20 листопада 2024 року м. Рівне №460/5607/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Дацюк В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Троянчук Д.М.,
відповідача: представники Шеремета В.О., Слесарчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі -відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1330/1700240523 від 09.02.2024 року, №1326/1700240523 від 09.02.2024 року, №1329/1700240523 від 09.02.2024 року, №1331/1700240523 від 09.02.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що твердження відповідача в акті перевірки про не включення позивачем до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 5 189 720 грн. вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та про не використання їх в господарській діяльності не обґрунтовані документально. Позивач зазначає, що документи, які були надані до перевірки підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання сировини, її переробки та подальшої реалізації. Вказує, що в акті перевірки не зазначено жодного первинного документу, на підставі якого платником було придбано сировину і матеріали (лісоматеріали), перевіряючими не зазначено жодної податкової накладної, яка була включена до складу податкового кредиту по факту придбання сировини і матеріалів та не зазначено господарських операцій, на підставі яких платником не було визначено податкові зобов'язання по товарах/послугах, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були, як вважає податковий орган, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (з посиланням на первинні документи).
Ухвалою суду від 28.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 07.06.2024 у зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час перевірки встановлено неможливість факту виробництва позивачем реалізованої лісопродукції (бруса оциліндрованого, кілків окорованих, заготовок для піддонів, пиломатеріали обрізні просочені, відходи деревини, дров'яні обрізки, обрізки хвойні, тирса, тощо), з врахуванням відсутності приміщень (в тому числі орендованих), земельних ділянок та майна, документів на обладнання (технологічних описів та інструкції (паспортних даних), а також інших документів щодо придбання та експлуатації машин і обладнання. Зазначає, що проведеною перевіркою не встановлено використання придбаної сировини і матеріалів (лісоматеріалів) в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1
08.07.2024 від представника ГУ ДПС у Рівненській області надійшло клопотання про виклик свідків.
Ухвалою суду від 24.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків, закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи призначено до судового розгляду по суті.
19.09.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо наявності у позивача приміщень для здійснення господарських операцій виробництва товарів, які підлягають реалізації, а також щодо порушення відповідачем порядку оформлення результатів перевірки.
24.09.2024 від представника податкового органу надійшли додаткові пояснення щодо доводів позивача, наведених у поясненнях від 19.09.2024.
В судовому засіданні 20.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
В період з 21.12.2023 року по 27.12.2023 року працівниками ГУ ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.
Результати перевірки оформлено актом №12/Ж5/17-00-24-05-17/2958615812 від 03.01.2024 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:
1. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 розділу III, пп. 69.1-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: завищення податкових зобов'язань за лютий 2023 року на суму 2 520 грн., не включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ за липень 2021 року - жовтень 2023 року на загальну суму ПДВ 5 189 720 грн. вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності та відсутні на залишках, завищення податкового кредиту за травень 2022 року на суму ПДВ 2 238 грн., що призвело до завищення показник рядка 21 Декларації за жовтень 2023 року на суму 2 954 719 грн., завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 400 000 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 1 834 719 грн.
2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а саме: не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 5 189 720 грн. вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, віднесених до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності та відсутні на залишках.
Позивачем було подано заперечення на акт перевірки, проте, згідно відповіді №706/Ж12/17-00-24-05-25 від 08.02.2024 року, відповідачем висновки акту залишені без змін.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
1. форми «Р» №1330/1700240523 від 09.02.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 293 398,75 грн., з яких 1 834 719 грн. - за податковими зобов'язаннями та 458 679,75 грн. - за штрафними санкціями;
2. форми «В1» №1326/1700240523 від 09.02.2024 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 400 000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 100 000 грн.;
3. форми «В4» №1329/1700240523 від 09.02.2024 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 2 954 719 грн.;
4. форми «ПН» №1331/1700240523 від 09.02.2024 року, яким застосовано штраф в розмірі 71 400 грн. за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Позивач, скориставшись процедурою адміністративного оскарження, оскаржив такі рішення до ДПС України, яка рішенням №11265/6/99-00-06-01-03-06 від 18.04.2024 року про результати розгляду скарги залишила їх без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як вбачається з акту перевірки, відповідач стверджує про неможливість факту виробництва позивачем реалізованої лісопродукції (бруса оциліндрованого, кілків окорованих, заготовок для піддонів, пиломатеріали обрізні просочені, відходи деревини, дров'яні обрізки, обрізки хвойні, тирса, тощо), з врахуванням відсутності приміщень (в тому числі орендованих), земельних ділянок та майна, документів на обладнання (технологічних описів та інструкції (паспортних даних), а також інших документів щодо придбання та експлуатації машин і обладнання, в тому числі на «машину для обробки дерева: марки «НАМЕСН» та «стрічкопильної лісорами ТТМ-800», дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, за відсутності атестованих операторів використання устаткування для деревообробки, дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розміщення відходів, тощо при здійсненні лісопильного та стругального виробництва, інших документів, що підтверджують факт здійснення лісопильного та стругального виробництва: технічної документації, калькуляцій, документів, які містять в змінних відомостях обліку розпиленого лісу і отриманих від розпилювання пиломатеріалів: бруса оциліндрованого, кілків окорованих, заготовок для піддонів, пиломатеріали обрізні просочені, відходи деревини, дров'яні обрізки, обрізки хвойні, тирса, калькуляцій та формування ціни по кожному виду продукції тощо.
Таким чином, як зазначено в акті перевірки, проведеною перевіркою не встановлено використання придбаної сировини і матеріалів (лісоматеріалів) в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, в акті перевірки відповідач вказав, що відповідно до ЄРПН платник податків ОСОБА_1 в перевіряємому періоді придбаває ПММ та запасні частини, суми яких відносить до податкового кредиту з ПДВ. Платником не надано жодного підтвердження фактичного встановлення/використання запасних частин та ПММ, ким замінювалися та по яких причинах, що не дає можливості встановити повноту правильності списання ТМЦ в ході здійснення господарської діяльності та унеможливлює встановити зв'язок запасних частин, ПММ з господарською діяльністю. Акти списання пального, запасних частин, затверджені норми споживання пального платником податків ОСОБА_1 також до перевірки не надано. Отже, ненадання платником податків в межах встановлених законодавством документів, є свідченням того, що запасні частини та ПММ не використовувались в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, зважаючи на наступне.
Згідно п. п. 3-5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 у, акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Згідно абз. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку №727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.
Всупереч вищенаведеному відповідачем в акті перевірки не зазначено переліку первинних документів, на підставі яких платником було придбано сировину і матеріали (лісоматеріали, інші ТМЦ), та на підставі яких контрагенти позивача складали податкові накладні та здійснювали їх реєстрацію в ЄРПН, а позивач, в свою чергу, здійснював формування податкового кредиту.
Також відповідачем в порушення вищенаведеного Порядку не зазначено ні в акті перевірки, ні в додатках до нього жодної податкової накладної, яка була включена до складу податкового кредиту по факту придбання сировини і матеріалів та не зазначено господарських операцій, на підставі яких позивачем не було визначено податкові зобов'язання по товарах/послугах, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були, як вважає податковий орган, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (з посиланням на первинні документи).
Акт перевірки не містить чіткого викладу фактів виявлених контролюючим органом порушень податкового законодавства, як і не містить посилань на первинні документи, якими оформлені господарські операції, що стосуються формування позивачем показників податкових декларацій з ПДВ за липень 2021 року - жовтень 2023 року, які невизнані відповідачем.
Тобто, зазначаючи в акті перевірки про не включення до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 5 189 720 грн. вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесені до складу податкового кредиту, не використовувалося в господарській діяльності та відсутні на залишках, відповідачем жодним чином не наведено документального обґрунтування такого факту.
Отже, документальне підтвердження нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 5 189 720 грн. в акті перевірки відсутнє.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року по справі №560/12984/23, Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, такий є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких приймають податкові повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині, що оскаржується, не містить детального посилання на первинні документи, якими оформлені фінансово-господарські операції, чи будь-які інші документи, а саме не наведені регістри бухгалтерського обліку, кореспонденція рахунків операцій та інші документів, що стосуються формування позивачем показників спірних рядків, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення. Отже, акт перевірки відповідача зазначеним вище вимогам не відповідає, відповідно унеможливлює оцінку об'єктивності щодо наявності/відсутності факту заниження податкового зобов'язання ПП «Строй-Сервіс-999» з податку на прибуток, за охоплений перевіркою період, про що вірно враховано судами попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій аналізуючи вказані норми чинного законодавства правильно зазначили, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Проте, в порушення Порядку відповідачем не вказано первинні документи бухгалтерського обліку, їх реквізити, не конкретизував на підставі, якого саме первинного документу чи інші документи, підтверджують факт порушень, які викладені в акті.
Також суд враховує надані позивачем до перевірки (додаток 1 до акту перевірки), заперечення на акт перевірки та скарги до ДПС України документи.
Зокрема, для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 має відповідну матеріально-технічну базу, в тому числі в приватній власності ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 є виробнича будівля, цех по обробці деревини з допоміжними будівлями та спорудами загальною площею 395,2 м2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2795121156020, про що в подальшому зазначено у повідомленні про об'єкти оподаткування (Форма №20-ОПП) від 26.12.2023 року.
Згідно договору позички №1 від 01.01.2021 року, ОСОБА_1 (позичкодавець) передав ФОП ОСОБА_1 (користувач) нежиле приміщення площею 395,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1 договору встановлено, що вказане нежиле приміщення належить позичкодавцю на підставі витягу про реєстрацію права власності №27412882, виданого 23 вересня 2010 року.
Згідно витягу про реєстрацію права власності №27412882 від 23.09.2010 року, ОСОБА_1 належить будівля зерноскладу. Право власності на цю будівлю було встановлено рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 14.07.2010 року по справі №2-493/10.
Таким чином, даними документами спростовується твердження відповідача про відсутність у позивача приміщення для здійснення господарських операцій з виробництва бруса оциліндрованого, кілків окорованих, заготовок для піддонів, пиломатеріалів обрізних просочених та інших, що реалізовувалися для покупців.
Згідно наданих до матеріалів справи документів (наказів про введення в експлуатацію, договорів купівлі-продажу, видаткових накладних) для виробництва продукції ФОП ОСОБА_1 у зазначеній будівлі використовує наступне обладнання: багатопильний верстат COSMEC-160; корувальний Верстат POSCH-500, виробництво Австрія; стрічкова пилорама ПЛП-9; торцувальний верстат ЦП-4 та стрічкова пилорама ПЛП-11, які введені в експлуатацію згідно наказів та про які зазначено також у повідомленні про об'єкти оподаткування (Форма №20-ОПП) від 23.01.2024 року.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 має у приватній власності спецтехніку, зокрема: трактор колісний БЕЛАРУС-1025.2; причіп 1ПТС-9; спеціалізований вантажний сідловий тягач марки "DAF"; спеціалізований напівпричіп н/пр-сортиментовоз, переобладнаний в 2022 році та обладнаний стояками для перевезення лісоматеріалів; автонавантажувач Mitsubishi FD25MC-T, сер. №F18B-59931, про що зазначено у повідомленні про об'єкти оподаткування (Форма №20-ОПП) від 30.06.2022 року.
Крім того, суб'єктом господарювання використовуються спеціальний вантажний сортиментовоз з краном маніпулятором EPSILON марки МАЗ, перероблений в 2023 році, причіп бортовий-Е, марка ГКБ, модель 8350.
Наказом ФОП ОСОБА_1 від 01.07.2021 року №4 встановлено норми витрат дизельного палива на роботу транспортних засобів, а саме: Mitsubishi FD25MC-T F18B-59932, 5,5; БЕЛАРУС- 1025.2 6,3; DAF 100-35; спеціальний вантажний сортиментовоз з краном маніпулятором EPSILON марка МАЗ.
На замовлення ФОП ОСОБА_1 експертом Рівненської торгово-промислової палати проведено контрольні розпили лісоматеріалів круглої хвойної породи сосна для встановлення норм витрат необхідної сировини при виготовлені пиломатеріалів обрізних згідно технологічної картки розпилу сировини, що підтверджується експертними висновками №В-58 від 27.04.2021 року та №В-26 від 26.05.2020 року.
Також наказом ФОП ОСОБА_1 від 01.07.2021 року №03 на підставі акту комісії затверджено норми списання матеріалів на виробництво піддонів для кілків. Також 01.07.2021 року наказом ФОП ОСОБА_1 затверджено норми витрат лісоматеріали круглі (сосна) клас А, клас В, клас С, клас D.
Крім того, платник податків має відповідний трудовий ресурс, який дозволяє останньому забезпечити відповідний виробничий процес, що підтверджується штатним розписом і звітами 1ДФ.
ФОП ОСОБА_1 01.02.2022 року наказом №01/02 затверджено Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку та введено його в дію з 01.02.2022 року.
Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності позивач має достатньо технічних та матеріальних ресурсів.
Суд погоджується з доводами позивача, що несвоєчасне відображення деяких основних засобів в повідомленні про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП не може свідчити про їх відсутність та не використання у попередніх періодах.
Крім того, в акті перевірки зазначено про те, що проведеною перевіркою не встановлено використання придбаної сировини і матеріалів (лісоматеріалів) в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 ..
Проте, на с. 6 акту відповідач стверджує про здійснення платником операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, що відповідно до п. 195.1.1 ст. 195 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) оподатковуються за « 0» ставкою (обсяг операцій за період липень 2021 - жовтень 2023 року - загальною фактурною вартістю 30 196 039 грн., що становить 76,87% від загального обсягу постачання), а саме: експорт кілків окорених, не розпилених, соснових, пиломатеріалів обрізних, заготовок для піддонів до FIELDBERG TRANSIT LIMITED PARTNERSCIP, Канада, РА-ІМРЕХ Sp. z о.о., Польща, DREWAR NURZEC-STACJA Sp.z о.о, Польща, SIA "JLM", Латвія, SIA ''Santa un Partneri", Латвія, SIA "VAIVES», Латвія, LAKROHOLDING UK Ltd, Канада, «SlovNaglis spol. s r.o.», Словаччина, «TRADING HOUSE NILA ZAIETS», Польща, SIA "EURO TRADING COMPANY", Латвія, UAB "Irmarim", Литва, UAB "Medinis namas LT", Литва.
Отже, актом перевірки додатково підтверджено, що придбана позивачем сировина і матеріали використовувалися у господарській діяльності платника податків, оскільки в подальшому позивач здійснював операції із вивезення товарів, виготовлених із такої сировини, за межі митної території України.
Пунктом 198.1. статті 198 ПКУ, передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від
того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 \3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.
В контексті наведених вище норм чинного законодавства та первинних документів, встановлено, що господарські операції позивача та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинома.
Фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Нормою пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Таким чином, висновки про не використання позивачем придбаної сировини і матеріалів (лісоматеріалів) в господарській діяльності є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами.
За таких обставин, спростовуються висновки акту перевірки про завищення податкових зобов'язань за лютий 2023 року на суму 2 520 грн., не включення до складу податкових зобов'язань суми ПДВ за липень 2021 року - жовтень 2023 року на загальну суму ПДВ 5 189 720 грн. вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності та відсутні на залишках, завищення податкового кредиту за травень 2022 року на суму ПДВ 2 238 грн., що призвело до завищення показник рядка 21 Декларації за жовтень 2023 року на суму 2 954 719 грн., завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 400 000 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 1 834 719 грн., а також не підтверджується обов'язок позивача з складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму ПДВ 5 189 720 грн. вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, віднесених до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності та відсутні на залишках.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 15 140 грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією №262 від 16.05.2024 року.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Рівненській області:
№1330/1700240523 від 09.02.2024
№1326/1700240523 від 09.02.2024
№1329/1700240523 від 09.02.2024
№1331/1700240523 від 09.02.2024
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 15140,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 листопада 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)
Суддя В.В. Щербаков