29 листопада 2024 рокусправа №380/12113/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у м. Львові у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області (далі відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №913300818670 від 06.05.2024 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 04.03.1981 по 27.03.2024 безперервно займала посади державної служби та місцевого самоврядування, відтак має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». У зв'язку з наведеним звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, однак у відповідь отримала рішення про відмову. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає, що ухвалою судді від 11.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Підставою для винесення вищевказаного рішення послугувало те, що позивач станом на 01.05.2016 не працював на посадах, які відносяться до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XIIта не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. За даними трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) позивач з 07.03.2003 працювала спеціалістом І категорії посадової особи місцевого самоврядування, з 04.01.2007 працювала головним спеціалістом відділу житлового господарства Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з кадрового резерву, з 02.01.2023 працювала заступником начальника відділу житлового господарства районної адміністрації. Враховуючи зазначене, періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону №889-VIII.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказує, що Закон №3723-ХІІ не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, відтак підстав для призначення позивачу пенсії державного службовця немає.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву позивача від 29.04.2024 щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», прийняло рішення №913300818670 про відмову в перерахунку пенсії від 06.04.2024.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, згідно з пунктом 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29.04.2024 позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу».
Рішенням №913300818670 від 06.04.2024 відповідач-2 відмовив позивачу у перерахунку пенсії.
Зокрема, у вказаному рішенні відповідач-2, зокрема, вказав наступне:
«За даними трудової книжки ОСОБА_1 з 07.03.2003 працювала спеціалістом І категорії посадової особи місцевого самоврядування, з 04.01.2007 працювала головним спеціалістом відділу житлового господарства Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з кадрового резерву, з 02.01.2023 працювала заступником начальника відділу житлового господарства районної адміністрації.
Враховуючи зазначене, періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.01.2001 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII».
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Наведеними положеннями спростовуються твердження відповідачів щодо того, що час перебування позивача на посадах в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001 (дата набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 107.06.2001 №2493-ІІІ) не зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.
З огляду на спростування тверджень відповідача-2, які були покладені в основу спірного рішення, суд доходить висновку про протиправність такого та наявність підстав для його скасування.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, період роботи позивача з 07.03.2003 до 01.05.2016 належить зарахувати до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, Закону №3723-ХІІ.
Також, позивач просить зобов'язати відповідача-1 перевести її з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з дня звернення із заявою від 29.04.2024 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий окладу, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.04.2024 №32-вих-59816 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця від 29.04.2024 №36-вих-59816, виданих Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради.
Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з такого.
Як вже зазначалось вище, згідно з пунктом 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Оскільки на день набрання чинності Законом №889-VIII позивач не займала посади державної служби (так як працювала на посаді в органі місцевого самоврядування), то п. 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.
Для призначення пенсії відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII слід встановити наявність у позивача станом на день набрання чинності Законом №889-VIII не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
За вищенаведеними висновками суду, з врахуванням правової позиції Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855, до стажу на посадах, віднесених до державної служби, позивачу до стажу державної служби зараховано період роботи з 07.03.2003 - призначення на посаду спеціаліста 1-ї категорії та прийняття присяги посадової особи місцевого самоврядування.
Також позивач стверджує, що займала посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування з 03.04.1981 безперервно.
Втім, відповідачем-2 при прийнятті рішення про відмову переведенні на пенсію державного службовця не надано жодної оцінки періоду роботи позивача з 03.04.1981, не віднесено такий період до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно з Законом №889-VIII, або не зазначено, з яких підстав такий період роботи не підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Відтак, прийняттю рішення про призначення пенсії відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII має передувати з'ясування обставин та встановлення наявності відповідних умов (зокрема, щодо наявності у позивача станом на 01.05.2016 не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби), що належить до повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України.
Прийняття судом рішення про призначення пенсії без з'ясування уповноваженим пенсійним органом таких обставин та наявності відповідних умов є передчасним, необґрунтованим і може призвести до безпідставного призначення пенсії державного службовця.
Відтак, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 перевести її з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з дня звернення із заявою від 29.04.2024 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий окладу, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.04.2024 №32-вих-59816 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця від 29.04.2024 №36-вих-59816, виданих Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, задоволенню не підлягають у зв'язку з їх передчасністю.
За наведених обставин, з метою належного та ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 29.04.2024 щодо переходу на інший вид пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Притім, суд наголошує, що позивач помилково заявляє вимогу зобов'язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії державного службовця.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №913300818670 від 06.05.2024
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 07.03.2003 до 01.05.2016 до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2024 щодо переходу на інший вид пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволення решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна