Справа № 420/26917/24
02 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви від 05.07.2024 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 05.07.2024 на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що 05.07.2024 року ОСОБА_1 направив відповідачу засобами поштового зв'язку листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення заяву про надання йому відстрочки під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підтвердження обставин, викладених у заяві позивач подав нотаріально завірені копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, паспорту та ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про смерть дружини та завірені копії довідок про реєстрації місця проживання. Проте у встановлений законодавством строк заява не була розглянута. 14.08.2024 року адвокат Нікітіна Г.Е. звернулась до відповідача з адвокатським запитом, у якому просила надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 року, проте відповідь на адвокатський запит до цього часу на отримана.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки під час мобілізації протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.09.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.
05.09.2024 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з додатками, якою недоліки позовної заяви було усунуто шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 КАС України, з зазначенням коду ЄДРПОУ відповідача.
Ухвалою суду від 17.09.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
04.10.2024 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.
У відзиві підтверджено, що 15.08.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло звернення позивача в якому він просить розглянути його як заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_3 було попередньо розглянуто звернення громадянина ОСОБА_1 , та 29.08.2024 (вих. №8638) надіслана відповідь за адресою: АДРЕСА_5 . Станом на дату направлення цього відзиву до ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатський запит представника позивача ОСОБА_2 не надходив.
Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач посилається на підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 2 до Порядку), відповідно до якого військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункти 2, 4 пункту 1 Правил військового обліку. Також відповідач зазначає, що підтвердженням надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є відповідний запис в військово - обліковому документі (військовий квиток) завірений підписом керівника та скріплений гербовою печаткою.
Аналізуючи наведені норми, відповідач зазначає, що з метою вирішення питання, порушеного в заяві, позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 з військово - обліковим документом, оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку документів.
Поряд з цим, у відзиві зауважено, що відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації громадянину ОСОБА_1 з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 не було. Станом на дату направлення цього відзиву на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач, до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого оформлення відстрочки на підставі обставин, викладених нормами статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особисто не з'являвся.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
10.10.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог.
Щодо доводів відповідача про обов'язковість особистої явки військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповіді на відзив зазначено, що ні положеннями Закону №2232-ХІІ, ні Порядком №1487 ані Порядком №560 не передбачено обов'язку призовникам, військовозобов'язаним та резервістам особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання ними заяви та документів для вирішення питання про відстрочку. Сам по собі обов'язок «особисто повідомити» - не означає «особисто прибути» до ТЦК. Між тим, Позивач, подавши особисто заяву та документи для вирішення питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання.
Крім того, представником позивача наголошено, що відсутність особистої явки позивача до територіального центру комплектування не впливає на відсутність повноважень в останнього щодо розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На переконання позивача, лист відповідача від 29.08.2024 №8638 носить лише інформативний характер та не свідчить про прийняття ним рішення по суті порушеного у заяві питання. Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.
Враховуючи наведене, на думку позивача, відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві. Крім того, відзив не містить обґрунтування чи спростування порушень, які були допущені при прийнятті оскаржуваних рішень та відмові у реєстрації податкових накладних.
Заперечення на відповідь на відзив, інші заяви та клопотання, додаткові докази до суду станом на момент розгляду справи по суті не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, військовозобов'язаний.
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
05 липня 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я голови Комісії засобами поштового зв'язку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 05 липня 2024 року додані наступні документи:
завірена копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного;
завірена копія паспорту та ідентифікаційного коду;
завірена копія свідоцтва про народження дитини;
завірена копія свідоцтва про смерть дружини;
завірена копія довідок про реєстрацію місця проживання.
Заяву з додатками позивач відправив цінним листом з описом вкладення за трек-номером № 6504800007941. Згідно Трекінгу поштових відправлень заява позивача була отримана відповідачем 20.07.2024 року.
Не отримавши відповіді на вказану заяву, 14.08.2024 року представником позивача на адресу відповідачу було направлено адвокатський запит, у якому адвокат просив надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 року про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Адвокатський запит було направлено на електронну адресу відповідача 14.08.2024 року.
Відповідь на адвокатський запит представника позивача від 14.08.2024 року матеріали справи не містять.
Згідно вхідного штампу на копії заяви позивача від 05.07.2024 року, долученої до відзиву на адміністративний, вона зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_7 15.08.2024 року вх..№11091.
У відповідь на зазначену заяву листом №8638 від 29.08.2024 року позивача повідомлено, що вказана заява (направлена засобами поштового зв'язку), не підлягає задоволенню без особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки згідно п.п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №№1487 від 30 грудня 2022 року, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, де визначено порядок оформлення відстрочок. За наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ТЦК або його відділу заяву за формою, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку.
Враховуючи вищевикладене, з метою вирішення порушеного питання, позивачу запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 з військово - обліковим документом, оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку документів.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття відповідного рішення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з п. 57 цього Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов'язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надіславши заяву засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення.
Матеріалами справи підтверджено, що відправлення з заявою та доданими документами вручено: Особисто адресату 20.07.2024 року.
Разом з цим, у порушення п. 60 Порядку № 560 заява позивача від 05.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не була розглянута відповідною комісією протягом семі днів з дня її надходження та не було прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду.
Відповідач стверджує, що дана заява надійшла на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 15.08.2024 року. Проте, доказів зазначеного до суду не надано. У свою чергу, дата на вхідному штампі заяви підтверджує дату її реєстрації, а не дату надходження.
Натомість, навіть якщо б така заява була отримана 15.08.2024 року, то відповідачем все одно було пропущено строк щодо її розгляду.
При цьому, як вбачається з відповіді відповідача №8638 від 29.08.2024 року на заяву позивача від 05.07.2024 року, відповідною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 не розглянуто звернення ОСОБА_1 через недотримання військовозобов'язаним процедури особистого звернення із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, посилаючись на підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487) та пункт 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року.
Щодо посилань відповідача на неналежне подання заяви позивачем про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (поштою, а не особисто прибувши), суд зазначає таке.
Відповідно до ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Відповідно до п.8 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до порядку від 30 грудня 2022 року № 1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У той же час вказаними нормами визначені й випадки, коли призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відтак обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача від 05.07.2024 була направлена та підписана позивачем особисто.
У контексті зазначеного суд також звертає увагу на п. 61 Порядку 560, яким передбачено, що військовозобов'язані для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного звернення ОСОБА_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що заяву позивача від 05.07.2024 року з додатками розглянуто, доданим документам надана оцінка, та за наслідками її розгляду прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення.
У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин суд визнає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.07.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, для поновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти вмотивоване та обґрунтоване рішення за наслідками її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на те, що зазначеним у заяві від 05.07.2024 підставам для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданим на підтвердження цих підстав документам відповідач оцінки не надавав та не приймав рішення про відмову у наданні відстрочки за наслідками розгляду заяви по суті, суд не вбачає наявності надавати оцінки наявності чи відсутності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 у контексті спірних правовідносин.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у відпустці та відрядженні, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 02 грудня 2024 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.07.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти вмотивоване та обґрунтоване рішення за наслідками її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук