02 грудня 2024 р. № 400/9079/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168
треті особиІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування рішення від 16.08.2024 №17/в та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Міністерства оборони України (далі -відповідач), в якому він просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 17/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, якого 18.05.2023 звільнено з військової служби та 06.02.2024 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 25.09.2022 (довідка МСЕК серія 12ААА №076889 від 06.02.2024). Підставою відмови зазначено сплив на час встановлення втрати працездатності тримісячного строку після звільнення з військової служби. Позивач вважає цю відмову протиправною, посилаючись на неоднозначність норми підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у співставленні з пунктом 8 статті 16-3 цього ж Закону. Так, позивач зазначає, що, якщо в першому випадку визначений присічний строк - три місяці з дати звільнення з військової служби, то в другому випадку особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Просить позов задовольнити
Ухвалою від 30.09.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив спрощене провадження у справі, визначив, що розгляд справи буде здійснюватися без виклику сторін, встановив строк для подання сторонами заяв по суті, витребував у відповідача належним чином засвідчену копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 17/в.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що згідно приписів пункту 7 частини другої статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року за № 975) позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки втрата працездатності встановлена йому пізніше ніж через три місяці після звільнення позивача з військової служби. Також, відповідач звертає увагу суду, що позивачем не додано до адміністративного позову довідку встановленого зразка, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та постанову відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. В зв'язку з відсутністю таких документів у випадку задоволення позову позивач отримає право на одноразову грошову допомогу без належного оформлення та подання документів. Просить у задоволенні позову відмовити.
Також відповідачем виконано вимоги ухвали суду від 30.09.2024, надіслано до суду копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 17/в.
Ухвалою від 21.10.2024 суд задовольнив клопотання відповідача, залучив до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач скористався своїм правом на відповідь на відзив, в якій повторно зазначив правові підстави позову, зауважив про нерелевантність постанови Верховного Суду по справі № 750/2074/17, на яку посилається відповідач, заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки про обставини травми № 642/2871 від 22.08.2023 та довідку ВЛК.
До суду надійшли пояснення третьої особи. ІНФОРМАЦІЯ_1 просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на той факт, що втрата працездатності встановлена позивачу після спливу трьох місяців з дати звільнення позивача з військової служби
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
З заяв по суті суд встановив, що позивач звільнений з військової служби 18.05.2023, що не є спірним між сторонами.
06.02.2024 обласною Медико-соціальною експертною комісією (м. Миколаїв) складено довідку серія 12ААА № 076889 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (далі - довідка МСЕК). В довідці зазначено ступень втрати професійної працездатності позивача у відсотках - п'ять відсотків і підстава: акт огляду МСЕК № 185/5.
Також, в матеріалах справи є довідка від 22.08.2023 № 642/2871 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за відомостями якої, позивач 25.09.2022 одержав мінно-вибухову травму за обставин безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини, травма отримана у засобах індивідуального захисту, не пов'язана з вчиненням адміністративного, кримінального правопорушення, не є наслідком дій, скоєних у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або навмисним спричиненням собі тілесних ушкоджень.
Відповідно до довідки № 106 від 21.10.2022 проведено медичний огляд позивача військово-лікарською комісією, визначено, що військовослужбовець потребує відпустки на 30 днів з послідуючим проходженням ВЛК.
В пункті 92 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.08.2024 № 17/в зазначено, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги штаб-сержанту в запасі ОСОБА_1 , якого 18.05.2023 звільнено з військової служби та 06.02.2024 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, що сталася 25.09.2022 (довідка МСЕК серія 12 ААА № 076889 від 06.02.2024). Причиною відмови вказано: «заявника звільнено з військової служби 18.05.2023, а 06.02.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язано із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби».
Про зазначене рішення позивач був повідомлений листом третьої особи № 1/2/7521 від 27.08.2024.
Позивач вважає відмову Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні приписи законодавства України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Так, Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій ґалузі.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:
військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 16-3 Закону №2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок №975.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.
Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:
суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;
визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби;
відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Таким чином, суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов'язків військової служби.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Відносно обставин цієї справи суд зазначає, що позивач нічим не обґрунтовує та не надає доказів на підтвердження поважності причин складання довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, після спливу тримісячного строку. З аналізу рішень Верховного Суду у цій категорії справ вбачається, що такими можуть бути обставини, що передували отриманню довідки МСЕК і були поза межами контролю позивача, наприклад, несвоєчасне направлення документів медичними установами до МСЕК, інші затримки не з вини позивача, перебування позивача на лікуванні тощо. Натомість, позов не містить посилання на наявні непереборні обставини, що призвели до видачі довідки через вісім місяців після звільнення позивача з військової служби. Також позивачем не зазначено, чи вживались ним дії щодо прискорення розгляду МСЕК його документів.
За таких обставин у суду немає підстав для висновку про наявність в цій справі виключних обставин, зважаючи на які слід відійти від застосування встановленого підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ тримісячного строку з моменту звільнення до моменту отримання довідки, як умови набуття права на одноразову грошову допомогу.
Суд не погоджується з посиланням позивача на неоднозначність норми підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ у співставленні з пунктом 8 статті 16-3 цього ж Закону. Так, позивач зазначає, що якщо в першому випадку визначений присічний строк - три місяці з дати звільнення з військової служби, то в другому випадку особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Суд не вбачає колізії між зазначеними нормами з огляду на те, що предмет їх регулювання є різним. Норми пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначають коло осіб і умови, за наявності яких ці особи набувають право на отримання одноразової грошової допомоги, натомість ст. 16-3 регулює порядок призначення і виплати цієї допомоги, в тому числі строк реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, набутого відповідно до пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.
Оскільки позивач, отримав довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках після спливу тримісячного строку після звільнення з військової служби, він, в розумінні Закону № 2011-ХІІ, не є особою, яка набула право на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак, до нього не застосовується передбачений пунктом 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ строк реалізації такого права.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи, що позивачем не доведено протиправність рішення відповідача, натомість суб'єкт владних повноважень надав докази відповідності спірного рішення вимогам ст. 2 КАС України, суд не знаходить підстав для визнання протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168 ЄДРПОУ 00034022), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко