Справа № 420/27952/24
29 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанов,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанов, у якому позивач просить суд:
1. визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 20 серпня 2024 року №ПШ062073, про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій;
2. визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 20 серпня 2024 року №ПШ062074, про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про протиправність прийнятих відповідачем постанов, оскільки у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 та Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування №1007/1207, саме довідка про здійснення габартино-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю. Форма такої довідки визначена Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, типу транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплекту, а також скріплюється печаткою. Втім, Довідка серії ДЗ 003260 про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля VOLVO FY 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу BERGER N-31SK, реєстраційний номер НОМЕР_2 не містить підпису оператора вагового комплексу та не скріплена печаткою вагового комплексу, не містить дані водія ТЗ, результати вагового контролю щодо навантаження на осі. Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля VOLVO FY440 реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу BODEX, реєстраційний номер НОМЕР_4 від 26.07.2024 відсутня у позивачки взагалі. За відсутності ж проведеного габаритно-вагового контролю транспортних засобів, висновки відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вагових параметрів транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, є безпідставними. Окрім того, позивачка зазначає, що її не було повідомлено про розгляд справи 20.08.2024.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову.
У своїх доводах, відповідач зазначає, що оскаржувані постанови винесені щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в той час як позов подано фізичною особою ОСОБА_1 . Відтак, на думку відповідача, позов подано неналежним позивачем, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідач звертає увагу, що 26.07.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 19.07.2024 №000030 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, на автомобільній дорозі місцевого значення О-161828 с.Петродолинське, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/BODEX, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 , власник транспортного засобу позивач, а також було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/BERGER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , власник транспортного засобу позивач. Під час здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (проведення документального габаритно-вагового контролю) встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу, оскільки: відповідно до ТТН № 010 від 26.07.2024 загальна маса вантажу становить 40,2 т при дозволеній 24 т (для дороги місцевого значення) (перевищення становить 67,5 %, про що складено акт АР № 058148 від 26.07.2024); відповідно до ТТН №011 від 26.07.2024 загальна маса вантажу становить 40,3 т при дозволеній 24 т (для дороги місцевого значення) (перевищення становить 67,9 %, про що складено акт АР № 058147 від 26.07.2024).
В подальшому, 20.08.2024 прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 062074, №ПШ 062073 щодо ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідач також зазначає, що ним було виконано обов'язок з повідомлення позивача про розгляд справи у повному обсязі, а доводи, викладені в позовній заяві не відповідають обставинам справи.
Окрім того, відповідач вказує на безпідставність доводів позивачки в частині відсутності довідки про здійснення габаритно-вагового контролю та відомостей, які в силу вимог чинного законодавства зазначаються у такій довідці, оскільки у спірному випадку був здійснений документальний габаритно - ваговий контроль. Залучення посадових осіб Укравтодору не відбувалось.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.06.2022, номер запису 2005320000000009834.
Основним видом діяльності є вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 49.41.
Позивачка - ОСОБА_1 має у власності транспортні засоби, а саме: спеціальний вантажний сідловий тягач VOLVO FH400, YV2ASG0A87B479384 (повна маса 20000 кг, маса без навантаження 8082 кг); спеціалізований напівпричеп н/пр-самоскид BODEX KIS 3WS, SU90333GH6SBU1628 (повна маса 35500 кг, маса без навантаження 7300 кг); спеціальний вантажний сідловий тягач VOLVO FH440, YV2AS02A47А652117 (повна маса 18000кг, маса без навантаження 8240 кг); спеціалізований напівпричеп н/пр-самоскид контейнеровоз з самоскидною установкою BERGER N-31SK, SZ9N31SKD4JGR1058 (повна маса 36000 кг, маса без навантаження 7890 кг), що підтверджується наявними у справі свідоцтвами про реєстрацію ТЗ.
26.07.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 19.07.2024 №000030 на рейдову перевірку, на автомобільній дорозі О-161828 с.Петродолинське місцевого значення, проведено рейдову перевірку транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 , - VOLVO марка FH400, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом (напівпричепом) марки BODEX модель KIS 3WS, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажні перевезення на якому здійснював водій ОСОБА_2 , результати якої оформлено актом №АР058148.
У вказаному Акті зафіксовано, що автомобільним перевізником є ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення, передбачене ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт», перевезення вантажу (ячмінь) згідно ТТН №010 від 26.07.2024 з перевищенням вагової норми, а саме загальна вага складає 40,2 т при нормі 24 т (67,5%) на ад місцевого значення, відповідальність за яке передбачена ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт», а саме ч.1 абз. 17 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових понад 30% при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу.
Також, 26.07.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 19.07.2024 №000030 на рейдову перевірку, на автомобільній дорозі О-161828 с.Петродолинське місцевого значення, проведено рейдову перевірку транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 , - VOLVO FН 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу BERGER N-31SK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вантажні перевезення, на якому здійснював водій ОСОБА_3 , результати якої оформлено актом №АР058147.
У вказаному Акті аналогічним чином зафіксовано, що автомобільним перевізником згідно ТТН 011 від 26.07.2024 є ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення, передбачене ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт», п.22.5 ПДР України, а саме загальна нормативна вага повинна складати 24 т, а фактична становила 40,3 т (67,9%), а також відсутня роздруківка режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_3 за 26.07.2024 до цифрового тахографа (особиста картка була відсутня в слоті), відповідальність за які передбачена ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт», а саме: ч.1 абз.3 та ч.1 абз.17 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу.
Відповідно до вказаного вище та доводів відзиву відповідача на позов, рейдова перевірка проводилась на автомобільній дорозі місцевого значення О-161828 с. Петродолинське. Вказана дорога відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 05.08.2020 № 518/од-2020 «Про внесення змін до Переліку автомобільних доріг місцевого значення, затвердженого розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 25 червня 2012 року № 632/А-2012» відноситься до обласних автомобільних доріг.
Листом відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.08.2024 було повідомлено позивача про час і місце розгляду справи.
20.08.2024 відбувся розгляд справи та винесені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а саме:
- від 20.08.2024 №ПШ 062073, якою щодо позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 51000,00 грн.;
- від 20.08.2024 №ПШ 062074, якою щодо позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 51000,00 грн.
Не погодившись із прийнятими постановами, вважаючи їх протиправними, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачка як фізична особа не може звертатись з позовом про оскарження постанов про накладення штрафу на ФОП суд зазначає, що кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, про що закріплено у ст.42 Конституції України.
Це право закріплено і в статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - "підприємець".
Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю.
Разом з цим, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.
Відповідно до ч.3 ст.128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
По суті статус “фізична особа-підприємець» це одна з організаційно-правових форм суб'єктів господарської діяльності, для якої зокрема не передбачена необхідність установчих документів і стартового капіталу.
У сукупності поняття фізичні особи - підприємці, теж охоплюються поняттям "фізичні особи", але які водночас, в силу свого статусу, мають певні відмінності у правовому регулюванні їх відносин. При цьому, правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи - підприємця.
Отже, фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин.
Відтак, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність.
Натомість, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.
Суд зауважує, що в розумінні п.8 ч.1 ст.4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Окремими приписами ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначеним у ч.1 цієї статті шляхом.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Враховуючи викладене, оскільки права (майнові права) позивачки як фізичної особи та позивачка як ФОП у спірних правовідносинах нерозривно пов'язані, суд вбачає недоцільними доводи відповідача в указаній частині.
Висновуючись щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України “Про автомобільний транспорт» на позивача, яка, як встановлено судом, є автомобільним перевізником вантажу в розумінні статті 33 цього Закону, а відтак може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2344-III).
За приписами ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу вимог ч.7, 14, 17-20 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 1567).
За вимогам п.2, 14, 15 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт..
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (п.19).
Відповідно до п.п.20, 21, 22 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Частиною першою статті 47 Закону №2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
У статті 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344-III).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно із п. п. 22.3 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, перевезення вантажу дозволяється за умови, що він: а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; в) не обмежує водієві оглядовості; г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.
Положеннями п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: зовнішніх габаритів: за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною вантажного автомобіля 12 м автопоїзда 22 м, автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м, маршрутного транспортного засобу 18,75 м, виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу 2 м; фактичної маси: вантажні автомобілі максимальне значення для місцевого значення - 24 тони (двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною, автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом.
Відповідно до п. 2, 4 «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до п.1.10 «Правил дорожнього руху», габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно з п.3 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.10.2013 року, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до п.п. 3, 15, 16 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі, - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Виходячи з аналізу приписів приведеної вище норми пункту 22.5 Правил дорожнього руху, можна дійти висновку, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Відповідно до пункту 22.5 ПДР допустима загальна маса для комбінованих транспортних засобів (сідловий тягач + напівпричіп), що здійснюють рух дорогами місцевого значення складає 24 т.
Як було встановлено під час розгляду справи, про що свідчать зібрані у справі документи, у спірному випадку, було здійснено документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до даних ТТН №011 від 26.07.2024, №010 від 26.07.2024, без використання зважувального обладнання.
Відповідно до пп. 5-1 п. 1 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів:
-спеціальний вантажний сідловий тягач VOLVO FH400, YV2ASG0A87B479384, НОМЕР_3 , його повна маса 20000 кг, та відповідно до ттн №010 від 26.07.2024, маса брутто 40 200, при дозволеній 24 т (для дороги місцевого значення). Перевищення становить - 67,5 %, про що складено акт АР № 058148 від 26.07.2024,
-спеціальний вантажний сідловий тягач VOLVO FH440, YV2AS02A47А652117, НОМЕР_1 , його повна маса 18000 кг, та відповідно до ттн №011 від 26.11.2024 маса брутто 40 300, при дозволеній 24 т (для дороги місцевого значення). Перевищення становить 67,9%, про що складено акт АР № 058147 від 26.07.2024.
Проаналізувавши встановлені обставини та наявні у справі документи, суд вважає доведеною позицію відповідача про те, що в ході перевірок зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортних засобів більше ніж на 30 %.
Посилання позивача на те, що Довідка серії ДЗ 003260 про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля VOLVO FY 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу BERGER N-31SK, реєстраційний номер НОМЕР_2 не містить підпису оператора вагового комплексу та не скріплена печаткою вагового комплексу, не містить дані водія ТЗ, результати вагового контролю щодо навантаження на осі та відсутність довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля VOLVO FY440 реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу BODEX, реєстраційний номер НОМЕР_4 від 26.07.2024 відхиляються судом, оскільки відповідно до п. 16 Порядку №879 передбачено як документальний так й точний габаритно-ваговий контроль.
Пунктом 18 Порядку №879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Форма і реквізити Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю - затверджені додатком № 1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207.
Тобто, довідка, за встановленою формою про здійснення габаритно-вагового контролю є обов'язковим документом лише у разі, коли було здійснено зважування у пункті габаритно-вагового контролю. В свою чергу, при здійсненні документарного вагового контролю (як у спірному випадку), довідка про здійснення габаритно-вагового контролю не є обов'язковим документом.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
В даному випадку перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснювалась двома посадовими особами Укртрансбезпеки, що підтверджується відомостями актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що відповідає вимогам Постанови № 1567.
У спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, залучення посадових осіб Укравтодору не відбувалось. З огляду на наведене, графа «Оператор вагового комплексу» не потребує заповнення.
При цьому, в актах перевірок також наявні підписи службових осіб відповідача, якими проводилась перевірка та також водіїв, які здійснювали перевезення вантажів на автомобілях позивачки.
З огляду на викладене, доводи позивачки про відсутність в одному випадку довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, та відсутність у другому випадку в довідці підпису оператора вагового комплексу, скріплення печаткою вагового комплексу, відсутності даних водія ТЗ, результати вагового контролю щодо навантаження на осі, тощо, є безпідставними у спірному випадку та не ґрунтовними.
Також відхиляються судом доводи позивача щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, згідно з п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі, державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Положеннями п.26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (п. 27 Порядку № 1567).
З аналізу цих правових норм слідує, що на орган державного контролю покладено обов'язок повідомити уповноважену особу суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб'єкта господарювання за виключенням випадку коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з'явилася.
З матеріалів справи встановлено, що Запрошенням від 06.08.2024 № 67206/633/24-24 Позивача повідомлено про розгляд акту АР № 058148 відбудеться 26.07.2024; Запрошенням від 06.08.2024 №67421/633/24-24 Позивача повідомлено про розгляд акту АР №058147 відбудеться 26.07.2024.
Вказані запрошення відправлено листом з трековим номером 0600949743613.
Згідно відомостей онлайн трекінгу Укрпошти, 16.08.2024 лист отримано особисто.
20.08.2024 Позивачка особисто з'явилась до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області з проханням здійснити розгляд актів 20.08.2024 (про що на запрошеннях від 06.08.2024 №67206/633/24-24, №67421/633/24-24 власноручно здійснено записи (прошу розглянути акт 20.08.2024).
У зв'язку з висловленим проханням, вказані акти було розглянуто та прийнято оскаржувані постанови, які того ж дня особисто під підпис отримано позивачкою.
Суд також враховує викладені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача на правові позиції верховного Суду.
Так зокрема, відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства. При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, “правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення. Також, у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Таким чином, суд доходить висновку, що на підставі наявних у справі доказів, відповідач довів правомірність віднесення автодороги, на якій здійснювалась рейдова перевірка до автодоріг місцевого значення.
Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, враховуючи вище встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірні постанови, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені судом обставини та факти, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу від 20 серпня 2024 року №ПШ062073, від 20 серпня 2024 року №ПШ062073, є безпідставними та не належать задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, адреса: вул. Фізкультури, 9 м. Київ, 03150.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА
.