Справа № 742/2470/24 Головуючий у 1 інстанції Циганко М. О.
Провадження № 33/4823/959/24
Категорія - ч.5 ст.126 КУпАП
29 листопада 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 10 квітня 2024 року близько 15 год. 19 хв., по вул. Київській, у м. Прилуки Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами (правопорушення вчинене повторно протягом року), чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду як незаконну, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вказує, що він не був присутній у судовому засіданні, оскільки не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Місцевий суд розглянув справу за його відсутності, чим позбавив його можливості надати пояснення по справі та надати докази на спростування обставин, викладених в протоколі. Зазначає, що станом на момент складання протоколу за ч.5 ст.126 КУпАП у працівників поліції не було жодних підстав вважати, що в діях ОСОБА_1 наявна повторність вчинення даного правопорушення, оскільки на момент складання постанови за ч.4 ст.126 КУпАП, а саме 23 лютого 2024 року, постанова суду про позбавлення його права керування за ч.1 ст.130 КУпАП не набула законної сили і він не був позбавлений права керування транспортними засобами, тобто не міг вчинити правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки він не був присутнім у судовому засіданні місцевого суду, а про судове рішення дізнався лише 05 вересня 2024 року.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. При цьому, надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності, апеляційну скаргу підтримує.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №004847 від 10.04.2024, ОСОБА_1 , 10 квітня 2024 року близько 15 год 19 хв, у м. Прилуки по вул. Київській, керував автомобілем марки AUDI А6, н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Ніжинського міськрайонного суду від 26.01.2024 на 1 рік, чим порушив п.2.1 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.2).
Отже, вказаний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується:
- довідкою Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, згідно якої постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА № 5557858 від 23.02.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 грн (а.с.3);
- довідкою начальника САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 15.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП (а.с.4);
- довідкою начальника САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 15.04.2024, відповідно до якої власником транспортного засобу AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с.5);
- довідкою начальника САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 15.04.2024 та реєстраційною картою транспортного засобу, згідно яких ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 15.09.2023 (а.с.7).
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. Під час перевірки було з'ясовано, що водій був позбавлений права керування транспортними засобами за ч.1 ст.130 КУпАП. Також було встановлено, що останній протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП.
Наведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Доводи апелянта про відсутність у його діях ознак повторності, є непереконливими, так як згідно з диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність настає саме за повторне вчинення протягом року правопорушень, передбачених частинами 2-4 ст.126 КУпАП.
Крім того, п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджених наказом МВС України від 07.11.2017 №1395, визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА № 5557858 від 23.02.2024, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн., унаслідок чого він не є особою звільненою від адміністративної відповідальності або особою, відносно якої закрито провадження у справі, та є особою, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Матеріали справи не містять даних про те, що зазначена постанова скасована.
Так, з відкритих джерел, а саме з ЄДРСР вбачається, що постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2024 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду від 26.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності залишено без змін.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Книра Ігоря Михайловича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 носять систематичний характер.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв'язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний