Справа № 275/822/24
02 грудня 2024 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Миколайчука П.В.,
зі секретарем судових засідань - Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020 у сумі 295 048, 34 грн. А також просив стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору в сумі 4425,73 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 17.02.2020 між ПАТ «Райфайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту Кредит готівкою банківських послуг № 014-RO-82-45027376. Відповідно до положень договору банк відкрив позичальнику картковий рахунок з кредитним лімітом в розмірі 106 588, 29 грн., а позичальник зобов'язувався повернути використану суму в строк до 17.02.2024 та сплатити проценти за користування коштами в розмірі 52,90%. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 08.04.2024 утворилась заборгованість у розмірі 295 048, 34 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 113 412, 29 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 107 012, 01 грн., заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості - у розмірі 74 624, 04 грн.
30.11.2021 між ПАТ «Райфайзен банк Аваль» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект центр», зокрема і за договором № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020, укладеним з ОСОБА_1 .
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.07.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.10.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання 02.12.2024 представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. В заявах до суду просив розглядати справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення в справі не заперечував та просив заявлені вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належними чином в порядку ст.ст. 128-131 ЦПК України шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження та судових повісток на зареєстровану адресу проживання, які, вважаються врученими на підставі п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Відзив на позовну заяву від відповідачки до суду не надходив.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини встановлені судом
Судом встановлено, що 17.02.2020 між ПАТ «Райфайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту Кредит готівкою банківських послуг № 014-RO-82-45027376. Відповідно до положень договору банк відкрив позичальнику картковий рахунок з кредитним лімітом в розмірі 106 588, 29 грн., а позичальник зобов'язувався повернути використану суму в строк до 17.02.2024 та сплатити проценти за користування коштами в розмірі 52, 90 %, згідно графіку платежів та сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, які підписані ОСОБА_1 електронним підписом (а.с. 4-5, 6).
Також, 17.02.2020 ОСОБА_1 електронним підписом було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», за яким сторонами погоджено розмір кредиту, його строк, процентну ставку за користування та інші умови (а.с. 7-8).
Згідно виписок сформованих АТ «Райфайзен Банк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 17.02.2020 по 30.11.2021, остання здійснювала погашення заборгованості, банк здійснював реструктуризацію боргу (а.с. 9-13).
Згідно розрахунку заборгованості сформованого АТ «Райфайзен Банк» по рахунку ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020 станом на 30.11.2021 становила 153 690, 03 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 113 412, 29 грн., заборгованість за процентами - 40 277, 74 грн. (а.с. 14).
30.11.2021 між АТ «Райфайзен Банк» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 17-20).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір про відступлення (купівлю продаж) права вимоги № 10-01/2023, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах, а також складено акт прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023. Згідно з витягом з Реєстру (боржників) від 10.01.2023 до вказаного договору, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором, укладеним між відповідачем та ПАТ «Райфайзен банк Аваль» (а.с. 23-29).
Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «Вердикт капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020 станом на 10.01.2023 становила 220 424, 30 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 113 412, 29 грн., заборгованість за процентами - 40 277, 74 грн., нараховані відсотки зг.кр.дог. - 66 734, 27 грн. (а.с. 15).
Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «Коллект центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020 станом на 08.04.2024 становить 295 048, 34 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 113 412, 29 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 107 012, 01 грн., заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості - у розмірі 74 624, 04 грн. (а.с. 15).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, - електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону, - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону, - у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це закріплено вимогами ст.525 ЦК України.
Відповідно положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
За змістом ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Правовідносини між сторонами склалися у зв'язку з підписанням відповідачем кредитного договору № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за даним кредитним договором.
Отже, ОСОБА_1 має заборгованість за договором банківських послуг № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020. Право вимоги за цим договором, відповідно до договорів факторингу, набуло ТОВ «Коллект центр». Жодних доказів, які б спростовували факт існування заборгованості, відповідачем надано не було.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 перед позивачем має заборгованість у розмірі 295 048, 34 грн. яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 113 412, 29 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 107 012, 01 грн., заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості - у розмірі 74 624, 04 грн.
При цьому, розрахунок заборгованості по відсоткам позивачем здійснений по 08.04.2024, тоді як згідно вимог п. 1.2.2 Договору від 17.02.2020, строк кредитування завершувався 17.02.2024.
Оскільки поза строками кредитування стягнення відсотків за договором є безпідставним в силу вимог ст.1048 ЦК України та роз'яснень згаданої вище постанови Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, то позивач має права на стягнення заборгованості по відсоткам за договором лише по 17.02.2024.
Оскільки розмір заборгованості по відсоткам станом на 10.01.2023 становив 107 012, 01 грн, то за період з 10.01.2023 по 17.02.2024 суд розраховує заборгованість по відсоткам наступним чином: 113 412,29 грн (розмір заборгованості) * 52,9 % / 365 * 404 дні (між 01.01.2023 та 17.02.2024) = 66 405,53 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за договором від 17.02.2020 становить : 66 405,53 + 107 012,01 = 173 417, 54 грн, а загалом за кредитом - 173 417, 54 (відсотки) + 113 412, 29 (тіло кредиту) = 286 829, 83 грн.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання банківських послуг підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», платіжну інструкцію № 0421260000 від 15.03.2024 про перерахування ТОВ «Коллект центр» Адвокатському об'єднанню «Лігал Ассістанс» 75 000 грн. за надання правової допомоги, згідно договору № 02-01/2023, заявку на надання юридичної допомоги № 347, відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг, а саме надання усної консультації за дві години - 4000 грн., підготовка пропозицій за три години - 6000 грн., складання позовної заяви за п'ять годин - 15 000 грн. та витяг з акту №4 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024, яким сторони погодили надання правових послуг Адвокатського об'єднання у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі №922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зокрема, представником позивача завищені години, які об'єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги - як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. З матеріалів справи вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» надає правову допомогу ТОВ «Коллект центр». Зазначена категорія справ є поширеною, спір є типовим, а відповідач не брав участі у справі.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4302,45 грн. (286 829, 83 грн. * 4425,73 грн. / 295048,34 грн., де 286 829, 83 грн. - сума задоволених судом вимог до стягнення, 4425,73 грн. - сума сплаченого судового збору, 295048,34 грн. - сума заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. ст. 7,12,19,81,133,141,264,265 ЦПК України, ст. ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050,1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" заборгованість за Договором про надання банківських послуг № 014-RO-82-45027376 від 17.02.2020 в сумі 286 829 (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень 83 копійки.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" понесені витрати на сплати судового збору у розмірі 4 302 (чотири тисячі триста дві) гривні 45 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Брусилівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», юридична адреса: код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Суддя П.В. Миколайчук