Справа № 500/5836/24
02 грудня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Василишина К.В., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0078979-2407-1915-UA61040390000066619 від 26.03.2024, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 148930,95грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність за обраним на 2023 рік КВЕД, а саме: « 16.29 Виробництво інших виробів з деревини (основний)». Вказує, що у власності позивача перебуває будівля, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 1481,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з. Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0078979-2407-1915-UA61040390000066619 від 26.03.2024, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 148930,95грн за вищевказаним об'єктом нерухомого майна.
Однак, позивач із вказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та оскаржує його в межах даної судової справи.
Вказує, що оскільки такий об'єкт нерухомого майна позивач використовує за функціональним призначенням при виробництві інших виробів з деревини (виробництво паливних брикетів та їх реалізація), то вона має право на податкову пільгу, встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, з огляду на що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік, - вважає протиправним та безпідставним.
Ухвалою суду від 27.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
15.10.2024, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача із змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що податковим органом з інформації яка міститься у інформації з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що у власності позивача перебуває нежитлова нерухомість загальною площею 1481,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 з, з огляду на що, враховуючи відсутність відомостей про те, що вказана нерухомість використовується позивачем у його господарській діяльності (що дало б можливість застосувати до такого майна передбачену законом податкову пільгу), контролюючим органом винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Відповідач наголошує, що відповідно до податкової звітності за формою 20 ОПП, поданої позивачем, свою діяльність вона здійснює за адресами:
- АДРЕСА_2 (пилорама);
- АДРЕСА_1 .
Відтак податковий орган вказує, що позивач здійснює свою діяльність за адресами відмінними від адреси розташування об'єкта оподаткування (діяльність здійснює на АДРЕСА_1 в, а податок нарахований на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 ), а тому, об'єкт оподаткування не відповідає вимозі щодо використання за призначенням у господарській діяльності.
Вказує, що із поданих документів до суду встановити, що позивач здійснює свою діяльність в тому числі за адресою АДРЕСА_1 з, - неможливо, тому підстави щодо звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні (арк. справи 89-101).
21.10.2024, представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій він, у спростування доводів податкового органу вказав, що 11.01.2023 на замовлення позивача проведено технічне обстеження належного їй нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого, сформовано звіт про проведення технічного обстеження №11/01-23 від 11.01.2023 та яким встановлено можливість зміни функціонального призначення будівлі, оподаткування якої є предметом даного спору, а також 11.01.2023 виготовлено новий технічний паспорт обстежуваної будівлі та внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, змінено з «будівля складу з септиком» на «цех з виробництва паливних брикетів». Вказує, що позивач у 2023 році використовувала приміщення оподаткування якого є предметом оскарження в ході підприємницької діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: Інвентаризаційний опис, видаткові накладні на придбання сировини необхідної для виробництва паливних брикетів, видаткові накладні на придбання розхідних матеріалів для виробничого обладнання. Наголошує, що основним напрямком збуту готової продукції, для ФОП ОСОБА_1 є ринок країн Європи, на підтвердження чого надано митні декларації, рахунки на оплату продукції поставленої на експорт та товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів у міжнародному сполученні (CMR) (арк. справи 102-122).
01.11.2024, представником позивач подано суду додаткові пояснення у справі з доказами в частині підтвердження здійснення позивачем господарської діяльності за обраним видом економічної діяльності (арк. справи 123-130).
Інших заяв, в тому числі по суті спору, від учасників справи на адресу суду не надходило.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець, із видом економічної діяльності « 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (основний)», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не спростовується податковим органом (арк. справи 9).
Згідно Інформаційної довідки №338110614 від 05.07.2023 з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна, позивач є власником нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, будівля складу з септиком загальною площею 1481,90 кв.м, будівля складу літ. А; септик літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з (арк. справи 98).
Рішенням Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №717, вулицю Колгоспна у селі Драганівка перейменовано на вулицю Підлісна (арк. справи 118).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №362571851 від 19.01.2024, позивач є власником нерухомого майна, а саме: будівлі виробничого призначення, цех з виробництва паливних брикетів, загальною площею 1481,90 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 з (акр. справи 16-17). Згідно Технічного паспорту (від січня 2023 року) на приміщення виробничого будинку за адресою: АДРЕСА_1 з, у ньому розміщено два цехи і кладова (арк. справи 119-121).
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено розрахунок податку на зазначений об'єкт нерухомого майна та винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0078979-2407-1915-UA61040390000066619 від 26.03.2024, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 148930,95грн (арк. справи 8).
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом в суд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачено статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так зокрема, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Таким чином, з аналізу наведеного нормативно-правового регулювання слідує, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Суд враховує, що спірним у межах заявлених позовних вимог є те, чи підпадає під об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2023 році належна позивачу нежитлова нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 1481,90 кв.м. (описова частина: згідно Інформаційної довідки №338110614 від 05.07.2023 з Державного реєстру прав на нерухоме майно - «будівля складу з септиком», згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №362571851 від 19.01.2024 - «будівлі виробничого призначення, цех з виробництва паливних брикетів», а також чи має позивач право на податкову пільгу, передбачену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Податкові пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
Суд зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом №507 від 17.08.2000 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до Технічного паспорту від січня 2023 року (арк. справи 119-121) на нежитлову виробничу будівлю загальною площею 1481,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з, таке приміщення включає цехи та кладову.
Отже, належне позивачу приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням відноситься до будівлі промисловості.
Водночас, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості,- не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі №826/6649/17, від 31.05.2022 у справі №420/12318/21.
Відтак, суду слід встановити чи об'єкт нерухомості щодо якого нараховані податкові зобов'язання використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме деревообробці (виробництво паливних брикетів).
Судом встановлено, що з 06.03.2020 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про основний вид економічної діяльності: « 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (основний)».
Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, вид діяльності за кодом 16.29. відноситься до секції С.
Відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, повідомляти про всі об'єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588, платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі - наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Судом встановлено, що на виконання вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8.1 Порядку №1588, позивачем подано до відповідача Повідомлення форми №20-ОПП, у якому він повідомив податковий орган про те, що у нього наявні об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які ним провадиться діяльність (арк. справи 94), а саме:
-Україна, Тернопільська область, Підгаєцький район р-н, с. Носів, вул. Шевченка, буд. 133 (Пилорама);
- АДРЕСА_1 .
Однак, інформація про об'єкт нерухомого майна, який належить позивачу та через який як стверджує позивач нею провадиться господарська діяльність, а саме: будівлі виробничого призначення, цех з виробництва паливних брикетів, загальною площею 1481,90 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 з, у вказаному Повідомленні форми №20-ОПП не задекларовано позивачем.
Для підтвердження використання вказаного нежитлового нерухомого майна у провадженні господарської діяльності, позивачем до позову додано документи, а саме:
копії податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 за 2023 рік, 2022 рік, 2021 рік, 2020 рік;
копію наказу про проведення інвентаризації у 2024 році №11.01/1 від 11.01.2024;
копію інвентаризаційного опису від 11.01.2024;
копію трудових договорів;
копію митних декларацій;
копію товарно-транспортних накладних (CMR);
копію рахунків-фактур на оплату продукції поставленої закордон;
копію актів надання послуг митного брокера;
копію видаткових накладних на придбання сировини;
копію видаткових накладних на придбання розхідних матеріалів для виробничого обладнання.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суд приходить до висновку, що перелічені первинні документи підтверджують провадження позивачем господарської діяльності як такої, та реалізацію продукції за межі митної території України.
Разом з тим, як вже зазначалось судом вище, застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, вимагає дотримання не лише умови щодо того, що платник податків (власник нерухомості) має бути промисловим товаровиробником, а об'єкт нерухомості (будівля, споруда) має бути призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності. Вказана податкова пільга застосовується також і за умови, що такий об'єкт оподаткування безпосередньо використовується власником у його діяльності (без здачі в оренду лізинг, позичку).
При цьому, особливою формою звітування в податків органи про об'єкти, які використовуються суб'єктами господарювання при провадженні ними господарської діяльності є не податкові декларації, зокрема, платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця, які позивачем долучено до матеріалів справи, а Повідомленні форми №20-ОПП (Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність), у якому чітко визначаються майнові об'єкти, які приносять дохід платнику податків, або ті, по яким потенційно може сплачуватися податок на майно.
При цьому, при поданні інформації про новий об'єкт оподаткування у графу 2 Повідомлення «Код ознаки надання інформації» вноситься значення « 1 - первинне надання інформації про об'єкти оподаткування».
У разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об'єкта оподаткування, зазначається оновлена інформація про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, та у графу 2 «Код ознаки надання інформації» вноситься значення « 3 - зміна відомостей про об'єкт оподаткування».
В разі зміни призначення об'єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об'єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об'єкта оподаткування, призначення якого змінюється (у графу 2 вноситься значення « 6 - закриття об'єкта оподаткування»), у другому - оновлена інформація про об'єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого (у графу 2 вноситься значення « 1 - первинне надання інформації про об'єкти оподаткування»), при цьому ідентифікатор об'єкта оподаткування змінюється.
Також графа 3 Повідомлення «Тип об'єкта оподаткування» заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об'єктів оподаткування, що оприлюднений на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщений на інформаційних стендах у контролюючих органах.
Графа 5 Повідомлення «Ідентифікатор об'єкта оподаткування» - це числове значення, яке складається з коду типу об'єкта оподаткування та внутрішнього ідентифікатора, прийнятого самою особою, що складається з 5-ти знаків.
У разі зміни місцезнаходження об'єкта оподаткування зазначається нове місцезнаходження такого об'єкта.
Графи 6-7 Повідомлення «Адміністративна одиниця відповідно до КОАТУУ, де знаходиться об'єкт оподаткування» заповнюються відповідно до Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою, що розміщений на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України.
У графі 9 Повідомлення «Стан об'єкта оподаткування» зазначається: 1 - будується/готується до введення в експлуатацію; 2 - експлуатується; 3 - тимчасово не експлуатується; 5 - непридатний до експлуатації; 6 - об'єкт відчужений/повернутий власнику; 7 - зміна призначення/перепрофілювання; 8 - орендується; 9 - здається в оренду.
У графі 10 Повідомлення «Вид права на об'єкт» зазначається: 1 - право власності; 2 - право володіння; 3 - право користування (сервітут, емфітевзис, суперфіцій); 4 - право господарського відання; 5 - право оперативного управління; 6 - право постійного користування; 7 - право довгострокового користування або оренди; 8 - право короткострокового користування, оренди або найму; 9 - іпотека; 10 - довірче управління майном.
При цьому, на підставі проставленої відповідної позначки в графі 11 здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням об'єкта оподаткування.
Графа 12 Повідомлення «Реєстраційний номер об'єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)» заповнюється у разі реєстрації об'єкта оподаткування у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, таким номером є: кадастровий номер - для земельної ділянки; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - для нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки; номер кузова транспортного засобу - для легкового автомобіля; номер шасі транспортного засобу - для вантажного автомобіля та причепа; бортовий реєстраційний номер - для суден; реєстраційний знак - для повітряних суден тощо).
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що при поданні в податковий орган Повідомлення форми 20-ОПП жодних відомостей про об'єкт нерухомого майна за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Драганівка, вул. Підлісна, 16з, загальною площею 1481,90 кв. м., (будівлі виробничого призначення, цех з виробництва паливних брикетів), як такий через який позивач які провадиться діяльність, - не вказано.
Однак, слід зазначити, позивачем задекларовано два інших об'єкти нерухомого майна через які вона провадить свою діяльність, в тому числі за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с. Драганівка, вул. Підлісна, 16, будівля «в» (спірна будівля 16 «з») «цех», а також Тернопільська область, Підгаєцький район р-н, с. Носів, вул. Шевченка, буд. 133 «пилорама».
При цьому, у наданих до позову первинних документах (трудових договорів, митних декларацій, товарно-транспортних накладних (CMR), рахунків-фактур на оплату продукції поставленої закордон, актів надання послуг митного брокера, видаткових накладних на придбання сировини, видаткових накладних на придбання розхідних матеріалів для виробничого обладнання) не вказано про те, що такі мають стосуються нерухомого майна - будівлі виробничого призначення, цех з виробництва паливних брикетів, яке знаходиться за адресою, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Драганівка, вул. Підлісна, 16 будівля «з», а лише містять адресу або «Тернопільська область, Тернопільський район, с. Драганівка, вул. Підлісна, 16» (хоча як зазначалось вище за цією адресою позивач декларує інший об'єкт нерухомого майна), або «Тернопільська область, Тернопільський район, с. Драганівка, вул. Листопадова, 225 А (податкова адреса платника податків - позивача), а надані трудові договори свідчать про факт найму осіб на роботу позивачем (в принципі), а не виконання ними роботи, зокрема, на спірному об'єкті нерухомості.
В підтвердження використання об'єкта нерухомого майна в господарській діяльності за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с. Драганівка, вул. Підлісна, 16, будівля «з» надано лише: наказ про проведення інвентаризації у 2024 році №11.01/1 від 11.01.2024 (арк. справи 18), інвентаризаційний опис від 11.01.2024 (арк. справи 19) та 5 видаткових накладних, а саме: одна від 15.09.2023 (арк. справи 106), одна від 10.10.2023 (арк. справи 105), дві від 15.10.2023 (арк. справи 105 зворот, 107) та одна від 09.11.2023 (арк. справи 106).
Разом з тим суд такі докази у підтвердження умови використання позивачем у 2023 році спірного об'єкту нерухомого майна безпосередньо у виробництві паливних брикетів оцінює критично, позаяк відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, інвентаризація активів і зобов'язань проводиться з метою забезпечення «достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності», під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Разом з тим, будь-яких даних бухгалтерського обліку активів і зобов'язань позивача, достовірність яких зафіксовано наданим до позову описом, як от - первинні документи щодо приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів чи інших документів з яких можливо було б встановити облаштування цеху за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с. Драганівка, вул. Підлісна, 16, будівля «з» -, сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Щодо вищезазначених п'яти видаткових накладних в підтвердження факту здійснення позивачем єдиної господарської діяльності з виробництва продукції впродовж 2023 року, то такі накладні не підтверджую, що ТМЦ які є предметом поставки за вказаними видатковими накладними є такими, що вироблені позивачем у спірному об'єктів нерухомого майна в межах її підприємницької діяльності, а лише підтверджують, що такі було відвантажено за вказаною адресою (цільове призначення вказаної нежитлової нерухомості до 05.07.2023 - будівля складу, арк. справи 98).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що зібраними у справі доказами та доводами позивача і його представника не підтверджуються обставини з приводу виробництва позивачем у 2023 році паливних брикетів з використання будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як об'єкта промислового виробництва.
При цьому, суд не встановив неправомірності в частині проведення розрахунку вказаних грошових зобов'язань позивачці у 2023 році, оскільки рішенням Підгороднянської сільської ради №684 від 22.06.2022 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради на 2023 рік» (арк. справи 68-82) лише продубльовано норму Податкового кодексу України в частині пропільговнаного типу нежитлової нерухомості, а відтак, податковим органом, правомірно застовновано максимальну ставку податку - не більше 1,5 %, згідно вимог підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України.
Таким чином суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0078979-2407-1915-UA61040390000066619 від 26.03.2024, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 148930,95грн.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0078979-2407-1915-UA61040390000066619 від 26 березня 2024 року, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуючий суддя Мірінович У.А.