Справа № 367/2674/23
Провадження №2/367/1408/2024
Іменем України
21 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Третяк Я.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, в якому просив:
усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спілкуванні та вихованні спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити наступний спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожна субота та неділя з 09 год.00 хв. до 20 год. 00 хв. з можливістю відвідування дитиною розважальних закладів та місць відпочинку; десять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за межами м. Києва та Київської області без супроводу матері; періодичні та систематичні побачення з дитиною з можливим відвідуванням дитиною місця проживання батька та можливістю залишатися із ночівлею без супроводу матері; постійна телефонна та електронна комунікація з дитиною без участі матері.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено шлюб, під час якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розірвання шлюбу залишилася мешкати разом із відповідачем.
Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу безперешкодно проводив виховання своєї доньки, відвідував з нею розважальні заклади, приймав участь у забезпеченні продуктами харчування та необхідним одягом, проте відповідач періодично створює перешкоди у спілкуванні з донькою.
Крім того зазначає, що рішенням від 02.10.2018 № 194/12 Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради було визначено спосіб участі батька у вихованні неповнолітньої доньки, проте відповідач періодично вчиняє перепони у спілкуванні з донькою.
Позивач наголошує, що з лютого 2022 року не має можливості спілкуватися з донькою та приймати участь в її вихованні, оскільки відповідач чинить перешкоди в спілкуванні з донькою.
Також позивач стверджує, що усі намагання мирним шляхом врегулювати спір призводять лише до нових конфліктів, так як відповідач не бажає його присутності та штучно створює перешкоди у спілкуванні з дитиною, що порушує його право як батька, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2023 провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.01.2024 закрито підготовче засідання і призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом розміщенням оголошення на сайті «Судова влада України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.09.2013 відділом державної реєстрації актів про народження реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, актовий запис № 3839.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2018 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області прийнято рішення № 194/2, яким визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожну суботу місяця з 10:00 год. до 19:00 год., та кожного вівторка та четверга місяця з 17:00 год. до 19:00 год.; канікулярні та святкові дні порівну за домовленістю сторін.
Також, до матеріалів позову додано копію договору від 10.01.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Відповідно до п. 1.3 договору місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому: АДРЕСА_2 . У разі зміни місця проживання дитини мати зобов'язується попереджувати батька письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного місця з моменту зміни місця проживання.
Відповідно до 1.4. договору місцем навчання дитини батьки визначили у загальновиховній школі ОСОБА_4 , яка знаходиться у АДРЕСА_3 . У разі зміни місця навчання дитини, мати зобов'язується попереджувати батька письмово із вказанням точного місця навчання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
Вирішуючи заявлений спір суд виходить із того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1-3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Суд враховує, що за змістом ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20.111989, ратифікованої Україною 27.02.1991 (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст.153 СК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 577/3878/21, провадження №61-8759св22).
Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, тож зобов'язання матері не чинити відповідні перешкоди батьку дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню того, що права кожного з батьків є рівними (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 233/418/22, провадження № 61-11951св23).
Здебільшого потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 759/4616/19-ц, провадження № 61-8244св22).
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив: що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07.08.1996 у справі «Йогансен проти Норвегії»).
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13) йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21), від 08.02.2023 у справі № 334/1202/20 (провадження № 61-7951св22), від 15.08.2023 у справі № 759/4170/20 (провадження № 61-3420св23).
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 607/7767/22, провадження № 61-3947св23).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання суду, під час розгляду даної справи жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитині, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, не встановлено, матеріали справи таких доказів не містять.
Оскільки позивач є батьком дитини, то мати, з якою проживає дитина, не має права перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання дитини. Позбавлення позивача права щодо його участі у спілкуванні та вихованні дитини може позбавити дитину родинних зв'язків з батьком, любові та турботи з боку останнього.
Судом взято до уваги рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 02.10.2018 № 194/12 про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої доньки.
Одночасно судом ураховано умови спільного договору між сторонами щодо встановленого місця проживання та навчання спільної дитини сторін у Словацькій Республіці. При цьому, оцінюючи вказаний доказ суд ураховує, що фактично умови вказаного договору було погоджено сторонами до дати оголошення в Україні воєнного стану, а тому їх виконання на час укладення такого договору було реальним та не суперечило інтересам дитини.
Загальновідомим є той факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу, з огляду на що вирішуючи даний спір, що стосується прав та інтересів дитини, першочерговим завданням є забезпечення її безпеки і права на життя.
З огляду на викладене, при визначенні способів участі у спілкуванні з дитиною судом зважено на наявну ситуацію в країні (воєнний стан), у т.ч. у зв'язку з якою наразі майже неможливо визначити чіткий графік зустрічей з дитиною у визначений день та час, оскільки, зокрема, графік навчання дитини може змінюватись, що може унеможливити фактичну реалізацію відповідного судового рішення.
Тому, обираючи форми участі у спілкуванні з дитиною суд виходить із найбільш ефективних, найменш травмуючих для дитини, таких, що можуть мати фактичну реалізацію та дійсно сприятимуть налагодженню контакту позивача з донькою.
Суд, враховуючи викладені вище обставини, визначив наступний графік побачень батька з донькою, а саме - необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв'язку, у тому числі шляхом використання програм Whats App, Viber, Telegram чи інших месенджерів в будь-який вільний для дитини час з урахуванням розпорядку дня дитини, а саме навчального процесу, відвідування школи, гуртків, відпочинку дитини, тощо.
Під час перебування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України, за бажанням дитини та з урахуванням часу протягом якого вона навчається, відвідує гуртки та відпочиває, встановити наступний графік побачення дитини з батьком:
-у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 10:00 год. до 15:00 год.;
-10 днів влітку сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за межами м. Києва та Київської області.
На думку суду, такий порядок і способи участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки є такими, що не суперечать віковим потребам дитини та за сумлінного ставлення батька і матері до виконання своїх батьківських обов'язків, мають бути на цьому етапі достатніми для забезпечення належної участі батька у процесі виховання дитини, її гармонійного розвитку та здорового психоемоційного стану.
Крім того, у разі зміни обставин, батьки дитини вправі за домовленістю між собою та з урахуванням динаміки стосунків із дитиною врегулювати по іншому питання щодо участі в її вихованні, питанні спілкування з дитиною, а з плином часу та можливою зміною обставин не позбавлені права у встановленому законом порядку у будь-який час врегулювати спірні питання із встановленням іншого способу участі батька у вихованні доньки.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною суд вважає необхідним відмовити, так як позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що відповідач створювала перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- необмежене спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв'язку, у тому числі шляхом використання програм Whats App, Viber, Telegram чи інших месенджерів в будь-який вільний для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , час з урахуванням її бажання, розпорядку дня, навчального процесу, гуртків, відпочинку, тощо.
Під час перебування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України за бажанням дитини та з урахуванням часу, протягом якого вона навчається, відвідує гуртки та відпочиває, встановити графік побачення ОСОБА_1 з донькою:
-у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 10:00 год. до 15:00 год.;
-10 днів влітку сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за межами м. Києва та Київської області.
У решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Я.М.Третяк