Справа № 367/105/24
Провадження №2-а/367/86/2024
Іменем України
21 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Третяк Я.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову серії ББА № 552678 від 19.12.2023 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором СРПП Бучанського ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області сержантом поліції Кутею В.В.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 19.12.2023 о 23 год. 30 хв. поліцейським інспектором СРПП Бучанського ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції Кутею В.В. відносно нього винесено постанову серії ББА № 552678 від 19.12.2023 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 400 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови від 19.12.2023 серії ББА № 552678 водій здійснював рух на автомобілі в м. Бучі по вул. Островського в районі буд. 13 та керував ним без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування, чим порушив п. 2.1. «а» ПДР України.
Позивач вважає, що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою, внаслідок чого підлягає скасуванню в порядку передбаченому законом.
Зазначає, що під час винесення постанови відповідач взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи, оскільки відповідач не здійснював рух на вказаному авто та не керував ним, оскільки під час проїзду патрульного автомобіля відповідач просто стояв поруч з ним та чекав на водія вказаного автомобіля.
Крім того, звертає увагу суду на те, що всі пояснення позивача з приводу присутності біля автомобіля та притягнення до відповідальності за порушення ПДД відповідач не прийняв та не заслухав.
Позивач вважає, що не було законних підстав для перевірки його документів як водія, тому що не було підстав для зупинення автомобіля.
Таким чином, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.01.2024 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.
Ухвалою суду від 14.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
07.08.2024 до суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, представник ГУ НП в Київській області посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В обґрунтування заперечень проти позову представник зазначає, що відповідно до винесеної постанови серії ББА №552678 від 19.12.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слідує, що позивач керував транспортним засобом «Land Rover», номерний знак НОМЕР_1 , 19.12.2023 о 23:30, будучи позбавленим постановою Ірпінського міського суду Київської області права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП. Представник ГУ НП в Київській області вказує на те, що поліцейський діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Враховуючи вищевикладені норми, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вірно кваліфікувала вчинене позивачем правопорушення та вірно застосував норми матеріального права. Згідно з поясненнями поліцейського СРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_2 19.12.2023 був зупинений автомобіль LAND ROVER д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Оскільки під час перевірки водія за допомогою ЄС МВС, у тому числі ІПНП «АРМОР», було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2023, відповідно відносно ОСОБА_1 винесена постанова серії ББА № 552678 від 19.12.2023 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та за ч. 4 ст. 126 КУпАП накладено штраф в розмірі 20 400,00 грн. За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позову.
Відповіді на відзив позивачем до суду подано не було.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, зазначив, що транспортним засобом не керував, а лише завів мотор та прогрівав транспортний засіб. У подальшому до суду не з'явився, 12 липня 2024 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засідання не з'явився.
Заслухавши позивача, дослідивши наявні в справі докази, судом встановлено такі обставини.
Судом встановлено, 19.12.2023 о 23 годині 30 хвилин поліцейським СРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Кутею В.В. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 552678, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки 19.12.2023 о 22 год. 38 хв. водій ОСОБА_1 здійснював рух на автомобілі «LAND ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 та керував ним без права керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2023 строком на 1 (один) рік, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 гривень.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128-129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено заборону керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За правилами п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, судом було досліджено інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/109972511, справа № 367/563/23 (провадження №3/367/478/2023).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2023 у справі № 367/563/23 позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Також встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 27.06.2023 постанову Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2023 залишено без змін.
Відповідно до ст. 317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Згідно ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Вказане свідчить, що станом на 19.12.2023 (дата складання оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №552678) постанова Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2023 у справі № 367/563/23 набрала законної сили.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що станом на час винесення оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами, про що був обізнаним та усвідомлював, здійснюючи дії щодо керування автомобілем після ухвалення відповідного судового рішення щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, проте, здійснював керування автомобілем.
Доводи позивача щодо того, що він не керував транспортним засобом, а лише завів машину та прогрівав транспортний засіб, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови та спростовують його позицію з приводу того, що оскаржувана постанова винесена протиправно.
На думку суду, позиція позивача у даній справі не є доведеною, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Враховуючи наведене, сержант поліції під час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, постанова винесена з дотриманням положень діючого законодавства України.
Таким чином, наведені позивачем доводи не спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та не можуть бути тими обставинами, що звільняють його від відповідальності.
Отже, висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскарженого позивачем рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, інспектором поліції не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.
Аналіз наявних матеріалів справи та правових норм свідчить, що відповідачем обґрунтовано визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та правомірно накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу, а доводи, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Окрім того, суд не бере до уваги незгоду позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки така незгода не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, та звільнення від адміністративної відповідальності.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, ч. 4 ст. 126, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.М.Третяк