26 листопада 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16990/24
Провадження № 22-ц/4820/1952/24
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/16990/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гуревичем Максимом Геннадійовичем на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами поданої апеляційної скарги, суд
У червні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 631771572 у розмірі 175 803 грн 71 коп.
На підтримання заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 19 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631771572. Відповідно до умов угоди банк надав відповідачу кредит, а той в свою чергу зобов'язався в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені платежі у строки визначені договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику коштів, однак ОСОБА_1 належним чином зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 175 803 грн 71 коп. Крім того, вказував позивача, що 12 серпня 2022 року загальними зборами АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Банком були вжитті заходи досудового врегульовання спору, однак відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором погашає, з урахуванням викладеного банк просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитом в сумі 175 803 грн 71 коп та судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп.
ОСОБА_1 та його представник адвокат Гуревич М.Г. подали апеляційну скаргу, вказується на незаконність не необґрунтованість рішення суду, порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Так представник апелянта вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що банком не надано кредитного договору від 19 серпня 2021 року, який укладено між сторонами і згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 108 000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 39,59% і за яким існує заборгованість про стягнення якої просив позивач. Звертаючись до суду з даним позовом банком було надано лише угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631771572, проте відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції, заперечував проти задоволення позовних вимог саме на підставі вказаної угоди і вказував що банк має надати належним чином оформлений кредитний договір, однак суд залишив ці обставини поза увагою. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факт існування між сторонами кредитних зобов'язань. З цих підстав, абсолютно не підтверджені і вимоги про стягнення нарахованої банком суми заборгованості по відсотках та комісії, неможливим є визначення строку дії договору.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 та його представник адвокат Гуревич М.Г., просять скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішенню суду першої інстанції зміні з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Сенс Банк» посилалося, що 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» уклали угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631771572, за умовами якої банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти, а позичальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах договору.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції прийшов до висновку, про доведеність позовних вимог і стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.
Однак, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом.
Обґрунтовуючи своє право вимоги АТ «Сенс Банк» надав суду виписку по рахунку щодо кредитної картки WORLD DEBIT MASTER CARD, за період з 19.08.2021 по 17.07.2023 до Договору № 631771572, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту, акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Однак, вбачається з матеріалів справи, відповідачем Акцепт пропозиція на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не підписана.
Тому, вказані в Акцепт пропозиції розміру кредиту та процентів є лише самими пропозиціями перед укладенням кредитної угоди, в якій сторони мали безпосередньо узгодити всі умови кредитного договору.
В ході розгляду справи, ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій, належним чином оформлений кредитний договір або підписаний позичальником Акцепт про прийняття пропозиції банку щодо отримання кредитних коштів надано не було.
Позивачем надано підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування, в тому числі і щодо суми кредиту, способу та строку його надання, розміру процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, зазначено про наслідки прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, в тому числі і сплата штрафів, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, умовами щодо сплати штрафів та інше.
Крім того зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому надана 19.08.2021 року і зберігає чинність та є актуальною лише до 18.09.2021 року.
Згідно ст. 9 «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит» Розділу II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» Закону України «Про споживче кредитування» споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися інформацією про умови кредитного договору для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.
За змістом даної норми, паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
Отже, паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування.
Така ж правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком документи не можуть розцінюватися як кредитний договір, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, доводи апелянта щодо відсутності кредитного договору від 19 серпня 2021 року, який укладено між сторонами і згідно якого відповідачу нарахована кредитна заборгованість знайшли своє підтвердження в ході перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані банком документи підтверджують укладення кредитного договору між сторонами.
Однак, позивач має право на повернення фактично отриманих та не повернутих коштів, які були надані банком і якими останній користувався та відповідно здійснював їх погашення.
Згідно наданої позивачем виписки по рахунку, на карту відповідача банком були зараховані кошти, якими відповідач користувався, періодично витрачаючи кредитні кошти та відповідно періодично погашаючи кредит, згідно кредитної картки типу WORLD DEBIT MASTER CARD.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 р. по справі №342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини, які належним чином досліджені та перевірені апеляційним судом, а також враховуючи положення чинного законодавства, з відповідача слід стягнути отримані та не повернуті на користь банка кошти.
Як вбачається із виписку по рахунку за кредитною карткою WORLD DEBIT MASTER CARD, відповідачем витрачено 110 901 грн 68 коп кредитних коштів, при цьому повернуто лише 13 000 грн, відтак з ОСОБА_1 слід стягнути 97 901 грн 68 коп коштів, які були використані відповідачем та не повернуті банку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про підставність доводів апеляційної скарги в частині відсутності доказів належним чином укладеного кредитного договору від 19 серпня 2021 року, між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», однак позивач у справі має право на повернення фактично витрачених та неповернутих коштів, які слід стягнути з позичальника, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог та судових витрат з підстав невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновку суду обставинам справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Звертаючись до суду з даним позовом банк просив, стягнути з відповідача на свою користь 175 803 грн 71 коп, рішенням суду першої інстанції позов було задоволено повністю, після перегляду справи судом апеляційної інстанції рішення суду було змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 97 901 грн 68 коп, таким чином позовні вимоги задоволено на 55, 68% (97901,68х100: 175 803,71)
При подачі позову, банком сплачено 2 422 грн 40 коп, судового збору, а тому з відповідача на користь банку слід стягнути 1348 грн 79 коп (55,68х2422,40:100) судового збору.
ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги сплатив 2959 грн 20 коп.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а саме на 44,32%, тому з банку на користь відповідача слід стягнути 1311 грн 52 коп (44,32х2959,20:100).
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гуревичем Максимом Геннадійовичем, задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2024 року змінити, викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська буд. 100, ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за договором в розмірі 97 901 грн. 68 коп. та 1348 грн. 79 коп. сплаченого судового збору за подання позову.»
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська буд 100 ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1311 грн. 52 коп. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова