Справа № 500/5842/24
02 грудня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 1), у якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: з 10.07.1984 по 12.10.1986 на посаді тракториста 3 класу; з 24.07.1989 по 21.02.1996 на посаді тракториста 3 класу; з 22.02.1996 по 30.10.1999 на посаді тракториста 3 класу; з 31.05.2000 по 22.04.2013 на посаді тракториста-машиніста включно в Навчально-дослідному виробничому господарстві «Наука» ЗУНУ, у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позов обґрунтований тим, що позивач 04.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950026944 від 10.09.2024 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 22.02.1996 по 30.10.1999 в фермерському господарстві згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.08.1986, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу, не зараховано до пільгового страхового стажу період роботи згідно довідки Навчально-дослідного виробничого господарства «Наука» від 16.04.2024 №4, оскільки довідка не відповідає Додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), відсутній підпис начальника відділу кадрів (відсутній документ про те, що передбачена або не передбачена посада начальника відділу кадрів на підприємстві) та у довідці не зазначено підстави її видачі.
Позивач не погоджується з діями територіального органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу, оскільки відомості про наявний пільговий стаж підтверджуються трудовою книжкою та зібраними документами, що є достатніми доказами того, що він працював на відповідних посадах у зазначені періоди.
У зв'язку з такими обставинами позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, витребувано додаткові докази.
31.10.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач 1 проти позову заперечує. Зазначає, що страховий стаж позивача становить 36 роки 05 місяців, пільговий стаж відсутній. Вважає, що до страхового стажу підставно не зараховано період роботи з 22.02.1996 по 30.10.1999 в фермерському господарстві згідного до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.08.1986, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу, та до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки Навчально-дослідного виробничого господарства “Наука» від 16.04.2024 №24, оскільки у довідці відсутній підпис начальника відділу кадрів та у довідці не зазначено підстави її видачі.
Також відповідач 1 зазначає, що головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність спеціального стажу. З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.36-38).
Ухвалою суду від 12.11.2024 залучено до участі в адміністративній справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2), постановлено судовий розгляд справи здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У поданому до суду відзиві на позов, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти позову заперечує та вказує, що підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відсутні через відсутність пільгового стажу. Подані заявником документи не враховані через їх недоліки та невідповідності Порядку №637. Окрім того не зараховано період роботи у фермерському господарстві через відсутність документів про сплату страхових внесків.
Також цей відповідач вказує, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України, суд не може перебирати такі функції на себе, бо це буде втручанням у його повноваження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить у позові відмовити (а.с.62-63).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), досягнувши віку 55 років, 04.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої додав відповідні документи на підтвердження страхового стажу (а.с.43 зворот).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950026944 від 10.09.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
У рішенні вказані умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на пункт 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Зазначено, що вік заявника 55 років, страховий стаж особи становить 36 років 5 місяців, пільговий стаж відсутній.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 22.02.1996 по 30.10.1999 в фермерському господарстві згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.08.1986, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки Навчально-дослідного виробничого господарства «Наука» від 16.04.2024 №24, оскільки довідка не відповідає Додатку №5, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів (відсутній документ про те, що передбачена або не передбачена посада начальника відділу кадрів на підприємстві) та у довідці не зазначено підстави її видачі (а.с.5, 40).
Позивач не погоджується з діями відповідача 1 щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, вважає їх протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Аналогічні умови призначення пенсії трактористам-машиністам на пільгових умовах визначені пунктом “в» частини першої статті 13 Закону №1788-XII.
Таким чином, головними умовами для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку 55 років, наявність страхового стажу 30 років, а також виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства упродовж 20 років.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7. Так, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Трактористи-машиністи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених наведених вище умов. Трактористам-машиністам, постійно зайнятим на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, пенсії призначаються на загальних підставах.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку №637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, однак у разі відсутності у ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (для тракториста-машиніста - про безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції), особа, яка звертається за призначенням пенсії, повинна надати уточнюючу довідку про підтвердження пільгового трудового стажу відповідно до пункту 20 Порядку №637.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Предметом доказування у цій справі є наявність обставин, які підтверджують факт роботи позивача у спірний період саме трактористом, тобто за професією і виконуваною роботою, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Судом досліджено записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.7-11) щодо спірних періодів його роботи, у тому числі трактористом, які містять такі відомості про роботу:
Радгосп “Тернопільський»,
запис №1, 11.07.1984, прийнятий на роботу трактористом третього класу, підстава: наказ №52-к;
запис №2, 12.10.1986, звільнений в зв'язку з призовом на військову службу, підстава: наказ №93-к від 17.10.1986;
Радгосп “Тернопільський»,
запис №4, 24.01.1989, прийнятий на роботу трактористом третього класу, підстава: наказ №16-к від 24.01.1989;
запис №5, 21.02.1996, звільнений з роботи за власним бажанням, підстава: наказ №17-к від 22.02.1996;
Фермерське господарство “Клепак»:
запис №6, 22.02.1996, прийнятий на роботу трактористом третього класу, підстава: наказ №05 від 21.02.1996;
запис №7, 30.10.1999, звільнений з роботи за власним бажанням, підстава: наказ №13 від 30.10.1999;
Навчально-дослідне виробниче господарство “Наука»:
запис №10, 31.05.2000, прийнятий на роботу трактористом третього класу, підстава: наказ №38-к від 31.05.2000;
запис №11, 22.04.2013, звільнений за згодою сторін, підстава: наказ №6-к від 22.04.2013;
Всі записи про звільнення засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками господарств (а.с.8-10).
Додатково на підтвердження пільгового стажу позивачем надано відповідачам такі документи:
довідку №24 від 16.04.2024 про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів, видану Навчально-дослідним виробничим господарством «Наука» Західноукраїнського навчального університету. За змістом цієї довідки ОСОБА_1 працював у Навчально-дослідному виробничому господарстві «Наука» ЗУНУ трактористом - машиністом: з 04.09.1984 по 12.10.1986, з 24.01.1989 по 21.02.1996, з 31.05.2000 по 22.04.2013, виконував роботи по вирощуванню зернових та технічних культур, працював повний робочий день; така довідка видана на підставі книг наказів (а.с.17);
довідку №1 від 02.01.2024 про періоди роботи ОСОБА_1 в цьому ж господарстві (а.с.12),
довідки №2 та №3 від 02.01.2024 про реорганізацію та перейменування радгоспу “Тернопільський» у Навчально-дослідне виробниче господарство “Наука» ТНЕУ згідно наказу №272 від 17.07.1997 та про перейменування Навчально-дослідного виробничого господарства “Наука» ТНЕУ в Навчально-дослідне виробниче господарство “Наука» ЗУНУ згідно наказу №1077 від 25.08.2020 (а.с.13),
довідку №4 від 02.01.2024 про заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення пенсії за лютий 1989 по грудень 1993 роки (а.с.14).
Варто зазначити, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області одночасно з відзивом на позов надано суду акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, від 26.09.2024, згідно з яким жодних розбіжностей між довідкою №4 від 02.01.2024 (а.с.14) та бухгалтерськими книгами по нарахуванню заробітної плати за лютий 1989 по грудень 1993 роки не виявлено (а.с.40 зворот-41, 60-61).
У спірному випадку до пільгового страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи вказані у довідці Навчально-дослідного виробничого господарства «Наука» від 16.04.2024 №4 (а саме: з 04.09.1984 по 12.10.1986, з 24.01.1989 по 21.02.1996, з 31.05.2000 по 22.04.2013), оскільки довідка не відповідає Додатку № 5 Порядку № 637, відсутній підпис начальника відділу кадрів (відсутній документ про те, що передбачена або не передбачена посада начальника відділу кадрів на підприємстві) та у довідці не зазначено підстави її видачі.
Виходячи із змісту цієї довідки №24 від 16.04.2024, суд вважає, що вона відповідає вимогам пункту 20 Порядку №637 та містить всі необхідні відомості, достатні для прийняття позитивного рішення про зарахування вказаних у цій довідці періодів до пільгового стажу.
Посилання відповідача 2 на відсутність підпису начальника відділу кадрів у вказаній довідці суд оцінює критично, бо довідка Навчально-дослідного виробничого господарства «Наука» Західноукраїнського навчального університету від 16.04.2024 №4 підписана директором та головним бухгалтером, тобто уповноваженими особами.
Така довідка видана на підставі первинних документів (книг наказів по господарству). При цьому відповідачі у разі сумнівів у достовірності видачі довідки не позбавлені можливості реалізувати своє право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача.
Крім того, із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 можливо встановити період, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах; місце роботи та посаду; підставу звільнення; документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці, що є достатнім для підтвердження та зарахування вказаних періодів до пільгового стажу.
Таким чином, аргументи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про наявність недоліків у наданій додатковій довідці як підставу для незарахування до пільгового стажу періоди роботи, які зараховані до страхового та підтверджуються записами трудової книжки позивача, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Також до матеріалів справи долучено копію довідки Навчально-дослідного виробничого господарства «Наука» Західноукраїнського навчального університету від 23.05.2024 №31 з відомостями про види сільськогосподарської діяльності, які проводить господарство, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, збирання дикорослих недеревних продуктів, розведення свиней (а.с.20), що є додатковим підтвердженням того, що господарство, де працював позивач займалося виробництвом сільськогосподарської продукції.
При цьому не може залишитися поза увагою суду та обставина, що в одному випадку відомості трудової книжки ОСОБА_1 не узгоджуються з періодами роботи, вказаними у довідці Навчально-дослідного виробничого господарства «Наука» від 16.04.2024 №4, це стосується першого прийняття на роботу трактористом в радгосп «Тернопільський». У трудовій книжці цей запис датується 10.07.1984 та містить посилання на підставу його внесення лише наказ №52-к, натомість у довідках №1 від 02.01.2024, №24 від 16.04.2024 та №31 від 23.05.2024 вказано про початок роботи у радгоспі «Тернопільський» з 04.09.1984 на підставі наказу №99-К від 06.09.1984. Саме відомості довідок суд вважає достовірними, позаяк у трудовій книжці перед записом про початок роботи у в радгоспі «Тернопільський» внесено запис про навчання з 01.09.1983 по 30.08.1984 у Збаразькому СПТУ №5, що ставить під сумнів одночасне працевлаштування трактористом і проходження навчання позивачем.
Відтак, до пільгового страхового стажу позивача підлягає до зарахування трудова діяльність трактористом у радгоспі «Тернопільський», Навчально-дослідному виробничому господарстві «Наука» трактористом у період з 04.09.1984 (а не 10.07.1984 як просить позивач) по 12.10.1986, з 24.01.1989 (а не з 24.07.1989 як просить позивач, бо вочевидь у позовних вимогах ним допущена описка) по 21.02.1996, з 31.05.2000 по 22.04.2013.
Інший спірний період стосується роботи позивача трактористом у Фермерському господарстві “Клепак» з 22.02.1996 по 30.10.1999. Такий період не зарахований до страхового стажу та до пільгового стажу через відсутність документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу.
Стосовно цього періоду, то суд встановив, що він підтверджується записами трудової книжки, про що вказано вище. При цьому будь-які недоліки у заповненні трудової книжки ОСОБА_1 за вказаний період відсутні, дотриманні усі вимоги щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи), записи оформлені належним чином, у разі необхідності засвідчені підписами та скріплені печаткою Фермерського господарства “Клепак».
Разом з тим, відповідачі вважають, що робота у фермерському господарстві за вказаний період має додатково бути підтверджена сплатою страхових внесків.
Надаючи оцінку таким обставинам суд враховує таке.
У період з 14.01.1992 економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII (далі - Закон № 2009-ХІІ).
З 01.08.2003 набрав чинності Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV), який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.
Відповідно до статті 2 Закону № 2009-ХІІ (діяв на час роботи позивача у фермерському господарстві») селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
Згідно зі статтею 28 Закону № 2009-ХІІ особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
З положень статті 28 Закону №2009-ХІІ випливає, що фермерські господарства повинні гарантувати громадянам (членам фермерського господарства) право на соціальний захист, що включає пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право забезпечується через сплату страхових внесків на соціальне страхування за осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором.
У спірному випадку ОСОБА_1 працював за трудовим договором трактористом у Фермерському господарстві «Клепак», голова якого, укладаючи трудовий договір з особою, повинен був гарантувати умови соціального забезпечення працівника і одночасно з виплатою заробітної плати проводити нарахування та сплату страхових внесків.
Окрім того, суд наголошує, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком №637, зокрема, трудової книжки. Документи, визначені Порядком №637, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01 січня 2004 року (абзац четвертий пункту 1 Порядку №637).
Отже, періоди роботи позивача до 01.01.2004 у Фермерському господарстві «Клепак» підлягають зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше, та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана відповідачам. Додаткового підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі за осіб, яка працювали у фермерському господарстві, до 01.04.2004 пенсійне законодавство не вимагало.
За наявності належних записів трудової книжки про роботу у Фермерському господарстві «Клепак» з 22.02.1996 по 30.10.1999, які містять посилання на наказ про прийняття та про звільнення з роботи, позивач не має обов'язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу для її зарахування до страхового стажу та до пільгового. Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, цей період роботи має бути врахований до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 .
Крім того, виходячи з законодавчих приписів Закону №1058-IV обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а не на застраховану особу. Тобто, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості страхувальника по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначені пенсії позивача періодів його роботи на підприємстві.
Також право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а тому на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Відтак до загального та пільгового стажу позивача підлягає зарахуванню період роботи трактористом у Фермерському господарстві «Клепак» з 22.02.1996 по 30.10.1999.
Повертаючись до позовних вимог у цій справі, суд зауважує, що представник позивача сформулював їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком.
Разом з тим, у цьому випадку права позивача порушенні не діями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950026944 від 10.09.2024, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, а тому належний спосіб захисту порушених прав має стосуватися саме визнання протиправним та скасування цього рішення.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950026944 від 10.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком, натомість в позові до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід відмовити.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах після зарахування спірних періодів до пільгового стажу, то суд враховує таке.
На даний час діє Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі змінами) зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за №339/35961), (далі - Порядок №22-1), норми якого передбачають застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії.
Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за результатами розгляду його заяви рішенням №191950026944 від 10.09.2024, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 за принципом екстериторіальності.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Отже, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та за результатом її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Тож дії зобов'язального характеру щодо зарахування страхового стажу та повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Таким чином, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заявлені безпідставно.
В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття рішення про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового стажу трудову діяльність з 04.09.1984 по 12.10.1986, з 24.01.1989 по 21.02.1996, з 31.05.2000 по 22.04.2013 трактористом у радгоспі «Тернопільський», Навчально-дослідному виробничому господарстві «Наука», та до загального страхового стажу та пільгового роботу з 22.02.1996 по 30.10.1999 трактористом у Фермерському господарстві “Клепак».
Щодо дати, з якої позивачу могла б бути призначена пенсія за віком, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У спірних правовідносинах позивач набуде право на пенсію з дати звернення, тобто з 04.09.2024.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 20.08.2024 (а.с.28).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №191950026944 від 10.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи на посаді тракториста:
з 04.09.1984 по 12.10.1986, з 24.01.1989 по 21.02.1996, з 31.05.2000 по 22.04.2013 в радгоспі «Тернопільський», Навчально-дослідному виробничому господарстві «Наука»;
з 22.02.1996 по 30.10.1999 у Фермерському господарстві “Клепак».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вулиця Канатна, 83, місто Одеса, 65012, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20987385).
Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.