Повний діагноз: стафілококовий артрит і поліартрит, хронічний остеоартрит правого колінного суглоба, хронічний ексудативно - проліферативний синовіт, згинально - розгинальна контрактура.
Втретє позивач проходила лікування у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН» в період з 08 по 23 серпня 2022 року, за наслідком якого, після лікування інфекції стафілококу ОСОБА_1 11 серпня 2022 року було проведено другу операцію - ревізію тотальної артропластики правого колінного суглоба без пластики великогомілкової кістки чи стегневої кістки кістковим трансплантом.
Наведене підтверджується копіями медичної картки стаціонарного хворого № 579081 від 08 серпня 2022 року, від 28 квітня 2022 року та від 23 лютого 2022 року.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 повідомила суду, що вв тойо же перріод часу яяк і позивач, проте окремо від неї, ходила в грудні 2021 року на прийом до лікаря - травматолога ОСОБА_2 у ТОВ «Медпрофцентр». Свідок раніше вже зверталась до цього лікаря і проблем з ним у неї не виникало. ОСОБА_1 турбував лівий колінний суглоб, а свідка тазово - стегновий суглоб. Перед проведенням лікування у виді PRP ін'єкцій лікар, під час огляду, сказав їм обом (кожна заходила до лікаря окремо) зробити рентген та здати аналіз крові. 27 грудня 2021 року свідок та позивач прийшли разом до лікаря та чекали на нього під кабінетом. Вийшов лікар ОСОБА_2 , взяв результати обстежень і першою у його робочий кабінет на маніпуляцію зайшла ОСОБА_1 . У свою чергу, ОСОБА_4 залишилась чекати позивача під кабінетом. Після ОСОБА_1 ці ж ін'єкції було зроблено і свідку. Маніпуляція проводилась у робочому кабінеті лікаря на оглядовій кушетці. Перед ін'єкцією лікар руки не мив та дизинфікуючими засобами не протирав. Місце введення ін'єкції протирав ватним диском з антисептиком. Після даного лікування свідку через 3-4 дні стало погано, вона набрала лікаря ОСОБА_2 , він приїхав до неї додому, призначив лікування і їй стало згодом легше. Одразу як свідок відчула себе зле, після проведеної PRP ін'єкції, вона зателефонувала ОСОБА_1 і запитала про її самопочуття. Позивач повідомила, що погано себе почуває, ліве коліно не турбує, а праве почало сильно боліти після ін'єкцій.
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров'я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (стаття 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
За змістом статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з частиною другою статті 34 вказаного Закону України обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, що переглядається, предметом спору є відшкодування збитків та компенсація моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг.
Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров'я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відтак, у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб'єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам.
Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов'язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов'язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом із тим, упостанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернено увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв'язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров'ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.
У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 (пацієнт) вказувала на те, що погіршення стану її здоров'я сталося внаслідок неналежного виконання лікарем - травматологом ОСОБА_2 професійних обов'язків та надання позивачці некваліфікованої медичної допомоги під час проведення PRP терапії правого колінного суглоба (без дотримання умов санітарії та стерильності), внаслідок чого відбулося інфікування позивача мікроорганізмами (стафілококом), що призвело до необхідності проведення додаткових обстежень, придбання ліків, витрат на оперативні втручання та заміну суглобу штучним.
З урахуванням того, що відповідач не спростував факт надання ним неякісних медичних послуг під час проведення PRP терапії правого колінного суглобу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь пацієнтки майнової шкоди, яка полягає у стягненні витрат, сплачених нею за проведення додаткових обстежень, придбання ліків, витрат на оперативні втручання та заміну суглобу штучним в розмірі 250 244,03 грн.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вважає, що звертаючись до суду з таким позовом, в першу чергу саме позивач має довести, що погіршення стану її здоров'я сталося внаслідок дій відповідача, і лише після цього у останнього виникає обов'язок спростовувати такі доводи.
Проте, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог, а у відповідача, в свою чергу, не виник обов'язок на їх спростування.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 250 244,03 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Що стосується вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, з огляду на таке.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач вказує на те, що через неякісне лікування та подальші наслідки для стану здоров'я і дій, необхідних по його відновленню, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тривалих фізичних та моральних стражданнях, що у грошовому еквіваленті, на переконання позивача, становить 500 000,00 грн.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, правильно застосувавши норми матеріального права та оцінивши докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, необхідних для відшкодування моральної шкоди.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні таких вимог, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куколя Володимира Васильовича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2024 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 250 244,03 грн та судових витрат по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 4 67,40 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та судових витрат по сплаті професійної правничої допомоги відмовити.
В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року
Головуючий: Судді: