Справа № 752/17810/17
Провадження № 2/752/63/24
25.11.2024 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
присутні:
позивач: не з'явився
представник позивача: ОСОБА_4 (дов. від 28.01.2022р.)
відповідач 1: ОСОБА_2
відповідач 2: не з'явилась
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за яким просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдані залиттям квартири матеріальні збитки в розмірі 31 802,00 грн., витрати на проведення експертного дослідження в сумі 5 000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., судовий збір у сумі 640,00 грн. У подальшому позивач просив стягнути вказані суми солідарно тільки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та вважати тільки їх відповідачами.
В обґрунтування позову зазначає про те, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 30.08.2016р. сталося залиття квартири позивача. Згідно акту про залиття від 31.08.2016р., затвердженого начальником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ЖЕД-109, залиття відбулось із квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище, по причині халатного ставлення мешканців цієї квартири до сантехнічного обладнання при користуванні пральною машиною. Відповідно до висновку експертного дослідження №14489 про визначення розміру матеріального збитку розмір матеріального збитку, завданий залиттям квартири, становить 31 802,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідачів солідарно. Крім того, як вказує позивач, їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 10 000,00 грн. Моральна шкода виразилась у фізичних та душевних стражданнях, яких позивач та її сім'я зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою та значним
пошкодженням майна. Позивачка позбавлена нормальних умов проживання, квартира втратила естетичний вигляд, встановився стійний неприємний запах, на підлозі та стінах поширився грибок та пліснява.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Колдіної О.О. від 07.09.2017р. відкрито провадження в даній справі.
Відповідачем ОСОБА_2 надано письмовий відзив на позовну заяву, за яким вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує про те, що Акт обстеження огляду квартири, на який посилається позивач, не підтверджує вину відповідача в залитті квартири, не встановлює причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та залиттям та не може бути визнаний належним доказом у справі. Звертає увагу на те, що представники КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» квартиру відповідачів не відвідували. Відповідно до Акту мається опис пошкоджень та вказано, що причиною залиття є інформація згідно електронного журналу, проте не вказано, чи оглядала комісія квартиру, з якої нібито сталося залиття, чи ні, не зазначено, з якого джерела формується електронний журнал. Разом з цим, дата залиття в Акті, про який йдеться, не вказана. Крім того, як зазначає відповідач 1, позивачем не доведено належними засобами доказування розмір матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, адже поданий разом з позовом експертний висновок не відповідає дійсності та спростовується розрахунком відповідача. Щодо моральної шкоди, то, як вказує відповідач 1, оскільки не встановлено вину відповідача в залитті квартири позивача, то правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди також не вбачається.
Відповідач 2 не направила до суду письмового відзиву на позовну заяву.
Позивач надала письмову відповідь на відзив, у якому позивач підтримав свої позовної вимоги та заперечив на доводи відповідача 1, викладені у відзиві.
Розпорядженням від 18.01.2024р. №76 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» у зв'язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя №1074/0/15-23 від 21.11.2023р. Колдіну О.О. звільнено з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №752/17810/17.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями №22.01.2024р. справу №752/17810/17 розподілено на суддю Ольшевську І.О .
Ухвалою від 23.01.2024р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, призначила підготовче засідання.
За ухвалою суду від 12.06.2024р. закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна
особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (дата формування 30.08.2017р.) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 , у частках 1/3.
31.08.2016р. складено Акт старшим майстром Годованець Г.М. , майстром т/д №2 Стралківською М.А. , в.о. майстра р/д Журба О.І. , слюсарем-сантехніком Дубиною В.І. , що затверджений Начальником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ЖЕД-109 Чувило С.М., про те, що 31.08.2016р. було проведено візуальне обстеження квартири АДРЕСА_1 , згідно заяви мешканців від 30.08.2016р. №558. У результаті обстеження квартири АДРЕСА_4 виявлено: в кімнаті S - 12,4 кв.м. на стелі залишки слідів від залиття S = (0,5х1,0) кв.м., на стіні залишки слідів від залиття S = (2,75х0,5) кв.м. + (1,0 х 2,0) кв.м.; у кімнаті S = 12 кв.м. на стелі залишки слідів від залиття S = (0,2 х 0,4) кв.м, відшарування штукатурки S = (0,1 х 0,15) кв.м., на стіні залишки слідів від залиття S = (2,0 х 0,5) кв.м.; в кімнаті S = 12 кв.м. на стіні відшарування шпалер S = (1,0 х 0,2) кв.м.; в кухні на стелі залишки слідів від залиття S = 4 кв.м., на стіні залишки слідів від залиття S = (0,8 х 2,8) кв.м.; в коридорі на стелі залишки слідів від залиття S = (1,2 х 0,2) кв.м., на стіні залишки слідів від залиття S = (0,5 х 2,8) кв.м.; в коридорі на стелі залишки слідів від залиття S = (0,1 х 0,05) кв.м., на стіні відшарування шпалер S = (0,5 х 2,0) кв.м. + (0,1 х 0,1) кв.м. Згідно запису електронного журналу оперативно-диспетчерської служби: залиття квартири АДРЕСА_1 сталося в результаті халатного відношення до сантехнічного обладнання під час користування пральною машиною мешканцями вищерозташованої квартири АДРЕСА_5 .
У відзиві відповідач 1 вказала про те, що представники КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» квартиру відповідачів не відвідували. Відповідно до Акту мається опис пошкоджень та вказано, що причиною залиття є інформація згідно електронного журналу, проте не вказано, чи оглядала комісія квартиру, з якої нібито сталося залиття, чи ні, не зазначено, з якого джерела формується електронний журнал. Також у Акті не вказано дата залиття.
Даний акт не береться судом до уваги як належний доказ, оскільки фіксування недоліків відбулось за відсутності відповідачів, з актом відповідачі не ознайомлені, в матеріалах справи відсутні також докази того, що відповідачі відмовилися від
підписання акту або від його ознайомлення. Крім того, в акті вказано про те, що згідно запису електронного журналу оперативно-диспетчерської служби, залиття квартири АДРЕСА_4 сталося в результаті халатного відношення до сантехнічного обладнання під час користування пральною машиною мешканцями вищерозташованої квартири АДРЕСА_5 . При цьому, як вбачається із самого акту, обстеження квартири АДРЕСА_5 не було здійснено.
Разом з тим, у судовому засіданні відповідач 1 підтвердила і не заперечувала факту того, що причиною залиття квартири АДРЕСА_4 є від'єднання шлангу пральної машинки під час прання у належній їй з відповідачем 2 квартирі АДРЕСА_5 . При цьому відповідачка не погодилась із розміром збитків та вважає, що не наносила моральної шкоди позивачу. Вказує, що визначений розмір збитків є несправедливим.
Таким чином, у судовому засіданні встановлені обставини, причини залиття квартири АДРЕСА_4 , якими стало від'єднання шлангу пральної машинки під час прання у квартирі АДРЕСА_5 .
Для визначення розміру збитків від залиття квартири позивачем згідно Договору №131016/1 від 13.10.2016р., укладеного з ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», замовлялось дослідження, за результатом якого складено висновок експертного дослідження №14489 від 10.11.2016. За цим висновком розмір матеріального збитку, нанесений конструктивним елементам квартира, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , за цінами і станом на час дослідження становить 31 802,00 грн.
Крім того, ухвалою суду від 27.01.2021р. у даній справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза для визначення причини залиття квартири АДРЕСА_1 згідно акту залиття від 31.082016р. та визначення вартості матеріалів та будівельних робіт, пов'язаних з усуненням наслідків залиття квартири.
Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №752/17810/17 від 24.02.2022р. №14181/21-43 встановити причину залиття квартири АДРЕСА_1 відповідно до даних візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим, у зв'язку з відсутністю пошкоджень інженерних систем у квартирі АДРЕСА_5 вказаного будинку; вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), в тому числі матеріалів для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 , згідно даних візуально-інструментального обстеження станом на час проведення дослідження становить 33 357,60 грн.
У вказаному Висновку експерта зазначено, що при візуально-інструментальному обстеженні квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на шостому поверсі багатоповерхового житлового будинку, встановлені наступні пошкодження, які виникли внаслідок залиття: у приміщення кухні 4 темно-брунатні плями на поверхні опорядження стелі шпалерами з фарбуванням; відставання шпалер на стелі від основи; темно-брунатні плями на поверхні опорядження стін шпалерами; у приміщення кімнати 5 відставання шпалер з фарбуванням на стелі від основи; відставання шпалер на стінах від основи; у приміщенні коридору 1 відставання шпалер з фарбуванням на стелі від основи; темно-брунатні плями на поверхні опорядження стін шпалерами; деформація покриття підлоги з ламінату.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Стаття 322 Цивільного кодексу України зобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 151 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Положеннями ст. 177 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, при вирішенні даного спору обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діяннями заподіювача та вини останнього і в її заподіянні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним
законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушенням принципу змагальності сторін у судовому процесі, що є неприпустимим.
Згідно Висновку експерта від 24.02.2022р. №14181/21-43, який виготовлений на виконання ухвали суду, розмір збитку, завданого залиттям квартири, складає суму 33 357,60 грн. Однак, оскільки позивач просить стягнути суму збитків, що складає 31 802,00 грн., то саме ця сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди, вона вказує про те, що перенесла емоційний стрес у зв'язку із залиттям квартири, душевні страждання, негативні емоції, переживання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, суд вважає, що діями відповідача була заподіяна позивачу моральна шкода, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, що порушило звичний спосіб життя позивача.
Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд знаходить суму стягнення моральної шкоди з відповідача в розмірі 10 000,00 грн. завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн. та витрати, пов'язані із проведенням експертних досліджень, у розмірі 13 792,0 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом
послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності
адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано суду Договір №16/06 про надання правової допомоги від 16.06.2017р., Акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2018р. на суму 15 000,00 грн., рахунок-фактура №СФ-0000011 від 19.06.2017р. на суму 15 000,00 грн., квитанція №18179108 від 04.09.2017р. на суму 15 000,00 грн.
Суд зазначає, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Враховуючи особливості предмета спору, складність справи, виходячи з критеріїв виправданості витрат, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 31 802,00 (тридцять одна тисяча вісімсот дві грн. 00 коп.) грн. матеріальні збитки, завдані залиттям квартири, 1 000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.) грн. моральної шкоди.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 640,00 (шістсот сорок грн. 00 коп.) грн. судового збору, 13 792,00 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 00 коп.) витрат, пов'язаних із проведенням експертних досліджень, 7 000,00 (сім тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 ).
Відповідач 2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 ).
Повний текст рішення суду складено та підписано 02.12.2024р.
Суддя І.О. Ольшевська