29 листопада 2024 р. № 400/4597/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005,
треті особиГоловного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, просп. Центральний, буд. 141 -В, м. Миколаїв, 54055,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач), за участі третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про:
- визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016, та допомоги на оздоровлення (за 2024 рік) судді Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн. у період з 01.10.2023 по дату ухвалення судового рішення у даній справі;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області нарахувати та виплатити судді Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 суму недоплаченої у період з 01.10.2023 по 31.12.2023 суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016 із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2648, 00 грн.;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області нарахувати та виплатити судді Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 суму недоплаченої у період з 01.01.2024 по день ухвалення судового рішення у даній справі суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016, та допомоги на оздоровлення за 2024 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028, 00 грн., відповідно до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що працює на посаді судді Корабельного районного суду м. Миколаєва. У період з жовтня - грудень 2023 року та з 01.01.2024 року, відповідачем розраховано суддівську винагороду виходячи із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102 грн, що, на думку позивачки, не відповідає вимогам Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що і стало підставою для звернення її до суду.
Ухвалою від 17.05.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/4598/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
22.05.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області надійшли пояснення по справі, в яких вказано, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102 гривні, який застосовується для визначення посадового окладу судді.
18.07.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Положенням ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня. Статтею 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державними бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Частиною першою ст.48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Положення Законів, яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційними не визнавалися та не скасовувалися, а тому підлягають виконанню. Отже, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівні не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм закону, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року по теперішній час у розмірі 2102 гривні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 05.08.2005р. №1151/2005 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська.
Згідно наказу начальника ТУ ДСА в Луганській області від 16.08.2005р. №192 позивачка приступила до виконання обов'язків судді з 16.08.2005р.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 09.09.2010р. №2512-VI ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська.
Указом Президента України «Про переведення суддів» від 07.04.2015р. №203/2015 ОСОБА_1 переведено з Артемівського районного суду міста Луганська до Корабельного районного суду м. Миколаєва на посаду судді.
Згідно наказу голови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.04.2015р. №34-0 позивачка приступила до виконання обов'язків судді цього ж суду, де працює і на даний час.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, починаючи з 01.10.2023р. щомісячна винагорода судді ОСОБА_1 нараховується та виплачується ТУ ДСА в Миколаївській області із застосуванням при її розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в сумі 2102,00 грн., що визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Також, відповідну величину для визначення розміру посадового окладу використано відповідачем при розрахунку та виплаті позивачці допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
Вважаючи, що розмір суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2024 р. не відповідає розміру, установленому ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 135 ч. 2, 3 п. 1 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, Закон України “Про судоустрій і статус суддів» не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретному цифровому виразі, а лише встановлює алгоритм її розрахунку.
Так, суддівська винагорода складається з 2 елементів - посадового окладу і 4 видів доплат. В свою чергу, посадовий оклад розраховується в кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст. 1 ч. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Конкретний розмір прожиткового мінімуму встановлюється на кожен рік законом про державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що в 2023 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 р. для працездатних осіб складає 2684 грн.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що в 2024 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 р. для працездатних осіб складає 3028 грн.
Одночасно, цими ж Законами для суддів введено окремий прожитковий мінімум, а саме “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», який складає 2 102 грн., що є меншим показником порівняно із загальним прожитковим мінімумом для всіх інших працездатних осіб.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду визначає в прожиткових мінімумах для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Запроваджена Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», “Про Державний бюджет України на 2024 рік» така категорія як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», в Законі України “Про судоустрій і статус суддів» відсутня.
Стаття 135 ч. 1 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, будь-які інші нормативні акти не можуть змінювати як сам алгоритм розрахунку суддівської винагороди, так і окремі складові елементи цього алгоритму, в тому числі передбачену законом розрахункову величину у виді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, підміняючи її будь-якою іншою розрахунковою величиною.
Суд наголошує, що статус судді є конституційним і як Конституцією України, так і Законом України “Про судоустрій і статус суддів» запроваджена низка гарантій, які забезпечують незалежність судді, невід'ємною складовою частиною якої є належне матеріальне забезпечення як працюючих суддів, так і суддів у відставці.
Суд розцінює наявність в Законі України “Про судоустрій і статус суддів» чітко визначеного алгоритму розрахунку суддівської винагороди, елементом якого є така дефініція, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як одну з таких гарантій.
Для розрахунку розміру суддівської винагороди позивача слід брати до уваги виключно той показник, який передбачений Законом України “Про судоустрій і статус суддів», як єдиним нормативним актом, який може визначати розмір суддівської винагороди, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено на рівні 2684,00 грн та Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено на рівні 3028,00 грн.
За встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, але не в спосіб обраний позивачкою.
Суд вважає, що в діях відповідача протиправність відсутня, так як за наявності в Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та у Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" окремої спеціальної норми, яка визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді і який складає 2 102 грн. та за умови чинності цієї норми, відповідач не вправі її не ігнорувати, а для застосування іншої величини прожиткового мінімуму, відповідач не наділений правозастосовчими повноваженнями.
Відповідно до ст. 9 ч. 2 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття ст. 245 ч. 2 п. 10 КАС України передбачає, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Використовуючи надане суду право, слід покласти на ТУ ДСА України в Миколаївській області обов'язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за жовтень - грудень 2023 р. з урахуванням висновків суду в цій справі щодо необхідності застосування для розрахунку суддівської винагороди позивача такої величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2 684 грн. та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду з січня - листопад 2024 р. з урахуванням висновків суду в цій справі щодо необхідності застосування для розрахунку суддівської винагороди позивача такої величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Також допуск до негайного виконання рішення суду в межах суми за один місяць, задоволенню не підлягає.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось, так як сторони не подали доказів їх понесення.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 26299835), за участі третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати та виплатити судді Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 суму недоплаченої у період з 01.10.2023 року по 31.12.2023 року суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2648,00 грн, визначеного статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати та виплатити судді Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 суму недоплаченої у період з 01.01.2024 року по листопад 2024 року (включно) суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та допомоги на оздоровлення за 2024 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., визначеного статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко