Справа № 420/27506/24
02 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ ВП 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 03 травня 2024 року №237136-2411-1423-UA48060090000097375.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення, оскільки податковий орган не дотримався вимоги щодо отримання інформації про земельну ділянку, яка необхідна для обчислення суми земельного податку. В розрахунку суми земельного податку не вказано кадастровий номер об'єкта та відсутній персоналізований характер щодо конкретної земельної ділянки.
При цьому, як вказує позивач, єдиним документом, що підтверджує відомості про грошову оцінку земельної ділянки, яка належить позивачу, є звіт про експертну грошову оцінку та згідно з якою вартість даної земельної ділянки становить 559 020,00 грн. Однак, відповідач протиправно використав дані про нормативно грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 5585980,01 грн.
Крім того, позивач посилається на те, що контролюючим органом невірно визначено податковий (звітний) період нарахування земельного податку, оскільки податкове повідомлення - рішення складено 03.05.2024 року за податковий період 2024 звітний рік, який на момент складання податкового повідомлення-рішення ще не тривав.
Ухвалою судді від 04.09.2024 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.09.2024 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.
Згідно даних Держгеокадастру та Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, кадастровий номер 4820982200:12:055:0193, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Тож за вказану земельну ділянку, керуючись вимогами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 ПКУ, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області визначено на 2024 рік суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб ОСОБА_1 та сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 03.05.2024 № 237136-2411-1423- НОМЕР_2 на суму 111 719,60 гривень.
Позивач вказує, що для визначення суми земельного податку на 2024 рік, ОСОБА_1 за земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193 було використано нормативну грошову оцінку з Витягу Держгеокадастра від 15.03.2024 № НВ-4800246122024. Таким чином, сума земельного податку за 2024 рік у розмірі 111 719,60 гривень обрахована наступним чином: 2га (площа земельної ділянки) х (нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до Витягу № НВ-4800246122024 від 15.03.2024 (за 1 га)) х 1 % (ставка податку згідно рішення Коблівської сільської ради від 14.07.2023 №12 «Про встановлення земельного податку та території Коблівської сільської територіальної громади на 2024 рік»). Тому, визначення суми податку на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193 має саме персоналізований характер, на який посилається позивач.
Щодо звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки відповідач зауважив, що вона не є складовою при визначенні суми податкових зобов'язань з плати за землю.
Крім того, відповідач зазначає про те, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Однак, ОСОБА_1 не звертався з питанням про проведення звірки до Головного управління ДПС у Миколаївській області.
З підстав наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідь на відзив, інші заяви, клопотання та додаткові докази станом на момент розгляду справи по суті до суду не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Згідно витягу даних Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, кадастровий номер 4820982200:12:055:0193, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 1514, виданий 26.12.2016, видавник: Шевиріна А.О. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, НВТ 894097, 894098.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, площею 2,0000 га., кадастровий номер 4820982200:12:0550193, ідентифікатор за базою ФДМУ 1535854_26122016_1280-16, який складено експертом Приватного підприємства «УКРЛЕНД» Л.С. Поповою у 2016 році - оцінююча вартість вказаної земельної ділянки становить 559 020,00 грн.
Рішенням Коблівської сільської ради Миколаївської області №12 від 14.07.2023 року «Про встановлення земельного податку на території Коблівської сільської територіальної громади» встановлено ставки земельного податку(додаток №1) та пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком (додаток №2).
Згідно Додатку №1 до рішення №123 від 14.07.2023 року, з 01.01.2024 року ставка земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, встановлена у розмірі 1% до нормативно-грошової оцінки.
Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено розрахунок земельному податку з фізичних осіб за 2024 рік та винесено податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2024 року №237136-2411-1423-UA48060090000097375, відповідно до якого платнику податку - ОСОБА_1 за 2024 рік нарахована плата за землю у сумі 111719, 60 грн.
Згідно копії конверту, в якому надійшло податкове повідомлення-рішення, та Трекінгу поштового відстеження ОСОБА_1 отримав спірне податкове повідомлення-рішення 01.07.2024 року.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 03 травня 2024 року №237136-2411-1423-UA48060090000097375, зокрема в частині суми нарахованого податку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ст.13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадинами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України) від 25.10.2001 №2768-111 (зі змінами та доповненнями), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).
Так, згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Статтею 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України); земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
За правилами п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (п. 270.1 ст. 270 ПК України).
При цьому, положеннями пунктів 271.1, 271.2 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування".
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:
розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 цього Кодексу;
розміру ставки земельного податку;
нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Стверджуючи про протиправність оскаржуваного рішення, позивач зазначає про відсутність персоналізованого характеру щодо конкретної земельної ділянки, не погоджується з використаною відповідачем нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки та вважає, що єдиним документом, що підтверджує відомості про грошову оцінку земельної ділянки, яка належить позивачу, є звіт про експертну грошову оцінку та згідно з якою вартість даної земельної ділянки становить 559 020,00 грн. А також вказує на неправильно визначений податковий (звітний) період нарахування земельного податку.
Як вже було зазначено, відповідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку землі» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Із зазначеного в податковому повідомленню-рішенню від 03 травня 2024 року №237136-2411-1423-UA48060090000097375 розрахунку вбачається, що при розрахунку суми земельного податку за 2024 рік у розмірі 111 719,60 гривень використані дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:055:0193 у сумі 11 171 960,01 грн. відповідно до Витягу № НВ -4800246122024 від 15.03.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та 1% ставка податку згідно рішення Коблівської сільської ради від 14.07.2023 №12 «Про встановлення земельного податку та території Коблівської сільської територіальної громади на 2024 рік».
Таким чином, при розрахунку суми грошового зобов'язання контролюючий орган діяв відповідно норм діючого законодавства, відповідачем обґрунтовано та правомірно нараховано позивачу суму 111 719,60 грн земельного податку за 2024 рік за вищезазначену земельну ділянку, виходячи з 1% (ставка податку) нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:055:0193
Щодо посилання позивача на звіт про експертну грошову оцінку (оціночна вартість 559020,00 грн.) як на єдиний документ, який підтверджує відомості про грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:0550193, суд зазначає наступне.
Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації на 1 січня поточного року.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про оцінку землі» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Враховуючи наведене, звіт про експертну грошову оцінку не повинен використовуватися при визначенні бази оподаткування земельним податком, оскільки він використовується тільки при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.
Суд враховує, що відповідно п. 286.5 ст. 286 ПК України платник податку має право звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо, зокрема розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю. Цією ж нормою передбачено вручення нового податкового-повідомлення рішення та скасування попереднього, у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю.
Як стверджує відповідач, позивач не звертався з питанням про проведення звірки до головного управління ДПС у Миколаївській області. Позовна заява також не містить відомостей щодо вказаного. При цьому, як вбачається з посилань позивача на численні рішення суду, спори щодо обчислення та нарахування суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 за володіння земельною ділянкою у с. Коблеве існували ще з 2019 року.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що у розрахунку земельного податку за 2024 рік не вказано кадастровий номер об'єкта та відсутній персоналізований характер щодо конкретної земельної ділянки.
Так, матеріалами справи підтверджено, що у спірному податковому повідомленню-рішенні містяться відомості про кадастровий номер земельної ділянки (колонка 3 розрахунку суми земельного податку), а також податковий період, адресу, вид цільового призначення, площу, нормативну грошову оцінку, кількість місяців оподаткування, розмір ставки земельного податку, суму податкового зобов'язання. А надані під час розгляду справи відповідачем матеріали підтверджують отримання контролюючим органом у встановлений законодавством спосіб інформації про нормативну грошову оцінку належної позивачу земельної ділянки за вказаний період.
З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави стверджувати про відсутність персоналізованого характеру при розрахунку плати за землю за вказаною земельною ділянкою.
Щодо доводів позивача про те, що контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 року за податковий період - 2024 звітний рік, який на момент складення податкового повідомлення-рішення ще тривав, суд зазначає про помилковість тлумачення позивачем норм податкового законодавства.
Так, згідно з положень п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Отже, відповідач обґрунтовано 03.05.2024 року сформував та направив позивачу податкове повідомлення-рішення про нарахування земельного податку за податковий період - 2024 рік, тобто за поточний податковий період.
При цьому, нормами п. 286.5 ст. 286 ПК України також передбачено, що разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до п. 287.1, 287.2, 287.10 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду даної справи.
Під час розгляду справи суд не встановив порушень відповідачем порядку нарахування позивачу суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2024 рік за земельну ділянку кадастровий номер 4820982200:12:055:0193.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у відпустці та відрядженні, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 02 грудня 2024 року (перший робочий день).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ ВП 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.