Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3218/24
Провадження № 2-з/935/33/24
Іменем України
29 листопада 2024 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Янчук В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,
27.11.2024 року ОСОБА_1 , звернувсь до суду з позовом до відповідача Коростишівської міської ради , у якому просить:
- виділити в натурі ОСОБА_1 - 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 57,8 кв.м, житловою 38 кв.м та допомоміжною 19,8 кв.м, до складу якої входять: коридор 6,1 кв.м на плані 2-1, коридор площею 3,9 кв м на плані 2-2, житлову кімнату площею 13,7 кв.м на плані 2-3, житлову кімнату площею 9,8 кв.м на плані 2-4, житлову кімнату площею 14,5 кв.м на плані 2-5, кухню площею 7,1 кв. м на плані 2-6, санвузол площею 2,7 кв.м на плані 2-7 та Сарай Б-1, гараж В-1, сарай Г-1, Сарай Д-1;
- виділити ОСОБА_1 - 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0371 га з кадастровим номером 1822510100:01:002:0103, що знаходиться у АДРЕСА_3 .
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення даного позову, у якому просить накласти арешт на нерухоме майно: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви посилається на те, що ним подано позов про виділ частки із спільного нерухомого майна, предметом спору є нерухоме майно: житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглянувши заяву, суддя дішов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з вимогами ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, крім іншого, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд України у вищевказаній Постанові також зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації).
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не надав доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
ОСОБА_1 звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а саме: про вчинення відповідачем дій щодо реалізації майна, підготовчих дій до його реалізації, тощо.
Посилання позивача на те, що накладення арешту на майно є гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, із посиланнями на те, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист його (позивача) прав, за захистом яких він звернувся, не є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р., ст. ст. 149, 153 ЦПК, ст.ст. 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Янчук