Справа № 990/339/24(420/26711/24)
02 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо не підготовки висновку та проєкту рішення (ухвали) по дисциплінарній справі, відкритій ухвалою Вищої ради правосуддя № 151/3дп/15-24 від 22.01.2024 року, та не передачі висновку та проєкту рішення разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурованого підрозділу секретаріату Вищої ради правосуддя для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення;
- зобов'язати члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяну Знаменівну підготувати висновок та проєкт рішення (ухвали) по дисциплінарній справі, відкритій ухвалою Вищої ради правосуддя № 151/3дп/15-24 від 22.01.2024 року, та передати висновок та проєкт рішення (ухвали) разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурованого підрозділу секретаріату Ради для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, передано справу № 420/26711/24 за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - на розгляд до Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року відмовлено у прийнятті до провадження справи № 990/339/24(420/26711/24) за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, передано справу №990/339/24(420/26711/24) за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 990/339/24(420/26711/24) передано 28.11.2024 для розгляду судді Харченко Ю.В.
Відповідно до п. ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з положень ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу, inter alia, на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного (рішення у справах «Фіндлей проти Сполученого Королівства» від 25 лютого 1997 року, п. 73, «Брудніцька та інші проти Польщі», заява № 54723/00, п. 38, «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, заява № 21722/11, п. 103).
Тобто, для того, щоб визначити, чи можна вважати «суд» незалежним згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зовнішні критерії також можуть мати значення. Важливим є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню (зокрема, рішення у справі «Саінер проти Туреччини», п. 44).
Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку ЄСПЛ, у «об'єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (зокрема, рішення у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»).
Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах «Бєлілос проти Швейцарії»).
ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Веттштайн проти Швейцарії»).
Також, згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42).
Водночас, ЄСПЛ наголошує, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119).
Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства»).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11), «Газета «Україна - центр» проти України» від 15.07.2010 року (заява № 16695/04).
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Зокрема, підставою заявленого суддею самовідводу згідно даної заяви є намір уникнення сумнівів в учасників процесу у неупередженості судді Харченко Ю.В., позаяк дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позивачем є ОСОБА_1 , який, при цьому, до призначення, зокрема, у 2010 році його на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, починаючи з червня 2007 року, обіймав посаду судді Одеського окружного адміністративного суду, неодноразово виконуючи обов'язки голови суду. Водночас, як протягом окресленого періоду так і по теперішній час, суддя Ю.В. Харченко також займає посаду судді Одеського окружного адміністративного суду.
Таким чином, зважаючи на викладене, з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Харченко Ю.В., та об'єктивного розгляду даної справи, вважаю за доцільне заявити самовідвід, адже враховуючи вище окреслене, він є обґрунтованим.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40, ч. 1 ст. 41 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 31, 36, 40, 41, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
1. Заяву судді Харченко Ю.В. про самовідвід по справі № 990/339/24(420/26711/24) за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Відвести суддю Харченко Ю.В. від розгляду справи № 990/339/24(420/26711/24) за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Адміністративну справу № 990/339/24(420/26711/24) передати до канцелярії суду для визначення головуючого судді по справі в порядку, встановленому статтею 31 та Перехідними положеннями КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Харченко
02.12.24.