про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 грудня 2024 року м. Рівне №460/14561/24
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Друзенко Н.В., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Дядьковицької сільської ради
прозобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про зобов'язання скасувати заборгованість по договору оренди землі від 01.09.2021, укладеному між ОСОБА_1 та Дядьковицькою сільською радою, з моменту його підписання і до моменту прийняття судового рішення та про призупинення дії договору оренди землі від 01.09.2021 до закінчення війни з РФ.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ чітко визначена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом першим частини першої цієї статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
А відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктами 7, 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом наведених приписів участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпоряд-кованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що на підставі рішення Дядьковицької сільської ради №668 від 12.07.2021, йому було передано в користування земельну ділянку площею 1,3 га, кадастровий номер 5624686700:06:043:0002 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд. При цьому, між ним та відповідачем 01.09.2021 був укладений договір оренди землі, який пройшов державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2021. Разом з тим, внаслідок дії форс-мажорних обставин, а саме через те, що повномасштабне вторгнення РФ застало його в м.Мелітополі, де він на той час постійно мешкав та був зареєстрований, і звідки йому та його сім'ї вдалося вибратися лише 03.04.2023, він не міг користуватися вказаною земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату. Вважає, що умовами пункту 40 договору оренди, він звільняється від відповідальності, оскільки відповідне порушення сталося не з його вини, а відтак заборгованість по орендній платі за землю належить списати, а дію договору призупинити.
У рішенні Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №429/12773/12 суд зазначив, що з моменту укладення договору оренди землі між землекористувачем та органом місцевого самоврядування припиняються адміністративні відносини та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 січня 2019 року у справі №910/20323/17 зазначила, що укладення договору оренди в установленому законом порядку буде реалізацією рішення, а після набуття права оренди в установленому законом порядку дію цього рішення буде вичерпано, з цього моменту адміністративні правовідносини між суб'єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.
Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у рішенні від 03 квітня 2019 року у справі №727/1002/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №488/3005/17 зазначила, що якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
У постанові від 16 вересня 2020 року у справі №804/8836/17 при визначенні юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду зазначила: публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Нормами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень та суб'єкта приватного права - фізичної особи, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 має намір у певний спосіб врегулювати свої договірні правовідносини з Дядьковицькою сільською радою і спонукати відповідача до списання заборгованості, яка виникла у нього, як у орендаря відповідної земельної ділянки внаслідок дії форс-мажорних обставин. Відтак спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 817/986/17, постанові від 19 лютого 2020 року в справі №640/109/19, ухвалі від 18 серпня 2021 року у справі № 420/6319/21.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, враховуючи визначені позивачем у позовній заяві позовні вимоги, слід дійти висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом (Рівненським районним судом Рівненської області).
Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
А в силу вимог частини другої цієї статті, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 02 грудня 2024 року.
Суддя Н.В. Друзенко