Справа № 752/23804/24
Провадження № 6/752/769/24
Іменем України
12 листопада 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., за участю секретаря Крушельницької Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни про примусовий привід керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» ОСОБА_1, -
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшло подання заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про примусовий привід керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» ОСОБА_1.
В обґрунтування подання зазначено, що у Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу №910/13391/20, виданого 07.07.2021 Господарським судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Будівельна компанія «Укрінтербуд» на користь Міністерства оборони України 3 772 823,72 грн.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.11.2024 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» є ОСОБА_1 .
09.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якого надіслано сторонам виконавчого провадження для виконання та відома рекомендованою кореспонденцією.
Станом на 17.10.2024 залишок боргу по виконавчому провадженню НОМЕР_2 з примусового виконання наказу №910/13391/20, виданого 07.07.2021 Господарським судом м. Києва, складає 3 173 196,51 грн, керівнику боржника відомо про відкрите виконавче провадження.
Державним виконавцем здійснено виходи за адресою боржника з метою перевірки майнового стану, однак боржника за адресою не розшукано, про що складено відповідні акти державного виконавця.
За викликами державного виконавця боржника зобов'язано з'явитися до відділу з поясненнями щодо повного або часткового виконання виконавчих документів, про причини неявки боржником відділ не повідомлено.
Рішення суду до теперішнього часу боржником не виконане, боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів щодо виконання рішення.
Представник заявника в судове засідання не з'явилась.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
У Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_2, відкрите 09.08.2021 старшим державним виконавцем Танащук О.М. про примусове виконання наказу №910/13391/20, виданого Господарським судом м. Києва 07.07.2021 про стягнення з ТОВ БК «Укрінтербуд» на користь Міністерства оборони України 3 772 823,72 грн.
Постанову винесено на підставі заяви Міністерства оборони України від 09.08.2021 за вх. №22232 про відкриття виконавчого провадження та наказу Господарського суду м. Києва від 07.07.2021 у справі №910/13391/20.
11.08.2021 за вх. №22455 Голосіївським РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) зареєстровано заяву адвоката Цимбалюка С.В. в інтересах ТОВ «Будівельна компанія «Укрінтербуд» про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_2 через відкриття Північним апеляційним господарським судом апеляційного провадження у справі №910/13391/20.
Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.11.2024 ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Укрінтербуд».
Частиною 1 ст. 438 ЦПК України встановлено, що розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Відповідно до ст. 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. В свою чергу, ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV встановлювала, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 1 ч. 2 ст. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" передбачає право державного виконавця на звернення до суду із поданням про примусовий привід боржника. Таке подання державного виконавця погоджується з начальником відділу державної виконавчої служби, в якому зазначаються прізвище, ім'я та по батькові боржника, його місце проживання або/та роботи, місцезнаходження органу державної виконавчої служби і час, на який необхідно здійснити привід боржника.
Привід за своєю правовою природою є заходом процесуального примусу, що полягає у затриманні і примусовому доставлені особи задля забезпечення її участі у провадженні у випадках, якщо цю особу було належним чином викликано, але вона не з'явилася без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.
Так, судом встановлено, що у провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу №910/13391/20 виданого 07.07.2021 Господарським судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Будівельна компанія «Укрінтербуд» на користь Міністерства оборони України 3 772 823,72 грн.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний своєчасно з'являтися на вимогу виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі. іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою, третьою вказаної статі Закону визначено обов'язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 14 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
За приписами частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з'ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.
Звертаючись до суду із поданням про привід боржника, представник заявника Танащук О.М. обґрунтувала звернення до суду з поданням тим, що у порядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, проте за вищевказаного вбачається, що суду не надано жодного з доказу, який би підвереджував фактичне їх вчинення. Фактично заявником долучено до матеріалів подання лише постанову державного виконавця від 09.08.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66437671.
До матеріалів подання не долучено доказів направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, отримання боржником вказаного документу, як то реєстр рекомендованої кореспонденції чи повідомлення про вручення рекомендованого листа з описом вкладення.
Крім того, до подання не додано жодних доказів на підтвердження вручення боржнику вимоги державного виконавця чи повідомлення про необхідність явки до виконавчої служби та доказів його ухилення від явки.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне. Наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про привід боржника як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Як вбачається із змісту подання державного виконавця, станом на час звернення до суду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» наявна заборгованість, однак при цьому суду не надано доказів того, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» свідомо ухиляється від виконання зобов'язання, не надано доказів того, що він вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.
Зокрема, посилання державного виконавця, що керівник боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» ОСОБА_1 не вживає заходів щодо виконання рішення хоча останньому і відомо про відкрите виконавче провадження, є безпідставними, оскільки суду в повному обсязі не надано доказів, які б свідчили про отримання боржником вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду та самої копії постанов про відкриття виконавчого провадження, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення є передчасним та не співмірним з огляду на надані суду письмові докази.
Крім того, подання про примусовий привід повинно містити дату та час, на який необхідно здійснити привід боржника, що в даному поданні відсутнє.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що державний виконавець не реалізував надані йому права та не застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, спрямованого на виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання про примусовий привід керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» Бова О.В.
Керуючись ст. ст. 353-353, 438 ЦПК України, суд -
Подання заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни про примусовий привід керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрінтербуд» ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Слободянюк