02 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10708/23
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П., розглянувши заяву позивача подану в порядку статті 382 КАС України по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -
В провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа №340/10708/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 .
Позивач просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.02.2024р. позовні вимоги задоволено повністю.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідачем до 25.11.2024 вживались заходи щодо апеляційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.02.2024р.
Доказів відкриття апеляційного провадження Єдиний державний реєстр судових рішень не містить.
11.09.2024 позивачем одержано виконавчий лист по справі.
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 13.09.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження № 76039786.
В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалось.
27.11.2024 на адресу Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яка мотивована відмовою в/ч НОМЕР_2 добровільно виконати рішення суду.
Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм видно, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп.24-27, від 13.06.2006, пп.18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Як вже встановлено судом 11.09.2024 позивачем одержано виконавчий лист по справі за яким 13.09.2024 відкрито виконавче провадження №76039786.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди державному виконавцю в провадженні якого перебуває виконавче провадження №76039786 для його (рішення) виконання.
Керуючись статтями 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання судового рішення (в порядку ст. 382 КАС України).
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК